Рішення № 18885796, 04.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.11 р. Справа № 38/210

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства „Екопрод”, м. Волноваха Донецької області,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Вірівське”, с. Вірівське, Донецької області

про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в сумі 114758,29грн, 3% річних в сумі 976,48грн, пені в сумі 5045,17грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за дов. №22 від 04.07.2011р.

від відповідача: не зявився;

Суть спору:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Екопрод”, м.Волноваха Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Вірівське”, с. Вірівське, Донецької області про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в сумі 114758,29грн, 3% річних в сумі 976,48грн, пені в сумі 5045,17грн., всього 120 779,90грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір складського зберігання зерна №253 від 01.07.2010р., додаткову угоду №1 від 04.10.2010р. до договору складського зберігання зерна №253 від 01.07.2010р., акти виконаних робіт від 31.10.2010р., від 28.02.2011р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-39-06 від 01.06.2011р., податкові накладні, розрахунок суми боргу з урахуванням інфляції, 3% річних та пені, на невиконання відповідачем договірних зобовязань, правовстановлюючі документи тощо.

04.10.2011р. позивач надав супровідний лист від 04.10.2011р., яким просить суд долучити до матеріалів справи податкові накладні на загальну суму 113 307,70грн. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву №39 від 30.09.2011р., в якому повністю визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в сумі 114758,29грн, 3% річних в сумі 976,48грн, пеню в сумі 5045,17грн., всього 120 779,90грн., які виникли згідно договору складського зберігання №253 від 01.07.2010р. Відзив та додані до нього копії правовстановлюючих документів судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010р. між Акціонерним товариством закритого типу „Екопрод А.Т.” (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “ЕКОПРОД”) (за договором зерновий склад, далі позивач) та Відкритим акціонерним товариством „Вірівське” (за договором поклажодавець, далі відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна №253, згідно п.1.1 якого поклажожавець зобовязався передати зерно (ячмінь, пшеницю) у вазі 1000т, а зерновий склад зобовязаний прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених договором і у встановлений строк повернути його поклажодавцю або особі, визначеному їм як отримувач в стані, передбаченому цим договором і законодавством.

Предметом зберігання є зерно (ячмінь, пшениця).

Розділом 4 договору сторони визначили взаєморозрахунки сторін. Так, розрахунки за надані послуги здійснюються у грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість (п.9).

Поклажодавець сплачує вартість послуг по зберіганню зерна протягом 3 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.12).

Пунктом 17 договору сторони визначили відповідальність сторін. У випадку невиконання умов договору поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі 2% від суми прострочки платежу за кожний день прострочки. Сплата пені не звільняє сторін від виконання договірних зобовязань.

Строк зберігання зерна до 30.12.2011р. (п.20 договору).

Відповідно до п.25 договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до виконання сторонами своїх зобовязань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковою угодою №1 від 04.10.2010р. до договору складського зберігання зерна №253 від 01.07.2010р. сторони виклали п.1 договору у наступній редакції: поклажожавець зобовязався передати зерно (ячмінь, пшеницю) у вазі 3000т, а зерновий склад зобовязаний прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених договором і у встановлений строк повернути його поклажодавцю або особі, визначеному їм як отримувач в стані, передбаченому цим договором і законодавством; п.10 договору у наступній редакції: розмір оплати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством”.

Додаткова угода №1 від 04.10.2010р. до договору складського зберігання зерна №253 від 01.07.2010р. є невідємною частиною підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору, між позивачем та відповідачем були складені та підписані акти виконаних робіт від 31.10.2010р. на суму 17104,09грн., від 28.02.2011р. на суму 18 298,51грн. та від 01.06.2011р. на суму 77905,00грн., а разом 113 307,60грн.

Відповідач зобовязання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не здійснив.

Оскільки до теперішнього часу відповідач зобовязання по оплаті наданих послуг відповідно до договору складського зберігання зерна №253 від 01.07.2010р. в повному обсязі не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги у розмірі 113 307,60грн.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 976,48грн., інфляційних у розмірі 1450,69грн. та пені у розмірі 5045,17грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 12 договору встановлено, що поклажодавець сплачує вартість послуг по зберіганню зерна протягом 3 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Оскільки відповідачем до теперішнього часу договірні зобовязання не виконані, надані послуги у розмірі 113 307,60грн. не сплачені, то суд вважає вимоги позивача доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 17 договору передбачено, що у випадку невиконання умов договору поклажодавець сплачує зерновому складу пеню у розмірі 2% від суми прострочки платежу за кожний день прострочки.

Позивач з посиланням на п.17. Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5045,17грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування пені. Здійснивши перерахунок пені відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що розмір пені складає 4406,34грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення пені суд задовольняє частково.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 976,48грн. та інфляційні в сумі 1450,69грн.

Перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем в повному обсязі.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем .

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст. ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 936, 937 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Екопрод”, м. Волноваха Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Вірівське”, с. Вірівське, Донецької області про стягнення заборгованості за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в сумі 114758,29грн, 3% річних в сумі 976,48грн, пені в сумі 5045,17грн., задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вірівське” с.Вірівка (85020, Донецька область, Добропільський район, с.Вірівка, вул.Кірова,5, ЄДРПОУ 00724784) на користь Приватного акціонерного товариства „Екопрод”, м.Волноваха (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Леніна,6в, ЄДРПОУ 23981928) заборгованість за надані послуги з урахуванням індексу інфляції в сумі 114758,29грн, 3% річних в сумі 976,48грн, пеню в сумі 4406,34грн., державне мито у розмірі 1201,41грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,75грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >