Ухвала суду № 18879885, 18.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-0270/2016/11

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників апелянта: Лучинського П.В., Пенської О.Ю. <Текст ><Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Поділля" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Поділля" звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці та до Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування подвткового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року № 0000902310, яким зменшено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 559605,90 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року № 0001022310, яким зменшено заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на 115174 грн.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області на користь позивача 674779,90 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року вищевказаний адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасована податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року № 0000902310; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 21 березня 2011 року № 0001022310; стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Поділля" 674779 грн. 90 коп. бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1703 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та на недоведення обставин, просить скасувати необгрунтовану та незаконну, на думку апелянта, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні податку. За вказаних обставин, на думку апелянта, при проведенні господарських операцій по поставці товарів від контрагентів позивача на його адресу перевіркою не встановлено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, тобто не має джерела відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Позивач та Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що з урахуванням положень частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, на адресу суду надійшла заява (вх. № 7732 від 18.10.2011 року) про розгляд апеляційної скарги без участі представника ПАТ "Поділля".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання своєї скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної невиїзної позапланової перевірки ЗАТ “Поділля” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року податковим інспектором Державної податкової інспекції у м. Вінниці складено акт №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року. Згідно з вказаним актом, перевіркою виявлено порушення ЗАТ “Поділля” вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Підставою для таких висновків слугувало те, що на дату складання даного акту перевірки до податкового органу не надійшли відповіді на запити щодо зустрічних звірок із окремими контрагентами позивача, зокрема, з УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області, ВАТ “АК Вінницяобленерго”СО Вінницькі міські ЕМ”та СПД ОСОБА_5 Тому, в звязку із тим, що інформація на запити не надійшла, інспектор прийшов до висновку про невстановлення надмірної сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022310 від 21 березня 2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з червня по листопад 2010 року в загальній сумі 115174 гривень.

В ході проведення іншої документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування ЗАТ “Поділля”сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року травень 2010 року також було виявлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Підставою для таких висновків стало те, що господарські операції між ЗАТ “Поділля”та ТОВ “Українська газоторгова компанія”, ТОВ “Сервіс Центрмаш”, ДП “Нафтогазмережі”НАК “Нафтогаз України”, ТОВ “Новобуд ЛТД”, ТОВ “Поділля Агросервіс”, ДП “Вінрос-Конті”, ПП “Олександр і К”, що були постачальниками позивача протягом лютого 2007 року травня 2010 року мають ознаки нікчемності. На думку податкового інспектора, що складав акт перевірки, інформація у базі даних АІС Аудит про те, що ТОВ “Українська газоторгова компанія” має стан 8 “до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням”; ТОВ “Сервіс Центрмаш”має стан 10 “запит на встановлення місцезнаходження”; ДП “Нафтогазмережі”НАК “Нафтогаз України”має стан 16 “припинено (ліквідовано, закрито)”; ТОВ “Новобуд ЛТД”має стан 14 “визнано банкрутом”; ТОВ “Поділля Агросервіс”має стан 4 “порушення провадження у справі про банкрутство”; ДП “Вінрос-Конті”має стан 8 “до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням”; ПП “Олександр і К”має стан 7 “до ЄДР внесено запис про відсутність відомостей”, свідчить про сумнівність господарських операцій, учасниками яких виступали ці юридичні особи.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000902310 від 21 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, травень - серпень 2007 року, березень, травень вересень 2008 року, лютий вересень, грудень 2009 року, січень травень, грудень 2010 року на загальну суму 559605,90 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що обставини викладені у акті перевірки №916/2310/05502396 від 18 березня 2011 року в частині не підтвердження надмірної сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість, а також у акті перевірки №911/2301/05502396 від 21 березня 2011 року не знайшли підтвердження, адже наявними в матеріалах справи документами ( податковими накладними , платіжними дорученнями, актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг), підтверджується факт отримання позивачем відповідних послуг від контрагентів, а також сплату в ціні даних послуг податок на додану вартість, в підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами представником позивача надано належним чином завірені копії платіжних доручень, податкових накладних, актів прийому-передачі, накладних.

При цьому, з аналізу обставини, викладених у акті перевірки від 21 березня 2011 року, вбачається, що єдиною підставою для висновків податкового інспектора щодо нікчемності правочинів погосподарських операціяз позивача з контрагентами слугувало те, що на момент перевірки згідно з інформацією у базі даних АІС Аудит вказані окремі контрагенти позивача мали ускладнення, про які зазначено у акті.

Встановленими в судовому засіданні обставинами, які аргументово викладені в мотивувальній частині оскаржуваної постанови, спростовуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( надалі Закон № 168/97-ВР, чинний на момент винекнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункт 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно із абзацом 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що « вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам …. якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. »

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Доводи ДПІ у м. Вінниці про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у звязку з не підтвердженням через неотримання відповіді на запити щодо зустрічних перевірок із окремими контрагентами позивача, а також висновків податкового органу щодо наявності ознак нікчемності господарських операцій з постачальниками позивача з іншими контрагентами, не взяті до уваги судом першої інстанції правомірно.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган в ході розгляду справи в суді не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та про недоведеність обставин.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 жовтня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар