Постанова № 18878869, 24.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р. Справа № 2а-13095/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Курило Л.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Верман А. М., Подобайло А.В.

представника позивача Кулініч В.М.

представника відповідача Таран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 р. по справі№2-а-13095/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» (далі -ТОВ фірма «Конекс ЛТД»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова), в якому просив: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0 від 22.01.2010 року, № 0000040700/1 від 29.03.2010 року, № 0000040700/2 від 14.07.2010 року, № 0000040700/3 від 11.10.2010 року

Свої позовні вимоги мотивував тим, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку в бюджет, що і було повністю виконане платником податків. При проведенні перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була встановлена фактична надмірна сплата ПДВ до Державного бюджету України, однак перевіряючи прийшли до висновку, що ТОВ фірма «Конекс ЛТД» не має права на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за листопад 2009 року у розмірі 50970 грн. 00 коп. та позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 50970,00 грн. Позивач вважає таке рішення відповідача документально необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 р. позов ТОВ фірма «Конекс ЛТД» задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000040700/0 від 22.01.2010 року, № 0000040700/1 від 29.03.2010 року, № 0000040700/2 від 14.07.2010 року, № 0000040700/3 від 11.10.2010 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказував, що судом першої інстанції не були взяті до уваги фактичні обставини, які мали місце під час проведення перевірки, а саме той факт, що позивачем в декларації за листопад 2009 року заявлено до бюджетного відшкодування суму відємного значення , яка як вважає позивач виникла у травні 2009 року, внаслідок чого судом першої інстанції порушено п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду без змін.

Свої заперечення представник позивача обґрунтовував тим, що позивач здійснив надмірну сплату податку на додану вартість у сумі 50970 грн. 42 коп. до державного бюджету України на виконання своїх податкових зобовязань у відповідності до п.п.7.3.6., 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначив 19.06.2009 рік датою виникнення права платника податків на податковий кредит у сумі 50970,42 грн. та у декларації за листопад 2009 року визначив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Представник відповідача в судовому засідання суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є акт № 2/07- 004/21177990 від 12 січня 2010 року складений за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ фірми «Конекс ЛТД» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціях з ПДВ за листопад 2009 року, яким встановлено : в порушення підпункту 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ фірма «Конекс, ЛТД» не має права на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за листопад 2009 року у розмірі 50970,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що актом перевірки від 12.01.2010 року № 2/07- 004/21177990 не встановлено жодного фактичного порушення вимог податкового законодавства, яке б позбавляло права позивача на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать письмові докази, податковою декларацією по ПДВ за листопад 2009 року ТОВ фірма «Конекс ЛТД» заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 50970 грн. 00 коп. (а.с. 52-57)

Додаток № 2 «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» свідчить про те, що ТОВ Фірма «Конекс ЛТД» заявлено до відшкодування суму відємного значення, яка, виникла у травні 2009 року. (а.с.54).

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1. цього пункту має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значенні після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм, свідчить, що для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ мають значення тільки показники двох податкових періодів (звітного і наступного), а тому у листопаді 2009 року не можливо заявляти до відшкодування з бюджету ПДВ, відємне значення якого виникло не у жовтні, а раніше.

Як свідчать письмові докази ТОВ фірма «Конекс ЛТД», в порушення вимог п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищило суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року на 50970 грн. 00 коп.

Однак, суд першої інстанції не врахував цю обставину, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної камеральної (або позапланової виїзної) перевірки (документальної) податкових орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом у наслідок таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п.7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі завищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що податковий орган діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений п.п.п 7.7.7 п.7.7. ст.7 та п. б) п.п.п 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 09.02.2011 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.3, п.4, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 р. по справі№2-а-13095/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Конекс ЛТД» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст постанови виготовлений 30.05.2011 р.