Ухвала суду № 18879878, 11.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3053/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача - Галамага Л.В., Соляр Т.В.

відповідача - Лучинський П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Джерело" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Джерело" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року позовні вимоги ПП "Джерело" було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001782310 від 08.06.2011 року та № 0001792310 від 08.06.11 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу з вимогами щодо скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової про відмову в задоволенні позовних вимог ПП "Джерело".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, ДПІ у м. Вінниці зазначає, що у постанові Вінницького окружного адміністративного суду викладені лише доводи та докази сторони, на користь якої прийнято рішення, що є порушенням вимог статті 7 КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до надісланих на адресу апеляційної інстанції заперечень на апеляційну скаргу, ПП "Джерело" зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці через недоречне посилання на положення Податкового кодексу України та невідповідність обставин, на які посилається апелянт, дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення останньої заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Джерело" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.12.1996 року, код ЄДРПОУ 23106764.

За даними довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності підприємства за КВЕД є роздрібна торгівля пальним, виробництво продуктів нафтоперероблення та оптова торгівля пальним і як було встановлено судом першої інстанції у підприємства позивача наявні всі матеріальні та людські ресурси для здійснення даного виду діяльності.

В свою чергу, на підставі направлення від 29.03.2011 року № 1065/23, виданого Державною податкової інспекцією у м. Вінниця, державними податковими ревізорами - інспекторами, була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року.

Результати перевірки були відображені в акті від 19.05.2011 року № 2101/23/23106764, з якого зокрема вбачається, що перевіряючими було встановлено порушення ПП "Джерело" п.3.1 ст. 3, п.п.5.2.1 п.5.2. та п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п. 12.1.1, п.п. 12.1.2 п.12.1. ст. 12 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, в результаті чого було занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 1219611 грн.

Також, в ході проведення даної перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.5.10. п.5.11 розділу 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА від 30.05.2005, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на суму 953205,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Вінниці в ході вищезгаданої перевірки був встановлений факт придбання позивачем нафтопродуктів та надання транспортних послуг від постачальника ТОВ "Магна-В".

Відповідач, відповідно до листа № 11405/7/23 від 19.05.2011 року про надання висновків управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області, за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Магна-В" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року результати якої викладені в акті № 162/23/36199051 від 19.05.2011 року, яким зафіксовано порушення податкового законодавства ТОВ "Магна-В", позивач дійшов висновку щодо нікчемності всіх операцій купівлі-продажу за участю ТОВ "Магна-В" по ланцюгу до вигодонабувача, оскільки останні не спричиняють реального настання правових наслідків.

В подальшому, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу, податковий орган приходить до висновку про нікчемність укладених позивачем з ТОВ "Магна-В" правочинів, наслідком чого і виявився факт завищення ПП "Джерело" сум валових витрат та сум податкового кредиту.

На підставі вказаних висновків стосовно договірних відносин позивача з одним із контрагентів ДПІ у м. Вінниці було прийнято відносно ПП "Джерело" податкове повідомлення - рішення № 0001792310 від 08.06.2011 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яким збільшено податкове зобов'язання за основним платежем на суму 953205,00 грн. і нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 238301,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 0001782310 від 08.06.2011 року, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, яким збільшено податкове зобов'язання за основним платежем на суму 1219611,00 грн. і нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 304903,00 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП "Джерело" та скасовуючи податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0001792310 від 08.06.2011 року та № 0001782310 від 08.06.2011 року, виходив з того, що за сукупністю наведених обставин, на разі відсутній факт завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими угодами ПП "Джерело" та ТОВ "Магна-В", за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010р., оскільки проведення перевірки податковим органом здійснювалось досить поверхнево, без врахування та оцінки всіх первинних документів і за відсутності дослідження всіх істотних для справи обставин.

Уданому випадку колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовні вимог ПП "Джерело", виходячи з наступного.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентується ст. 77 Податкового Кодексу України. Пунктом 77.1 вказаної статті визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки у відповідності до п.п. 77.4 вказаної статті керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 77.8. ст. 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.83.1.ст 83 вищезазначеного кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 85.2. ст.85 передбачений обов'язок платника податків надавати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені положеннями ст. 79 Податкового кодексу України, в п. 79.1. зазначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, порядок проведення документальної планової невиїзної перевірки позивачем не оскаржувався.

Що ж стосується висновків ДПІ у м. Вінниці щодо нікчемності правочинів, укладених ПП "Джерело" з ТОВ "Магна-В", то суд першої інстанції в ході здійснення аналізу норм чинного законодавства, зокрема ст.ст. 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, спростовує останні, зокрема, виходячи з того, що відповідачами не було надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

До того ж, мотивуючи власні висновки, суд першої інстанції посилається на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, де визначено, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова колегія апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, звертає увагу також на наступне.

12 жовтня 2010 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності разом із Податковим кодексом України - 01.01.2011 року. Цей закон вносить зміни і до ст. 228 ЦК України, і до ст. 234 ЦК України. До ст. 228 ЦК України було додано частину третю, як встановила, що "у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

До ст. 234 ЦК України додано також частину третю щодо правових наслідків визнання фіктивного правочину недійсним, які за цими змінами повинні встановлюватися законами.

За таких обставин підстави для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, залишилися незмінними в частині 1 ст. 228 ЦК України.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зокрема, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Крім того, з позиції Верховного Суду вбачається, що правочинами, які порушують публічний порядок є такі, що очевидно і безспірно є протизаконними.

З огляду на викладене, беручи до уваги норми ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, слід дійти однозначного висновку про відсутність у посадових осіб податкових органів як підстав, так і повноважень щодо визначення угод нікчемними.

На цей висновок вказує і відсутність жодної правової підстави у нормативних актах, що регламентують діяльність контролюючих органів.

Так, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема п.11 ст. 10 передбачено таку функцію податкових органів як подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звернення до суду в інших випадках, передбачених законом.

Вказані повноваження повністю кореспондуються із нормою ч.3 ст. 228 ЦК України щодо визнання судом правочину недійсним у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України.

До того ж, в силу ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, стверджуючи про укладення ПП "Джерело" правочинів, що не направлені на реальне настання правових наслідків, ДПІ у м. Вінниці фактично заявляє про фіктивність цих правочинів, що не є тотожним як за змістом, так і за насліками з нікчемним правочином.

Окрім того, судовою колегією апеляційної інстанції також були розглянуті висновки суду першої інстанції щодо встановлення відповідачем факту завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими угодами із ТОВ "Магна-В" за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у перевіряємий період між ПП "Джерело" та ТОВ "Магна-В" було укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів від 15.04.2009 року, згідно умов якого підприємство позивача здійснювало у контрагента закупівлю нафтопродуктів та отримувало транспортні послуг, так як поставка здійснювалось транспортом продавця.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо ж платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене, та з урахуванням досліджених в судовому засіданні судом першої інстанції видаткових накладних та відповідних податкових накладних, товарно-транспортних накладних та договору, які у своїй сукупності засвідчують факт придбання та використання позивачем придбаних у ТОВ "Магна-В" нафтопродуктів, судова колегія апеляційної інстанції, оглянувши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи реєстри вказаних вище первинних бухгалтерських документів, дійшла висновку, що, по-перше, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обовязковий вид обліку, який ведеться підприємством, а податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку, і по-друге первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження господарської операції, яка в свою чергу свідчить про використання придбаних нафтопродуктів у господарській діяльності приватного підприємства.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи представники відповідача щодо повноти об'єму та правильності оформлення первинних бухгалтерських документів позивача, в т.ч. податкових накладних, не заперечували. Всі оглянуті первинні бухгалтерські документи також були в повному обсязі досліджені перевіряючими під час перевірки та зазначені у акті.

Як було встановлено у судовому засіданні, об'єми поставлених позивачу нафтопродуктів відповідають об'ємам їх реалізації. Також, судова колегія апеляційної інстанції з огляду на матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідачів під час проведення перевірки позивача та безпідставності висновків останніх, викладених в акті перевірки.

Зокрема, відповідно до п.п. 75.1.2 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податківтазборів,а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якогопокладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладеннятрудовогодоговору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, утому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підставою для вказаних висновків є факт порушення ревізором-інспектором під час проведення перевірки положень вказаної статті Податкового кодексу України, оскільки як було встановлено судом першої інстанції в супереч даній нормі, перевіряючими було взято до уваги тільки лист № 11405/7/23 від 19.05.2011 року управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Вінницькій області.

Звертає на себе увагу також той факт, що перевірка позивача проводилась в період з 29.03.11 р. по 12.05.11 р. Акт складено 19.05.11 р., як і перевірка та складення акту по ТОВ "Магна-В", на висновках якого фактично ґрунтуються зроблені відповідачем висновки та прийняті рішення, що викликає сумніви у їх об'єктивності, зважаючи на обсяги та періоди перевірки.

В контексті правовідносин, що виникли між сторонами, та з огляду на обставини встановлені судом першої інстанції, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на лист ДПА України від 03.02.2009 N 2012/7/10-1017 яким було затверджено Методичні рекомендації (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами. Метою розробки рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками.

Як зазначено у п. 2.1.1. рекомендацій, доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, про які ДПА України неодноразово зазначала у своїх листах, наказах, інших документах (оглядових листах). Наявність комплексу доказів, посилання на які містяться в акті перевірки, буде підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. При цьому необхідним та ефективним буде встановлення факту нікчемності правочину на всьому ланцюгу по схемі руху товару (документів, грошових потоків), а подання такого позову - до кінцевого вигодонабувача.

Встановлення ознак нікчемності правочину передбачає дослідження потоків: документального, грошового, товарного та їх співставлення, зокрема: аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та ін.) (п.п.2.2.1), а саме:

1. Контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них (здійснювати аналіз істотних та інших умов договору відповідно до діючого законодавства).

2. Додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми.

3. Документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій.

4. Документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності.

5. Фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

6. Реєстри отриманих та виданих податкових накладних, а за період до 01.08.2005 р. - Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

7. Документи, що підтверджують повноваження осіб підписувати вищевказані документи на момент їх укладання (наприклад, угода, наказ, реєстраційні і дозвільні документи).

8. Штатний розпис підприємства, інформація щодо працівників.

Пункт 2.2.3 рекомендацій наводить перелік дій з аналізу господарського діяльності у 12 пунктах, що всебічно характеризують субєкта господарювання.

Проте, в даному випадку, стверджуючи про факт нікчемності угод укладених між ПП "Джерело" та ТОВ "Магна-В", відповідачем не наведено жодного доказу на виконання цих приписів та обґрунтування зроблених ним висновків.

Натомість, позивачем, враховуючи необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, яка визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, де визначено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, було доведено та надано усі передбачені чинним законодавством первинні документи.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ПП "Джерело" та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001782310 від 08.06.2011 року та № 0001792310 від 08.06.11 року.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар