Ухвала суду № 18879465, 11.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 р.Справа № 2а-5994/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий агро-промисловий союз" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий агро-промисловий союз" (далі ТОВ "Торговий агро-промисловий союз") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2010 року №0001402301/0/982, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 264.140 грн., у тому числі 176.093,75 грн. основний платіж, 88046,88 грн. штрафні (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Торговий агро-промисловий союз" задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення планової виїзної перевірки діяльності ТОВ “Торговий агро-промисловий союз” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року Кременчуцькрою ОДПІ складено акт перевірки № 3026965/23-209/32615108 від 18.03.2010 року, яким, окрім іншого, встановлені порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) в частині включення до складу валових витрат відсотків по отриманій позиці по яких не доведено зв'язок з основною діяльністю внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 176.094 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до умов договору про надання позики № 09-У/Д, який укладений 24.12.2007 року між ТОВ “Торговий агро-промисловий союз” та ТОВ “КУА “Центр фінансових ініціатив”, останнє надає підприємству-позивачу грошові кошти на поповнення оборотних коштів на умовах повернення, строковості та платності у сумі 1.500.000 грн. зі сплатою 30% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 25.12.2008 року.

За умовами додаткової угоди до даного договору від 10.12.2008 року, - сума позики у розмірі 1.500.000 грн. надана зі сплатою 15% річних, кінцевий термін повернення позики 25.12.2009 року.

За умовами додаткової угоди до даного договору від 16.12.2009 року, - сума позики у розмірі 1.500.000 грн. надана зі сплатою 45% річних, кінцевий термін повернення позики 25.12.2010 року.

Грошові кошти у розмірі 1.500.000 грн. ТОВ “Торговий агро-промисловий союз” отримані платіжним дорученням № 31 від 24.12.2007 року.

На дані кошти, на думку податкового органу, підприємством придбані у ТОВ “КУА “Центр фінансових ініціатив” інвестиційні сертифікати (банківська виписка № 2 від 25.12.2007 року) згідно договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів: №№ 01-У/Д від 23.01.2007 року (520 цінних паперів, загальною вартістю 520.000 грн.), 03-У/Д від 14.06.2007 року (206.060 цінних паперів, загальною вартістю 203.999,4 грн.), 05-У/Д від 04.07.2007 року (206.060 цінних паперів, загальною вартістю 203.999,4 грн., 06-У/Д від 11.07.2007 року (303.000 цінних паперів, загальною вартістю 299.970 грн.), 07-У/Д від 23.07.2007 року (303.000 цінних паперів, загальною вартістю 299.970 грн.).

При цьому витрати зі сплати процентів за користування кредитами підприємство безпідставно віднесло до складу своїх валових витрат, оскільки отримана позика не була використана підприємством у власній господарській діяльності.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що судом встановлено, що згідно з кредитним договором із ТОВ “КУА “Центр фінансових ініціатив” позивач 24.12.2007 року отримав кошти для поповнення оборотних коштів.

На підставі ст. 30 Закону України від 15 березня 2001 року N 2299-ІІІ "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" с наступним змінами та доповненнями (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон N 2299-ІІІ) та предмета своєї статутної діяльності КУА має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позики за умови дотримання вимог, встановлених ст. 34 Закону N 2299 щодо особи-позичальника, та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.

Тобто надання коштів у позику вважається фінансовою послугою, право надавати яку дозволено й компаніям з управління активами - фінансовим установами в розумінні ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-Ш "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно з пп. 5.5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 N 334 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334) до складу валових витрат належать будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону N 334 фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Зважаючи на те, що компанії з управління активами (КУА) з числа резидентів мають статус небанківських фінансових установ, а під час надання ними позик під певний процент одночасно у договорі зазначається мета надання такої позики, така позика є фінансовим кредитом відповідно до Закону N 334 і призводить до виникнення боргових зобовязань у сторін договору.

Колегія суддів погоджується з встановленим судом про те, що зазначені в ухвалі вище інвестиційні сертифікати придбані ТОВ “Торговий агро-промисловий союз”, а потім реалізовані підприємством у повному обсязі до 24.12.2007 року.

Відтак, висновок податкового органу щодо придбання підприємством у ТОВ “КУА “Центр фінансових ініціатив” інвестиційних сертифікатів на кошти позики, отриманої у ТОВ “КУА “Центр фінансових ініціатив”, є хибним.

Невідємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

У ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону N 334/94-ВР господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

Сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі N 334/94-ВР, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо використання ТОВ “Торговий агро-промисловий союз” суми отриманої позики у власній господарській діяльності, про що свідчать договори, укладені позивачем з постачальниками ТМЦ, банківська виписка.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали буде виготовлено та підписано 16 травня 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.