Ухвала суду № 18881409, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" жовтня 2011 р. м. КиївК-17391/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивачаПопаденко З.В.

відповідачаЖуравель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області

на постанову Господарського суду Черкаської області від 18.12.2006

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.06.2007

у справі №11/4008а

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Монастирищенський котельний завод”

доДержавної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Монастирищенський котельний завод” (далі по тексту позивач, ЗАТ “Монастирищенський котельний завод”) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: від 05.07.2006 №0001232301/0, №0001222301/0; від 11.07.2006 №0001242301/0, згідно яких відповідач донарахував позивачу податкові зобовязання по податку на прибуток, податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.12.2006, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.06.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 31.12.2005, за результатами якої було складено акт перевірки від 22.06.2006 №90/23-009/31324315.

В акті перевірки зазначено, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 350502 грн. шляхом: не включення до валового доходу отриманих безоплатно товарно-матеріальних цінностей від ПП „Рондо” та ПП „Торгмаш”, оскільки розрахунок за них проведений не був, а з моменту їх придбання сплинув строк позовної давності; безпідставного включення до валових витрат вартості придбаних у ТОВ „РКТ ЛТД” бокс-модулів, оскільки за рішенням суду установчі документи та свідоцтва платника податку цього підприємства були скасовані з моменту його реєстрації; безпідставного включення до валових витрат вартості отриманих безоплатно товарно-матеріальних цінностей від ПП „Рондо” та ПП „Торгмаш”, оскільки розрахунок за них проведений не був, а з моменту їх придбання сплинув строк позовної давності. Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було зроблено іще висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту 218000 грн. суми податку на додану вартість, сплачену в ціні придбання обладнання у ТОВ „РКТ ЛТД” та ПП „СХТ-Сервіс” оскільки на час проведення перевірки за рішеннями судів було визнано недійсними установчі документи та свідоцтва платника податку цих підприємств з моменту їх реєстрації.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 05.07.2006 №0001222301/0 яким позивачу донараховано 350502 грн. податку на прибуток та 175251 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001232301/0 яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 255354 грн.; від 11.07.2006 №0001242301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110260 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП „Рондо”, ПП ”Торгмаш” та позивачем у січні-березні 2002 року були укладені договори купівлі-продажу, згідно яких позивач придбав товарно-матеріальні цінності, які були ним фактично отримані у вказаний період по товарних накладних. При цьому строк оплати придбаного майна сторонами визначений не був. На час проведення перевірки вимог щодо оплати вартості придбаного майна ПП „Торгмаш” позивачу не направляло, а ПП „Рондо” таку вимогу направило лише 03.01.2005. За таких обставин строк позовної давності за цими зобовязаннями ще не сплинув, а тому висновок відповідача про віднесення до безнадійної заборгованість позивача перед вказаними підприємствами та включення її до валового доходу позивача є невірними

Згідно ст. ст. 5, 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач придбав у ПП „Рондо” та ПП „Торгмаш” обладнання у 1-му кварталі 2002 року, а тому у відповідності до приписі наведеного вище законодавства правомірно відніс його вартість до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про Податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про Податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Соломянського суду м. Києва по справі №2-1672 від 04.03.2005 визнано недійсними свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, свідоцтво платника податку на додану вартість - ТОВ „РТК ЛТД”. Рішення Кіровського райсуду м. Кіровоград по справі №2-1601/2006 від 21.04.2006 визнано не дійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість - ПП „СХТ-Сервіс”.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договорів, укладених з ТОВ „РТК ЛТД” та ПП „СХТ-Сервіс” позивачем у липні-вересні 2004 році було придбане обладнання та віднесено до податкового кредиту за вказаними операціями 218000 грн. Факт отримання позивачем від контрагентів та наявність належним чином оформлених податкових накладних за вказаними операціями, не заперечується відповідачем та встановлений в самому акті перевірки.

На момент здійснення господарських операцій та видачі документів на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість які не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суди вірно зазначили, що помилковим є висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів двох контрагентів позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача виходячи з наступного.

Рішеннями суду, на які посилається відповідач, лише підтверджено не відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не встановлено фактів порушення податкового законодавства під час здійсненні господарської діяльності контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесенні до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами вірно зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Отже право позивача на податковий кредит за спірними господарськими операціями у відповідних податкових періодах слід вважати підтвердженим, тому виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ за спірним рішенням є неправомірним.

Висновок відповідача про виключення зі складу валових витрат позивача вартості обладнання в сумі 840000 грн. придбаного у ТОВ „РТК ЛТД” також є неправомірним.

Щодо застосування податковим повідомленням-рішенням №0001242301/0 від 11.07.2006 штрафних санкцій в розмірі 110260 грн. на підставі пп.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Підпункт 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені обєкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобовязання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі пятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за ве6сь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобовязання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Оскільки платник податку несе відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму заниженого податкового зобовязання, то у разі визнання судом незаконними висновків податкової інспекції щодо такого заниження, штрафні (фінансові) санкції застосуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаних судових рішень не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 18.12.2006 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.06.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)Г.К. Голубєва

(підпис)М.І. Костенко

(підпис)Н.Є. Маринчак

(підпис)О.М. Нечитайло

Суддя О.І. Степашко