Ухвала суду № 18880217, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14802/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скаргиПолтавського обласного радіотелевізійного передавального центру та Державної податкової інспекції у м.Полтаві

на постанову господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року

у справі №4557-17/141

за позовом Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

за участю третьої особи Державне підприємство «Український державний центр радіочастот»в особі Полтавської філії центру «Укрчастотнагляд»

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому поставлено питання про визнати нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000442302/0 від 29.12.2006 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що нараховані Полтавському ОРТПЦ борги та штрафні санкції згідно акту перевірки та податкового повідомлення-рішення не відповідають Закону України «Про радіочастотний ресурс України»та Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Постановою господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 29.12.2006р. про стягнення основного платежу в сумі 390672,51грн. та штрафних санкцій у розмірі 194532,87грн.; витрати по сплаті судового збору стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Мотивуючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оспорена наявність у нього в період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р. ліцензії на користування частотним ресурсом на канали електрозв’язку, відповідач не надав суду такої ліцензії, чим не довів факту користування позивачем радіочастотами. ДПІ не мало законних підстав для нарахування боргу та штрафних санкцій, оскільки позивач не повинен сплачувати зазначених у спірному рішенні платежів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442302/0 від 29.12.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 390672,51грн. та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. В іншій частині постанова господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року залишена без змін.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні позову у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442302/0 від 29.12.2006р. виходив з того, що позивач є користувачем радіочастотного ресурсу, а отже на нього розповсюджуються норми Закону України «Про радіочастотний ресурс України».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року.

Відповідач не погоджуючись з рішеннями судів попередньої інстанції звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, поставлено питання про скасування постанови господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року та зміну постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року в частині задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом на підставі направлення від 06.11.2006р. №798 та від 04.12.2006р. №899 ДПІ у м.Полтаві було проведено виїзну планову перевірку Полтавського ОРТПЦ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2006р., про що складено акт № 815/23-6/01187779 від 22.12.2006 року.

Висновками перевірки, зокрема, виявлені порушення вимог ст.57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»та Постанови КМУ № 77 від 31.01.01 р. «Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України».

На підставі зазначених висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2006р. за №0000442302/0 про стягнення 390672,51 грн. основного платежу та 194532,87 грн. штрафних санкцій.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що статтею 1 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»визначається, що користування радіочастотним ресурсом це діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу; а користувачем радіочастотного ресурсу є юридична або фізична особа, діяльність якої безпосередньо пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства. Крім того, зазначеним вище Законом встановлено, що ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов. Більш того статтею 1 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»розкривається поняття радіочастотного ресурсу, а отже ним є частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях. З наданих доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач не надає послуг телекомунікаційних послуг, проте надає послуги по розповсюдженню телерадіопрограм.

Тобто в господарській діяльності позивач використовує власні та орендовані РЕЗ, а згідно інформації, наданої Українським державним центром радіочастот, станом на 13.10.06 р. ПОРПЦ з 71 телерадіомовних передавачів на підставі відповідних дозволів експлуатувалися 26 телевізійних та 2 радіомовні передавачі для надання послуг телебачення і радіомовлення, в тому числі і на території Харківської області.

Отже, на підставі викладеного вище та доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що позивач є користувачем радіочастот, а отже на нього розповсюджуються норми Закону України «Про радіочастотний ресурс України».

Колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що нормами положення п 467 Постанови КМУ № 720 від 09.08.05 р. регулюються правовідносини, які виникають між позивачем та його контрагентами, проте не стосуються його взаємовідносин з бюджетом.

Оскільки позивач є користувачем радіочастот, то він зобов'язаний вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому НКРЗ порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що він не може бути користувачем радіочастот, оскільки у нього не було відповідної ліцензій спростовуються тим, що ним надавалися такі послуги у відсутності такої ліцензії. Крім того, ці обставини не спростовують того, що позивач є користувачем радіочастотного ресурсу України.

Позивач не нараховував та не сплачував щомісячний збір за використання радіочастотного ресурсу України відповідно до ставок щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України, затверджених постановою КМУ № 77 від 31.01.01 р., чим порушив вимоги п.2 ст.57 Закону України «Про радіочастотний ресурс в Україні», тобто сума боргу за несплаченими платежами становить 390672,51грн. відповідно до переліку передавачів, які здійснюють розповсюдження теле - та радіомовних програм та відповідно до щомісячних відомостей завантаження технічних засобів та звітів про роботу технічних засобів, які підтверджують факт функціонування вищезазначених передавачів.

А отже, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві № 0000442302/0 від 29.12.06р. про визначення податкового зобов’язання в сумі 390672,51 грн. є таким, яке відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були застосовані до платника штрафні санкції, які передбачені п.п.17.1.1 та п.п.17.1.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які встановлюють, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, а у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" п.4.2.2 ст.4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За несвоєчасне внесення до бюджету належної до сплати суми збору за користування радіочастотним ресурсом України нараховується пеня відповідно до законодавства (п.1 ст.7 та п.2 ст.58 Закону України «Про радіочастотний ресурс України»).

Що стосується штрафних санкцій, які застосовані відповідачем до позивача, то на думку колегії суддів касаційної інстанції вони є необґрунтовані , оскільки відповідачем не надано розрахунок до оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру та Державної податкової інспекції у м.Полтаві - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 12 лютого 2008 року залишено в незмінній частині постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак