Рішення № 18885092, 03.10.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.11 р. Справа № 37/227пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр”, м. Київ, ідентифікаційний код 33941951

до Відповідача: Житлово-комунального підприємства „Жилкомплекс”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32035610

про: визнання замовлення (список переліку боржників ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь із зазначенням адрес і сум заборгованості), яке було надано ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь для виконання договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 ПП "Український юридично-фінансовий центр", м. Київ, таким, що містять відомості які б підтверджували факт узгодження сторонами договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 саме цих списків боржників по яких проводилась робота у відповідності до предмету договору доручення

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю від 26.09.2011р.);

від Відповідача - ОСОБА_2. (за довіреністю від 28.09.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 03.10.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Український юридично-фінансовий центр”, м. Київ (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства „Жилкомплекс”, м. Маріуполь (далі Відповідач) про визнання замовлення (список переліку боржників ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь із зазначенням адрес і сум заборгованості), яке було надано ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь для виконання договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 ПП "Український юридично-фінансовий центр", м. Київ, таким, що містять відомості які б підтверджували факт узгодження сторонами договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 саме цих списків боржників по яких проводилась робота у відповідності до предмету договору доручення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на здійснення з його боку в межах укладеного з Відповідачем договору доручення №1-юр/29-07-09 від 25.07.2009р. обумовлених його умовами комплексу юридичних та фактичних дій по відношенню до інших осіб боржника стосовно вимоги своєчасної і повної оплати наданих житлово-комунальних послуг, надходження до довірителя внаслідок вчинених дій повіреного платежів від певного переліку боржників, ухилення останнього від підписання актів звірення виконаних робіт відносно такого переліку та здійснення оплати винагороди за послуги з мотивів відсутності підписаного замовлення відносно таких боржників.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір доручення №1юр/29-07-09 від 27.07.2009р., акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 11.09.2009р., лист №29/09/09 від 29.09.2009р. з доказом отримання, лист №1136 від 02.10.2009р., лист №55 від 18.11.2009р., лист №1406 від 17.12.2009р., лист №1406 від 07.12.2009р., лист №92 від 17.10.2009р. з доказом вручення, перелік фізичних осіб з адресами та сумою заборгованості.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 901, 1000, 1004 Цивільного кодексу України, надавши на вимогу суду додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.73-113).

Відповідач у судовому засіданні 03.10.2011р. усно проти позову заперечив, посилаючись на неналежність обраного способу судового захисту, та встановлені в межах розгляду справи №43/56 між цими ж сторонами факти, але письмово свою позицію не виклав, надавши певні документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.118-129).

У судовому засіданні 03.10.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену вище, вказуючи на відсутність інших додаткових документів не її обґрунтування При цьому, представником Позивача був наданий для огляду оригінал договору доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р., з якого вбачається його підписання двома сторонами.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання Відповідачем відзиву у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки складання письмового відзиву є правом, а не обовязком, від здійснення кого не може перебувати у залежності встановлення правової визначеності по суті заявлених вимог.

Крім того, присутній представник Відповідача усно довів до відома суду свою позиції щодо предмету спору.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2009р. між Приватним підприємством „Український юридично-фінансовий центр” (Повірений) та Житлово-комунальне підприємство „Жилкомплекс” (Довіритель) був укладений договір-доручення №1-юр/29-07-09 (а.с.а.с.14-17), згідно п. 2.1. якого Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобовязання в межах цієї угоди здійснювати від імені Довірителя комплексу юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації Довірителем своїх прав та обовязків, а саме:

-вимагати своєчасної і в повному обсягу оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників;

-звертатися до суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодування завданих збитків майну, що перебуває у нього на балансі.

В свою чергу, п. 2.2. договору передбачав виплату Довірителем повіреному винагороду за надані послуги на умовах цього договору, що згідно із п.п.4.4. 4.6. становить 20% від суми погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя за один календарний місяць, та сплачується (винагорода) протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг)

Пунктом 3.1.2. на Повіреного покладався обовязок з надання послуг за договором за письмовими вказівками Довірителя, а п.3.3.1.3. договору серед обовязків Довірителя після підписання відповідного замовлення визначав необхідність письмового погодження з Повіреним вжиття будь-яких самостійних заходів зі стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з боржників, заявки на яких містяться у відповідному замовленні.

Згідно із п.п. 5.1., 5.3. договору Довіритель на власний розсуд формує і передає Повіреному протягом 10 робочих днів з моменту підписання договору Замовлення, що містить заявки на вчинення передбачених п. 2.1. договору дій щодо боржників, і згідно п. 5.3.1. кожна заявка у замовлені вважається чинною з моменту передачі Довірителем Повіреному, який за змістом п. 5.4. приступає до виконання передбачених п. 2.1. дій негайно після отримання замовлення.

Пункт 5.5. договору зазначає, що з моменту надання замовлення будь-яке погашення заборгованості боржником, на його подана заявка у встановленому цим договором порядку, вважається вчиненим за даним договором і є базою для нарахування винагороди повіреному.

Пунктом 5.9. на Довірителя покладений обовязок з щомісячного підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання складеного акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний розрахунковий період, тоді як п. 5.10. у разі відмови від підписання передбачає необхідність Довірителю надати мотивовану письмову відмову. При цьому, фактом виконання доручення за цим договором вважається надходження від боржників коштів у рахунок погашення заборгованості на поточний рахунок Довірителя у відповідному розрахунковому періоді.

11.09.2009р. сторонами був підписаний акт №1 здачі-приймання виконаних робіт за серпень 2009р. (а.с.13), яким визначений розмір винагороди Повіреного за надані послуги впродовж означеного періоду в розмірі 33274,48грн., яка (винагорода) була перерахована Довірителем платіжними дорученнями №1017 від 01.09.2009р. (а.с.118) та 1148 від 29.09.2009р. (а.с.119).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. у справі №43/56 (а.с.а.с.85-90) за результатом її нового розгляду, ініційованого постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010р. (а.с.а.с.75-78), відмовлено у задоволені позовних вимог Приватного підприємства „Український юридично фінансовий центр”, м. Київ до Житлово-комунального підприємства „Жилкомплекс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості за надані у серпні-вересні 2009р. послуги за договором-доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р., нарахованої на неї пені, інфляційної індексації та 3% річних у загальному розмірі 125983,02грн.

За результатами апеляційного перегляду згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. (а.с.а.с.79-84) вказане рішення залишено без змін. При цьому апеляційним судом зауважено на безпідставності посилання Повіреного на неузгоджені сторонами та недостовірні списки боржників.

Посилаючись на означені обставини та не підписання Відповідачем актів звірення виконаних робіт №3/1 і №3 (суду не представлені) і ухилення від надання інформації щодо обсягу надходження платежів за житлово-комунальні послуги від боржників, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, надаючи списки осіб-боржників (а.с.а.с.25-66), які не містять жодного посилання на договір доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р. та будь-яких реквізитів і підписів його сторін.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неналежність обраного способу судового захисту, та встановлені в межах розгляду справи №43/56 між цими ж сторонами факти.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у визнанні представлених Позивачем списків боржників у якості узгодженого сторонами замовлення за договором доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р., що виконувалося Повіреним.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р.,

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, субєктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються саме на договорі доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-наявність у Позивача певного субєктивного права/інтересу;

-порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Суд як орган державної влади, здійснюючи функцію правосуддя, за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України зобовязаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законами. Означений принцип у повній мірі стосується із застосування певних способів судового захисту, які, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначаються законом або договором.

Між тим, як діюче законодавство, так і укладений між сторонами договір безпосередньо не передбачає у якості самостійного способу судового захисту визнання факту узгодження певних списиків у якості замовлення. Означений спосіб захисту за своєю сутністю опосередковує встановлення відповідного юридичного факту як складової частини предмету доказування при висуванні інших вимог у разі порушення договору, наприклад про стягнення заборгованості на надані в межах договору за відповідним узгодженим замовленням послуги тощо який (елемент) може відображатися лише у мотивувальній частині рішення при розгляді вказаних належних позовних вимог, як це і мало місце в межах справи №43/56. Аналогічний підхід до застосування способу судового захисту у вигляді встановлення юридичного факту запроваджено Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007р. у справі за позовом ТОВ "Поліс-Плюс" до ТОВ "ВП "Укрметал", ТОВ "Укрресурс" про визнання добросовісним набувачем та визнання договору недійсним (розміщена в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”).

Таким чином суд, враховуючи неналежність обраного способу судового захисту у світлі правової позиції Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, відмовляє у задоволені позову, тим більше, що викладені в ньому обставини порушення прав (інтересів) у вигляді не надання відомостей про обсяг надходження платежів для розрахунку суми винагороди жодною мірою не кореспондуються із предметом спору.

Крім того, судом також враховується, що юридична неспроможність кваліфікації представлених списків боржників у якості узгодженого сторонами замовлення за договором доручення №1-юр/29-07-09 від 27.07.2009р. була встановлена в межах справи №43/56 між цими ж сторонами, зважаючи на що поданий позов розцінюється як такий, що спрямований на піддання сумніву чинного судового рішення у непередбачений діючим законодавством спосіб (оспорювання законності рішення можливо виключно в межах встановлених Господарським процесуальним кодексом України процедур його перегляду).

Відповідно до ст.ст. 124, 129 Конституції України рішення суду, що набуло законної сили має статус загальнообовязкового. В свою чергу, згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів”. Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр”, м. Київ (ідентифікаційний код 33941951) до Житлово-комунального підприємства „Жилкомплекс”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32035610) про визнання замовлення (список переліку боржників ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь із зазначенням адрес і сум заборгованості), яке було надано ЖКП "Жилкомплекс" м. Маріуполь для виконання договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 ПП "Український юридично-фінансовий центр", м. Київ, таким, що містять відомості які б підтверджували факт узгодження сторонами договору доручення від 25.07.2009р. №1-юр/29-07-09 саме цих списків боржників по яких проводилась робота у відповідності до предмету договору доручення

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.10.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011р.

Суддя Попков Д.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >