Ухвала суду № 18879861, 05.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1904/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керавін" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішення про скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна та акт опису майна , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керавін" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 130 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 206 від 02.02.2011 року та рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 35 від 07.02.2011 року про опис майна ТОВ "Керавін" у податкову заставу та акт опису майна від 17.02.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року позовні вимоги ТОВ "Керавін" було задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. № 130 від 11.01.2011 року про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 22.03.2010 року № 0002771530/0, податкову вимогу № 206 від 02.02.2011 року Державної податкової інспекції у м. Вінниці та рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 35 від 07.02.2011 року про опис майна ТОВ "Керавін" у податкову заставу та акт опису майна від 17.02.2011 року.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, відповідачами - Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області та Державною податковою інспекцією у м. Вінниці було подані апеляційні скарги, відповідно до яких останні просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Керавін".

Мотивуючи доводи вказаних апеляційних скарг, відповідачі зазначають, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду є протиправною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального права, а викладені в ній висновки судової інстанції є поверхневими та такими, що не ґрунтуються на аналізі застосування норм податкового законодавства.

Відповідно до заперечень позивача, надісланих на адресу суду апеляційної інстанції, ТОВ "Керавін" заперечує проти задоволення апеляційної скарги податкових органів, зазначаючи, що доводи наведенні останніми носять формальний характер та не спростовують висновків суду першої інстанції.

04.10.2011 року представником позивача було подано заяву про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідачі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керавін" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 14.06.2007 р., взято на податковий облік у ДПІ м. Вінниці з 15.06.2007 року та є платником податку на додану вартість.

В березні 2010 року працівниками ДПІ у м.Вінниці була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової звітності з ПДВ поданої за січень 2010 р., результати якої було відображено в акті № 212/35200851 від 17.03.2010 р.

Зокрема, податковим органом було виявлено зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 611902 грн. і відповідно збільшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 61902 грн.

На підставі вказаних висновків Державною податковою інспекцією у м. Вінниці було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 р. № 0002771530/0 зі змісту якого вбачається, що позивач на підставі встановленого порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 61902 грн. як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

В свою чергу, листом від 26.01.2011 р. ДПІ у м. Вінниці повідомило ТОВ "Керавін", що за рішенням голови ДПА у Вінницькій області від 11.01.2011 р. скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002771530/0 від 22.03.2010 р. та як наслідок прийнято нову податкову вимогу № 206 від 02.02.2011 р., яким позивача було повідомлено, що сума податкового боргу останнього становить 49690 грн.

На підставі вказаної податкової вимоги від 02.02.2011 року відповідачем було прийнято рішення № 35 від 07.02.2011 про опис майна. Акт про опис майна позивача складено 17.02.2011 року.

Скориставшись правом адміністративного оскарження податкової вимоги, позивач, враховуючи вимоги п.56.2. ст.56 Податкового кодексу України, подав скаргу за результатами якої головою ДПА у Вінницькій області прийнято рішення залишення першої податкової вимоги від 02.02.2011 р. № 206 без змін, а скаргу без задоволення, яке мотивовано тим, що розпорядженням ДПА у Вінницькій області проведено перевірку організації роботи ДПІ у м. Вінниці, де встановлено, що в акті № 350/15-35200851 від 17.03.2010 р. перевірки податкової декларації ТОВ "Керавін" за січень 2010 р. порушено вимоги наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість" тобто без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою ставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка декларації з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимог ТОВ "Керавін", суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання контрагентом покладеного на нього зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Керавін", виходячи з наступного.

Станом на час виникнення правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались виключно положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Визначення податкового кредиту наведене у п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), де визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас аналогічне визначення надається і пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення даних правовідносин) (далі Закон про ПДВ), зокрема, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями Податкового кодексу України, зокрема п. 14.1.18 ст. 14, бюджетне відшкодування визначене як - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 7.7.1, 7.7.2 "а", 7.7.4, 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо ж у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

В свою чергу, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення ДПА у Вінницькій області, зазначає, що перевіряючими при проведені перевірки та прийнятті органами ДПС рішень за формою В2 не було досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Основним мотивом прийняття цього рішення було порушення працівниками податкових органів наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість" при проведенні перевірки правомірності формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Керавін" податкового кредиту. Тобто, на думку голови ДПА у Вінницькій області податковим інспектором не досліджено "ланцюг" відшкодування та не доведено факту зарахування до бюджету сум по ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з вказаними обґрунтуваннями, оскільки правові норми Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальниками.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті вдруге сплачувати ПДВ. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеної 06.06.2011 року позапланової перевірки позивача податковим органом з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.12.2009 р. по 31.01.2010 р., порушень ТОВ "Керавін" при визначенні сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період не виявлено.

Що ж стосується вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 206 від 02.02.2011 року, то суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано послався на положення п. 60.1.2 ст. 60 Податкового кодексу України, якими визначено, що відкликаним податкове повідомлення-рішення чи податкова вимога вважається тоді коли контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. У даному випадку податкова вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Також, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне, з огляду на предмет розгляду даної справи, звернути увагу на положення ст. 93 Податкового кодексу України, якими визначений порядок припинення податкової застави.

Зокрема п.п. 93.1.4 п. 93.1 вказаної статті майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо не доведення відповідачем в повній мірі правомірності оскаржуваного рішення голови ДПА у Вінницькій області.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно: секретар