Постанова № 18884219, 01.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 13/179

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.

суддівКочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 29.08.2011 року

у справі№ 13/179

господарського суду міста Києва

за позовомФонду майна Автономної Республіки Крим

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобудлізинг"

пророзірвання договору купівлі-продажу

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобудлізинг"

доФонду майна Автономної Республіки Крим

провнесення змін до договору

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. від 11.04.2011

від відповідача: ОСОБА_2. дов. від 22.12.2010

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" про розірвання договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року обєкту незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", що знаходився на балансі відділу капітального будівництва Судакського міського виконкому, спонукання відповідача повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим обєкт незавершеного будівництва, а також про стягнення з відповідача на користь Фонду сум пені у розмірі 3669, 102, 00 грн., штрафу у розмірі 10000000, 00 грн. та штрафу у розмірі 1700,00 грн., а всього стягнути 13670802, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем не виконана умова п. 5.1 спірного договору, а саме: за 2010 рік не внесені інвестиції для завершення будівництва і розвитку обєкту пансіонату "Медвежонок" в обумовленій сторонами сумі 15000 000,00 грн. З огляду на порушення відповідачем строків внесення інвестицій у встановленому договором розмірі, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.

Крім того, оскільки відповідачем на вимогу Фонду не надано документів щодо виконання ним своїх зобовязань за спірним договором позивач, керуючись абз. 5 ч. 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", просить стягнути з відповідача 1700,00 грн. штрафу.

15.06.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Фонду майна Автономної Республіки Крим про внесення змін до абз. 8 п. 5.1 договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року обєкту незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", що знаходився на балансі відділу капітального будівництва Судакського міського виконкому.

В обґрунтування зустрічної позовної вимоги зазначало, що внесення змін до спірного договору обумовлене існуванням невідворотної обставини діючого викидного каналізаційного колектору каналізаційно-очисних споруд м. Судака на території обєкта незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", про яку на момент укладення договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року товариству не було відомо та яка прямо перешкоджає подальшому будівництву обєкта.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Змінено абз.8 п. 5.1. розділу 5 Договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", що знаходився на балансі відділу капітального будівництва Судакського міського виконкому від 13.03.2002 року № 890, укладеного між Фондом майна АРК та ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" та викладено його у такій редакції (російською мовою):

"абз. 8 п. 5.1.: "внести всего инвестиций для завершения строительства и развития объекта на сумму 100 000 000,00 (сто миллионов) гривен, в т.ч. в период 2002-2009 гг. - 15 млн. грн., а оставшуюся сумму в размере 85 млн. грн. на протяжении 5 лет с момента выноса канализационного коллектора с территории застройки объекта и снятия ограничения на использование охранной зоны подземного канализационного коллектора на площади 0,8755 га в установленном порядке, в.т.ч.: первый год 4380 443 грн., второй год 13249 391 грн., третий год 20 079 897 грн., четвертый год 30 011 767 грн., пятый год 17 278 501 грн.".

Стягнуто з Фонду майна Автономної Республіки Крим на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Енергобудлізинг" 85 (вісімдесят п'ять гривень),00 грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову господарський суд виходив з того, що підстав для розірвання договору немає, оскільки вина відповідача у порушенні умов договору відсутня.

Задовольняючи зустрічну позовну вимогу, місцевий господарський суд послався на необхідність приведення договору у відповідність до обставин, які є істотними та перешкоджають відповідачу виконувати свої зобовязання належним чином, зокрема в частині внесення інвестицій та будівництва спірного об'єкту, та які на момент укладення договору не були відомі товариству.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року (судді: Рєпіна Л.О. головуючий, Баранець О.М., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Фонд майна Автономної Республіки Крим просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.03.2002 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" (покупець) укладено договір № 890 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", що знаходиться на балансі відділу капітального будівництва Судакського міського виконкому.

За умовами договору продавець зобов'язався передати у власність покупця обєкт незавершеного будівництва пансіонат "Медвежонок", що знаходиться на балансі відділу капітального будівництва Судакського міського виконкому та розташований за адресою: м Судак, 5-й кілометр Східного шосе (бухта Капсель) (надалі Обєкт), а покупець зобов'язався прийняти Обєкт і оплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до пунктів 1.2., 3.1 передача продавцем та прийняття покупцем Обєкта здійснюється у пятиденний строк після сплати повної вартості придбаного обєкта, а у випадку надання розстрочки, передбаченої п. 2.1. договору, - після 50% вартості Обєкту, за актом приймання-передачі, який підписується сторонами. Право власності на Об'єкт переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі.

На виконання умов договору 10.04.2002 року між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі Обєкта незавершеного будівництва - пансіонату "Медвежонок", що знаходиться на балансі Відділу капітального будівництва Суданського міського виконкому.

23.09.2008 року між сторонами у справі укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року, відповідно до умов якого абзац 8 п. 5.1 розділу 5 "Обовязки Покупця" змінено та передбачено при цьому, що покупець зобовязаний внести інвестиції для завершення будівництва та розвитку Об'єкта до 2014 року у сумі 100 000 000,00 грн., в тому числі по рокам: 2002-2008 роки 7 млн. грн., 2009 рік 8 млн. грн., 2010 рік 15 млн. грн., 2011 рік 17 500 млн. грн., 2012 рік 22 млн. грн., 2013 рік 20 млн. грн., 2014 рік 10 500 млн. грн.

Актом поточної перевірки виконання умов зазначеного договору, складеного 26.04.2011 року представником позивача, зафіксовано невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором в частині строків внесення інвестицій, зокрема, за 2010 рік.

Невиконання відповідачем умов договору і стало причиною звернення Фонду майна Автономної Республіки Крим до господарського суду з позовом про розірвання зазначеного договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року та стягнення сум пені та штрафів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Як з'ясовано судами, за результатами перевірок виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок" встановлено, що відповідачем не виконані зобов'язання, передбачені абз. 8 п. 5.1 Договору, в частині внесення інвестицій для завершення будівництва і розвитку обєкту за 2010 рік в сумі 15000000,00 грн.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, після укладення спірного договору купівлі-продажу відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору та визначенні його умов, зокрема в частині строків внесення інвестицій для завершення будівництва та розвитку Об'єкту.

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2004 року у справі № 17/34, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2004 року, після укладення спірного договору купівлі-продажу Об'єкту виявилося, що на пляж пансіонату "Медвежонок" через каналізаційний викидний колектор, який проходить через територію Об'єкту, здійснюється викид каналізаційних вод м. Судака, про що Фонд майна АРК до укладення договору не повідомив ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг".

При цьому, місцевим господарським судом у даній справі цілком вірно зазначено, що продовження будівництва Об'єкту без винесення викидного каналізаційного колектору з території Об'єкту буде порушенням не тільки умов Договору купівлі-продажу Об'єкта (пп. 4 п. 5.1. Договору), але і чинного природоохоронного законодавства та законодавства у галузі будівництва.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність заборони будівництва спірного обєкту пансіонату до введення в експлуатацію нових каналізаційних очисних споруд.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності вини відповідача у порушенні умов спірного договору є цілком обґрунтованим та вірним, а також погоджується з тим, що підстав для розірвання договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року немає.

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" заявлено зустрічні позовні вимоги про внесення змін до абзацу 8 п. 5.1 Договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року.

При цьому, товариство, керуючись ст. 188 Господарського кодексу України, зазначало, що внесення змін до спірного договору обумовлене існуванням невідворотної обставини діючого викидного каналізаційного колектору каналізаційно-очисних споруд м. Судака на території обєкта незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок", про яку на момент укладення договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року товариству не було відомо та яка прямо перешкоджає подальшому будівництву обєкта.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" зверталось до Фонду майна Автономної Республіки Крим з проханням внести зміни до договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року, зокрема до абзацу 8 п. 5.1, щодо строків внесення інвестицій в будівництво спірного обєкту пансіонату (лист № 99 від 19.04.2011 року, Т.1 а.с.105). Надіслання зазначеного листа підтверджується копією опису вкладення у цінний лист на імя Фонду з відбитком календарного штемпелю від 19.04.2011 року.

Однак, Фонд майна Автономної Республіки Крим зазначену пропозицію належним чинним не розглянув та в установлений законом строк на неї не відреагував.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу № 890 від 13.03.2002 року товариству з обмеженою

відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" про наявність на території обєкта незавершеного будівництва пансіонату "Медвежонок" діючого викидного каналізаційного колектору каналізаційно-очисних споруд міста Судака відомо не було.

Неможливість виконання товариством своїх інвестиційних зобовязань з причин, що не залежали від нього підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про заборону будівництва обєкта пансіонату, а саме: випискою з протоколу № 9 засідання Республіканської містобудівної ради від 30.09.2003 року, Договором оренди землі від 17.08.2004 року, укладеного між Судакською міською радою та ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг", висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.02.2007 року № 05.03.02-07/4396, приміткою позитивного комплексного висновку № 1030-05-2006 державної експертизи по робочому проекту будівництва обєкту від 27.07.2007 року.

Крім того, судами також встановлено, що позивач за зустрічним позовом бере участь у фінансуванні проектування і будівництва очисних споруд, продовжує роботи з розробки, впровадження та реалізації інвестиційного проекту будівництва та експлуатації обєкта.

Таким чином, дії позивача відповідають положенням п. 2 ч.2 ст. 652 ЦК України, які вимагають від сторін договору турботливості та обачливості щодо усунення причин, які зумовили зміну обставин.

Відповідно до п. 3.1 Положення про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом ФДМ України 29.10.1998 року № 2041, зміни до договору купівлі-продажу стосовно перенесення термінів виконання зобов'язань на більш пізній строк у порівнянні з терміном, встановленим договором, вносяться за таких умов: достатня обґрунтованість потреби внесення таких змін; недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, яке може статися внаслідок можливих протягом періоду їх виконання інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій цілком вірно внесено зміни до спірного договору купівлі-продажу № 8920 від 13.03.2002 року з огляду на існування обставин, що від відповідача не залежали, але прямо перешкоджають подальшому будівництву обєкта, а саме:

- не можливість виконати належним чином зобов'язання у строк встановлений п. 5.1 договору, у зв'язку з наявністю каналізаційного колектора на території спірного обєкту пансіонату;

- відсутністю нових очисних споруд та фінансування на їх будівництво;

- забороною будівництва спірного обєкту пансіонату;

- відсутністю рішень про дозвіл на будівництво.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і обєктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання Фонду майна Автономної Республіки Крим в касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнено з нього судові витрати, пов'язані з розглядом справи, оскільки він як позивач був звільненим від сплати державного мита відповідно до п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" N 7-93 від 21.01.1993 року, не заслуговують на увагу з огляду на наступне .

Відповідно до п. 35 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

Таким чином, Фонд майна Автономної Республіки Крим, як державний орган приватизації, звільняється від сплати державного мита тільки у випадку, якщо він є позивачем.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Фонд майна Автономної Республіки Крим у даній справі виступає відповідачем за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергобудлізинг" про внесення змін до договору.

Відповідно до частини 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при розподілі господарських витрат стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

З вищевикладеного вбачається, що Фонд майна Автономної Республіки Крим, як відповідач, не звільнений у встановленому порядку від сплати сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи наведене, рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Фонду майна Автономної Республіки Крим сум судових витрат підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 13/179 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко