Постанова № 18879883, 11.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7431/11 Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача - Євтушенко А.С.

відповідача - Коваль І.І., Матвійчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції форми "Р" № 0000372300 від 20.05.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар-2004" було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою задовольнити вимоги ТОВ "Подільський господар-2004" у повному обсязі.

Зокрема, апелянт, мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини, викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Хмельницьким окружним адміністративним судом з порушенням як норм матеріального та процесуального права, так і вимог листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оскільки у своїх висновках посилається виключно на акти перевірок органів ДПС, не витребовуючи при цьому у відповідача жодних документів на підтвердження викладених в актах перевірок обставин.

Також, позивач, обґрунтовуючи власну позицію у справі, посилається на той факт, що податкове повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ форми "Р" № 0000372300 від 20.05.2011 року винесено на підставі хибних висновків, що містяться в акті. складеному за результатами перевірки позивача № 563/23/32678236 від 28.04.2011 року.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Подільський господар-2004" заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Подільський господар-2004" підлягає задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року, - скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Подільський господар-2004" зареєстроване 16.09.2004 року державним реєстратором Шепетівської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи - 32678236.

На підставі направлення від 14.02.2011 року № 38 та наказу від 14.02.2011 року, виданих Шепетівської ОДПІ, було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Подільський господар-2004" з питань достовірності виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ звітного періоду за грудень місяць 2010 року, результати якої були викладені в акті № 196/23/32678236 від 28.02.2011 року. Зокрема, у відповідності до висновків перевіряючих, що містяться у вказаному акті, здійсненою перевіркою було підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень місяць 2010 року достовірність виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ звітного періоду в сумі 1536789 грн. га грудень місяць 2010 року.

У свою чергу, на підставі направлення від 06.04.2011 року № 80, виданого Шепетівською ОДПІ та наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 06.04.2011 року № 120, працівниками відповідача знову була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Подільський господар-2004" з питань достовірності документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Сварог Агробуд", а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року.

Результати вказаної перевірки було відображено в акті від 28.04.2011 року № 563/23/32678236, зі змісту якого вбачається, що в порушення п.п.7.4.1, п.п 7.4.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Подільський господар-2004" було завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 3026162 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ "Сварог-Агробуд" по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємств (придбання будівельних матеріалів та надання послуг у виробництві), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 387850 грн.

Шепетівська ОДПІ використовуючи дані щодо результатів проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сварог-Агробуд" з питань достовірності задекларованих показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, відомостей акту Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ від 16.03.2011 року № 081/23-33261865 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТОРРА" та відомостей наданих ДПІ у Шевченківському районі м. Львова стосовно перевірки ТОВ "ВТ-ТЕХБУД", дійшло висновку, що позивач, який отримував від ТОВ "Сварог Агробуд" товари і будівельні роботи із залученням субсубпідрядників ТОВ "ТОРРА" та ТОВ "ВТ-ТЕЗБУД" є вигодонабувачем товару/будівельних робіт, оскільки ТОВ "Сварог Агробуд" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій. пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам в грудні місяця 2010 року на загальну суму 18156975,69 грн., в т.ч. ПДВ 3026162,62 грн.

Зокрема, посилаючись на факт відсутності у позивача під час проведення перевірки документальних доказів з постачання будівельних товарів, а саме: договорів про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару від ТОВ "ТОРРА" та ТОВ "ВТ-ТЕХБУД", відповідач стверджує, що в даному випадку останні не здійснювали реальної діяльності з ТОВ "Сварог-Агробуд", а тому на даний час у ТОВ "Сварог-Агробуд" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3 та 4 Закону України "Про податок на додану вартість". До того ж, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено факт проведення транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання додаткового вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Як наслідок, на підставі вказаних висновків Шепетівською ОДПІ 20.05.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000372300 про донарахування позивачу податку на додану вартість, яким нараховано грошове зобов'язання ТОВ "Подільський господар-2004" на загальну суму 484812,50 грн., з яких: за основним платежем - 387850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 96962,50 грн.

В подальшому, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 203, 215 та 228, податковий орган приходить до висновку про недійсність укладених позивачем з ТОВ "Сварог Агробуд" правочинів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно встановив факт недійсності правочину, а саме: договору субпідряду, укладеного між ТОВ "Сварог-Агробуд" та ТОВ "Подільський господар-2004" по реконструкції молочного комплексу в с. Велика Медведівка та контракту по будівництву молочно-тваринницького комплексу с. Лотівка.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі - Податковий кодекс).

Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентується ст. 78 Податкового Кодексу України, зі змісту якої вбачається, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою, в розумінні положень п. 78.1 вказаної статті, вважається перевірка, яка здійснюється виключно за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.

Підставою ж для проведення податковим органом перевірки позивача в даному випадку було визначено п.п..78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України - факт виявлення можливості порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в разі не надання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4. ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки, встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.83.1.ст 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається із самого акту перевірки, перевіряючими були досліджені договори будівельного субпідряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 621,631 та інші. Зауважень щодо повноти надання та правильності оформлення первинних бухгалтерських документів у акті не зазначено, що також не заперечувалось представниками як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Проте, далі в акті відповідач посилається на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у відповідності до яких господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Стверджуючи на підставі викладеного, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку, відповідач зазначає, що норма Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" кореспондується з нормами Податкового кодексу України, зокрема п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, де визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України. При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 цього Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обігу та нарахування податку.

Зі змісту ж акту перевірки позивача від 28.04.2011 року вбачається, що позивачем не було надано перевіряючим документальних доказів постачання будівельних товарів, а саме: договорів про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару від контрагентів ТОВ "Сварог Агробуд", що у своїй сукупності позбавляє можливості платника податків віднести здійснені ним на постачання будівельних товарів витрати до складу валових витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними вказані висновки відповідача з огляду на таке.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ж з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

В свою чергу суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість витрат, пов'язаних із виконанням договору підряду.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій, зокрема видаткові та податкові накладні, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обовязковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.

Тобто, відсутність у позивача вказаних вище документів не може бути підставою для невключення до складу валових витрат вартості придбаних будівельних товарів. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання замовником у договорі підряду товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів, автомобільним транспортом, інших накладних про придбання товарно-матеріальних цінностей, отримання послуг субпідрядником у своїх контрагентів для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини в діях позивача відповідачем не доведені.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, інших документів як обставину, що свідчить про безтоварність господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим. Укладені позивачем з його контрагентами договори виконані в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними та господарськими документами, такі договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Визначаючись щодо висновку податкового органу про недійсність правочинів, судова колегія зокрема виходила із наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

До того ж, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з невідповідністю його змісту вимогам закону, з наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства та з фактом укладення учасниками господарських відносин вказаних зобов'язань з порушенням, хоча б одним із них, господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

В свою чергу, відповідачем не було надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину (правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Відповідачем безпідставно ототожнено угоди, що суперечать інтересам держави та суспільства (оспорювані правочини) з угодами, що порушують публічний порядок (нікчемні правочини) та наслідки вчинення таких правочинів, оскільки перші можуть бути оспорені у суді, що відповідає повноваженням органів податкової служби, а другі є недійсними в силу закону.

Крім того, відсутність реальної мети та наслідків вчиненого правочину може свідчити про його фіктивність відповідно до ст.234 ЦК України та ст. 140.2 ПК України, проте визнання його таким і відповідні наслідки для сторін за договором та контролюючого органу можуть мати місце виключно після прийняття відповідного рішення судом.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.

Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до договору будівельного субпідряду №1/03-10/сп-2 від 01.07.2010 р., укладеного між позивачем (Замовник) та ВАТ "Шепетівська ПМК-181" (Генпідрядник) та ТОВ "Сварог-Агробуд" (Субпідрядник), останній зобов'язувався виконати роботи по будівництву молочно-тваринницького комплексу в с. Медведівка Шепетівського району Хмельницької області.

06.09.2010 р. між тими самими сторонами було укладено договір будівельного субпідряду № 15 про виконання робіт по реконструкції з добудовою молочного комплексу, що знаходиться на території Хролинської сільської ради поблизу с. Велика Медведівка Шепетівського району Хмельницької області.

06.08.2010 року між ТОВ "Подільський господар-2004" (Замовник) та ТОВ "Сварог Агробуд" (Підрядник) було укладено контракт по будівництву молочно-тваринницького комплексу у с. Лотівка Шепетівського району Хмельницької області.

01.12.2010 року було видано сертифікат відповідності № ХМ 001232, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта (Окремого пускового комплексу), а саме - реконструкцію молочно-товарного комплексу. Даний сертифікат був виданий на підставі "Акта готовності об'єкта до експлуатації".

Факт виконання ТОВ "Сварог Агробуд" взятих на себе зобов'язань перед позивачем по вказаним договорам підтверджується в акті перевірки від 28.04.2011 року та відповідними податковими накладними № 39 та № 40 від 30.12.2010 року. Представники відповідача щодо повноти об'єму та правильності оформлення первинних бухгалтерських документів, в т.ч. податкових накладних, не заперечували. Крім того, всі оглянуті первинні бухгалтерські документи також були досліджені перевіряючими під час перевірки та зазначені у акті. Про повноту об'єму наданих документів свідчить запис у акті.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що на разі в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про їх реальність.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо недійсності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав.

В свою чергу порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент вчинення правочинів). За загальним правилом, установленим пунктом 1.7 статті 1 даного Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку,, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Як в свою чергу вбачається з матеріалів справи на думку судової колегії, ревізором-інспектором під час проведення перевірки було порушено п. п.75.1.2 и.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Всупереч даній нормі, перевіряючими взято до уваги тільки дані щодо результатів проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сварог-Агробуд" з питань достовірності задекларованих показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, відомості акту Острозького відділення Здолбунівської ОДПІ від 16.03.2011 року № 081/23-33261865 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТОРРА" та відомості надані ДПІ у Шевченківському районі м. Львова стосовно перевірки ТОВ "ВТ-ТЕХБУД".

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції має всі підстави стверджувати про безпідставність висновків податкового органу викладених у акті перевірки ТОВ "Подільський господар-2004".

Таким чином, твердження відповідача, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що діяльність ТОВ "Сварог Агробуд" спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначене ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятого на підставі такого висновку спірного податкового повідомлення-рішення № 0000372300 від 20.05.2011 року про донарахування позивачу податку на додану вартість, яким нараховано грошове зобов'язання ТОВ "Подільський господар-2004" на загальну суму 484812,50 грн., з яких: за основним платежем - 387850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 96962,50 грн. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Згідно зі пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ТОВ "Подільський господар-2004" підлягає задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати <Текст >.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар - 2004" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000372300 від 20.05.2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Подільський господар - 2004" 5,1 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" жовтня 2011 р. .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар