Ухвала суду № 18880888, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р. м. КиївК-28786/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Київської області від 05 березня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року

по справі №А4/371-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»(надалі ТОВ «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»)

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі Іванківська МДПІ Київської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Іванківська МДПІ Київської області від 02.07.2007 року №0001512300/0 та №0001522300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставин справи, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, на підставі акту перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою господарського суду Київської області від 05 березня 2008 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Іванківська МДПІ Київської області від 02.07.2007 року №0001512300/0 та №0001522300/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 03,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи в супереч ст.71 КАС України не доведено правовірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Іванківська МДПІ Київської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками Іванківської МДПІ Київської області була здійсненна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.01.2007 року по 28.02.2007 року, за результатами якої було складено акт від 20.06.2007 року №279-23\33130442.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.4.1 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого було встановлено завищення підприємством заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за січень 2007 року та занижено за січень 2007 року податкових зобов'язань з ПДВ в звязку з тим, що підприємством не включено до податкового зобов'язання попередню оплату, отриману у січні 2007 року, згідно банківської виписки від 26.01.2007 року від комісіонера ТОВ «Міжнародний торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»на валютний рахунок позивача №260030010868, як попередню оплату згідно договору комісії №1011/2006 від 10.11.2006 року, однак відповідно до умов договору комісії попередню оплату за товар не передбачено.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2007 року:

- №0001512300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати ПДВ та занотовано штрафні (фінансові) санкції;

- №0001522300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією за січень 2007 року.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2006 року між позивачем та ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»було укладено Договір №811 з поставки лінз окулярних зі скла типу БКС (У) 0,00 діаметром 0, 68 мм., виконання якого підтверджується, виписаною ТОВ «Ізюмський оптико-механічний завод»податковою накладною №5 від 15.01.2007 року на суму поставки, в т.ч. ПДВ.

Отриманий товар був оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується залученими до матерів справи платіжними дорученнями: №5 від 29.01.2007 року та №6 від 30.01.2007 року.

10.11.2006 року між позивачем та ТОВ «Міжнародний Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»було укладено договір комісії №1011/2006, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам лінз скляних для окулярів з оптичного необробленого скла згідно специфікації, що є невід'ємним додатком до договору.

На виконання договору комісії ТОВ «Міжнародний Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»(Україна) та МАХ ЕNTERPRISES LIMITED»(Гон-Конг) було укладено контракт від 11.10.2006 року №4108А6, відповідно до умов якого, ТОВ «Міжнародний Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»взяло на себе зобов'язання поставити МАХ ЕNTERPRISES LIMITED»лінзу скляну для окулярів з оптичного необробленого скла 0,0 діоптрії, ГОСТ 21306-75.

Матеріали справи свідчать, що на рахунок ТОВ «Міжнародний Торговий дім «Ізюмський оптико-механічний завод»26.01.2007 року було зараховано валютну виручку за контрактом №4108А6, яка в той же день була перерахована на рахунок позивача.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пунктом 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вже зазначалось, позивачем було отримано від контрагента податкову накладну, яка повністю відповідає п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також позивачем надано ряд первинних бухгалтерських документів в підтвердження здійснення вказаних операції, тому колегія судді вважає висновки судів попередніх інстанції щодо правомірного формування підприємством податкового кредиту за спірний період цілком обґрунтованими.

Слід також зазначити, що посилання податкового органу на те, що перераховані кошти в спірній сумі не можуть вважатись попередньою оплатою, оскільки умовами договору комісії попередню оплату за товар не передбачено, судами правильно не прийняті до уваги, оскільки позивач 26.01.2007 року отримав на свій рахунок кошти за товар, який на виконання зовнішньоекономічного контракту №4108А6 був експортований лише у березні 2007 року.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.4.7 згаданого Закону у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило, як вірно вказали суди, не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що доводи податкового органу про заниження з боку позивача податкових зобовязань з ПДВ за січень 2007 року в спірній сумі є безпідставними, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається Іванківська МДПІ Київської області у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Київської області від 05 березня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді:____ Л.І. Бившева

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак