Рішення № 18885864, 03.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.11 р.                     Справа № 37/218                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства "Сталкер 2000", м. Авдіївка Донецької області, ідентифікаційний код 31832063

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області, ідентифікаційний номер 20013250018

про: стягнення за договором оренди б/н від 01.01.2010р. заборгованості в розмірі 9450,00грн. та пені в розмірі 1464,75грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 19.09.2011р. на 03.10.2011р.

У судовому засіданні 03.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сталкер 2000", м. Авдіївка Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення за договором оренди б/н від 01.01.2010р. заборгованості в розмірі 9450грн. та пені в розмірі 1464,75грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди від 01.01.2010р., внаслідок чого за період з 30.01.2009р. по 04.08.2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди від 01.01.2010р.; розрахунок ціни позову, рахунки за період з 30.01.2009р. по 30.09.2010р.; претензію вих.№4 від 12.05.2011р.; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно; постанову господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. по справі №5/143б про визнання Приватного підприємства "Сталкер 2000" банкрутом; правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 629, 759, 762, 764, 797, 781 Цивільного кодексу України та надави витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб – підприємців відносно Відповідача (а.с.48).

Відповідач у судові засідання жодного разу без пояснення причин не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідних грошових зобов’язань з інших підстав, хоча про судовий розгляд повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.48), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлення із ухвалою суду, що надсилалися Відповідачу.

У судовому засіданні 19.09.2011р. представник Позивача підтримав заявлений позов, але в засідання 03.10.2011р. не з’явився і витребуваних документів не надав, звернувшись до суду з клопотанням про відкладання розгляду справи, у задоволені якого суд відмовив з огляду на неможливість подальшого зволікання із вирішенням спору через закінчення 04.10.2011р. процесуального строку розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомлених сторін та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома позиції по суті розглядуваного спору з представленням відповідних доказів (у разі наявності), а встановлення правової певності відносно заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди б/н (а.с.а.с.12-14), відповідно до умов п.п. 1.1 - 1.3 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування: будівлю шиномонтажного цеху, для її використання Орендарем як шиномонтажний цех на строк з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Приналежність об’єкту оренди позивачу на праві власності підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.15).

Положеннями пунктів 2.1, 2.3 договору сторони визначили, що орендна плата за орендовану будівлю складає 450,00грн. в місяць, в тому числі ПДВ – 75,00грн., яку Орендар сплачує шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10-го числа кожного місяця, згідно наданих рахунків. При цьому, вартість теплопостачання, електричної енергії та оренди землі входить до орендної плати.

Пунктом 2.4 договору початок нарахування орендна плата пов’язаний з моментом початку Орендарем робіт з дообладнання, реконструкції, модернізації приміщення, для подальшого використання в цілях, визначених п.1.2. договору. Наразі, жодних доказів початку здійснення означених робіт Орендарем до справи не надано. За порушення порядку і строків внесення орендних платежів п. 2.5. встановлена відповідальність Орендаря у вигляді пені в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а п. 4.2.2 фіксує обов’язок Орендаря вносити орендну плату в повному обсязі і в строк, встановлений договором.

Відповідно до умов п.3.1 договору передача приміщення Орендарю здійснюється на протязі 5 днів з моменту підписання договору та оформлюється двостороннім актом прийому-передачі, метою якого є фіксування відповідно початкового та кінцевого технічного стану приміщення та обладнання що передається. Незважаючи на вимоги суду такий акт до матеріалів справи не наданий.

Положеннями п.6.11 сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах, якщо одна із сторін не заявить у письмовій формі про свої наміри іншій стороні не менш ніж за три місяці до закінчення строку дії договору.

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Позивачем виписувалися рахунки на сплату послуг з оренди за період, що передував укладанню договору (з 30.01.2009р. по 31.12.2009р.) та після його укладання – з січня по вересень 2010р., усього – на загальну суму 9450грн., при цьому доказів надсилання (вручення) останніх Заявник позову суду не представив. Крім того, Позивачем на ім’я Орендаря була складена претензія №4, датована 12.05.2011р. (а.с.а.с.10, 11), з вимогою про сплату заборгованості за договором оренди від 01.01.2010р. в сумі 9450грн., доказів надсилання (вручення) якої (претензії) суду не представлено.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. в межах справи №5/143б Позивача було визнано банкрутом.

За таких обставин ліквідатор Позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення окрім суми заборгованості за період з 30.01.2009р. по 30.09.2011р. в розмірі 9450грн. також і нарахованої пені в розмірі 1464,75грн.

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди від 01.01.2010р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню), і відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. В свою чергу, в контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором, у тому числі – нараховувати орендні платежі, в межах строку відповідних орендних правовідносин.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених вимог та вказаних норм діючого законодавства підставою виникнення та існування відповідного (захищуваного) суб’єктивного права Позивача на отримання грошових коштів у якості орендної плати є існування відповідних орендних правовідносин з Відповідачем в період формування стягуваної заборгованості та настання обов’язку із внесення платежів.

Між тим, як було встановлено судом за змістом представлених рахунків (а.с.а.с.28-38), частина стягуваної заборгованості в загальному розмірі 5400грн. була нарахована Позивачем за проміжок часу з січня по грудень 2009р., що передував укладанню договору оренди від 01.01.2010р. При цьому, положення останнього не містять застережень про розповсюдження його умов на фактичні попередні відносини сторін у розумінні ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України у відповідному періоді, що, за відсутністю в матеріалах справи доказів існування інших підстав для виникнення у Відповідача обов’язків зі сплати орендних платежів в означений період , зумовлює висновок суду про недоведеність Позивачем наявності права на стягнення коштів в сумі 5400грн.

Водночас, існування права на отримання решти стягуваних сум заборгованості в розмірі 4050грн., які були нарахована в межах строку дії договору від 01.01.2010р., також судом вважається недоведеним, оскільки обов’язковою складовою предмету доказування для Позивача в контексті означених орендних правовідносин з Відповідачем є факт передання йому майна в користування, як це передбачено п.3.2. договору, оскільки за змістом ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України орендна плата є платою саме за користування майном на умовах відповідного договору. Відтак, наявність і можливість користування об’єктом оренди є обов’язковою умовою існування обов’язку із внесення орендних платежів, що у повній мірі узгоджується із ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України. Більш того, окрім самої передачі майна в користування Орендаря, п. 2.4. договору пов’язує початок нарахування орендних платежів з початком робіт з дообладнання, реконструкції та модернізації приміщення. Між тим, до матеріалів справи не надано доказів ані передачі майна в оренду, ані початку здійснення відповідних робіт щодо такого об’єкту, що унеможливлює твердження про виникнення і прострочення обов’язку зі здійснення орендних платежів за цей період.

Таким чином, Позивач не довів наявності у нього суб’єктивного права на отримання орендних платежів від Відповідача за визначений період з січня 2009р. по вересень 2010р. включно (які є базою для нарахування стягуваної пені), що унеможливлює встановлення факту порушення означеного права з боку останнього та застосування обраного способу судового захисту в контексті приписів ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Сталкер 2000", м. Авдіївка Донецької області (ідентифікаційний код 31832063) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Авдіївка Донецької області (ідентифікаційний номер 20013250018) про стягнення за договором оренди б/н від 01.01.2010р. заборгованості в розмірі 9450,00грн. та пені в розмірі 1464,75грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.10.2011р. проголошено та підписано повний          текст рішення.

Суддя Попков Д.О.           

< Список >                    <Довідник >

< Список >                    <Довідник >

< Текст >