Ухвала суду № 18882632, 18.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року м. КиївК-14993/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Карася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008

у справі№ 2-26/2870-2008А

за позовом Закритого акціонерного товариства „Санаторій Карасан”

до Державної податкової інспекції у м. Алушті

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Санаторій Карасан” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032304/0 від 19.02.2008.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну додаткову позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складено акт № 209/23/02650682 від 19.02.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032304/0 від 19.02.2008, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 44916 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки не підтверджено за результатами зустрічних перевірок постачальників позивача за ланцюгом від товариства з обмеженою відповідальністю „Кронос” до виробників надходження до бюджету заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем фактично сплачено податок на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю „Кронос” підрядника позивача, який виконує реконструкцію водолікарні, що підтверджуються податковими накладними які оформлені неналежним чином.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає в якості обовязкової умови отримання бюджетного відшкодування фактичного надходження сум податку до бюджету.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 у справі № 2-26/2870-2008А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 у справі № 2-26/2870-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіО.В. Карась

С.Е. Острович

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров