Ухвала суду № 18881403, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"22" вересня 2011 р. м. КиївК-21070/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 та постанову Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2008

у справі № 14/278 Господарського суду Кіровоградської області

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Либідь-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про визнання нечинними актів

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009, позов ПВКП «Либідь-Сервіс»задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 03.09.2007 № 0000332350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року на 86099,00 грн. та № 0000322350/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 103650,00 грн. (в т.ч. 74036,00 грн. основний платіж та 29614,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Висновок суду обґрунтований посиланням на преюдиційність обставин встановлених судовими рішеннями у справах № 15/450 та № 15/449 та відсутність порушень з боку позивача пункту 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Кіровограді просить скасувати постановлені у справі судові рішення, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Кіровограді проведена виїзна позапланова перевірка ПВКП «Либідь-Сервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2007 року за результатами якої складений акт перевірки від 22.08.2007 № 63/23-50/192/23225948 та прийняті вказані податкові повідомлення-рішення.

Фактичною підставою для прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР - не включено до обєкту оподаткування 800000,00 грн. та не нараховано на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону податкові зобовязання з податку на додану вартість за ставкою встановленою пунктом 6.1 ст. 6 Закону за датою їх виникнення відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2007 року на суму 160000,00 грн.

Крім того, в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР в результаті заниження податкових зобовязань за квітень 2007 року на суму 160000,00 грн. позивачем безпідставно завищено суму заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень 2007 року на 86099,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем обєкту оподаткування обґрунтований тим, що отримані згідно платіжних доручень № 17 від 24.04.2007, № 18 від 26.04.2007 від ТОВ «Украгрокор»та ФГ «Титан»грошові кошти в сумі 483000,00 грн. та 477000,00 грн. відповідно не є коштами, які отримані в межах договорів комісії № 1 від 29.03.2007, № 2 від 29.03.2007, б/н від 02.04.2007.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2008 у справі № 15/450 позов ТОВ «Украгрокор»(комітент) задоволено стягнуто з ПВКП «Либідь-Сервіс»(комісіонер) 483000,00 грн. боргу за договорами комісії № 1 від 29.03.2007, № 2 від 29.03.2007.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2008 у справі № 15/449 позов ФГ «Титан»(комітент) задоволено стягнуто з ПВКП «Либідь-Сервіс» (комісіонер) 477000,00 грн. боргу за договором комісії б/н від 02.04.2007.

Вирішуючи спір у даній справі, суд правильно виходив з того, що для сторін спору судові рішенні, яке набрало законної сили, є обовязковими в частині висновку суду щодо їх прав і обовязків.

Обєктом оподаткування податком на додану вартість згідно пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР в редакції, діючій на момент виникнення спірного правовідношення, є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі (пункт 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно абзацу другого пункту 4.7 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Отже, обєктом оподаткування податком на додану вартість щодо товарів, отриманих у межах договорів комісії, є виключно операції платників податків з їх продажу, за наявності яких у комісіонера виникає як обовязок по збільшенню податкових зобовязань, так і в подальшому право на податковий кредит. При цьому, абзац другий пункту 4.7 ст. 4 цього Закону базою оподаткування таких операцій визначає продажну вартість зазначених товарів, відтворення в податковому обліку комісіонера господарської операції залежить від наявності обєкту оподаткування (операції з продажу товарів, отриманих в межах договору комісії).

Настання для комісіонера юридичних наслідків за договором комісії може бути досягнуто лише в результаті виконання ним договору комісії, а саме: укладення угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок комітента, тоді як невиконання договору комісії не породжує для комісіонера будь-яких наслідків і насамперед свідчить про відсутність господарської операції за таким договором.

Відсутність операцій з придбання сільськогосподарської продукції у третіх осіб на виконання вказаних договорів комісії, виключає відображення зазначеної операції в податковому обліку позивача та висновки податкового органу щодо порушення норм Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України касаційний перегляд судових рішень судів попередніх інстанцій здійснений у межах вимог касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 21.03.2008, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко