Ухвала суду № 18878757, 15.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 р.Справа № 2а-15434/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Залуцької Л.Г.

представника відповідача Липитинської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.02.2011 р. по справі№2-а-15434/10/2070

за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Україна"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 05.10.2010 р. № 0000201550/0, яким підприємству визначено податкове зобовязання на загальну суму 172077,77 грн., утому числі: донараховано податок на додану вартість в розмірі 132367,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 39710,1 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від15.02.2011 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна».

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 05.10.2010 року № 0000201550/0 на суму 172077,77 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.02.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Україна».

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення ст. 129 Конституції України, вимог п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.08.2010 року фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» за червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 2132/15-05-14/30237049 від 25.08.2010 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за червень 2010 року позивачем завищено податкового кредиту на загальну суму 132367,67 грн.( а.с.9-14)

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення від 05.10.2009 р. №0000201550/0, яким ТОВ «Україна» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 172077, 77 грн., у тому числі: за основним платежем - 132367,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39710,1 грн. (а.с. 8).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, у відповідності до п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правомірно включив до складу податкового кредиту суму 132367,67 грн. Позивач має всі передбачені чинним законодавством первинні документи, що підтверджують наявність правовідносин з поставки товарів з ТОВ «Еліт клас - груп», а саме: відповідний договір, податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити та складені в момент виникнення податкових зобовязань, видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за отримані товари та документи на транспортування товару. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, факт того, що позивач придбав та отримав за цими документами товар від покупця не спростований, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Еліт клас груп» було платником ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки № 2132/15-05-14/30237049 від 25.08.2010 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000201550/0 від 05.10.2009 р., ТОВ «Україна» мала господарські взаємовідносини з ТОВ «Еліт клас груп».

ТОВ «Україна» віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від продавця - ТОВ «Еліт-клас груп», у сумі 132367,67 грн.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова вважає ці дії безпідставними, оскільки декларація з податку на додану вартість ТОВ «Еліт-клас-груп» за червень 2010 року ДПІ у Калинінському районі міста Донецька не визнана як податкова звітність.

На підставі встановленого, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова дійшла висновку про відсутність правових підстав для формування ТОВ «Україна» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ «Еліт-клас груп», які фактично не відбулися.

Відповідно до 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Еліт-клас груп» та ТОВ «Україна» укладено договір поставки товару № У25/05-10 від 26.05.2010 року. Здійснення поставки товару ТОВ „Еліт-клас-груп" Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна» підтверджується видатковими накладними № РН-0000135 від 02.06.2010 р., № РН-0000187 від 23.06.2010 р., на загальну суму 794 206, 58 грн., в тому числі ПДВ - 132 367, 67 грн. Зобов'язання ТОВ «Україна» щодо оплати отриманого товару припинено фактичною сплатою відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000140 від 02.06.2010 р., рахунку-фактури № СФ-0000193 від 23.06.2010 р.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

На підставі отриманих від продавця ТОВ „Еліт-клас-груп" податкової накладної № 142 від 02.06.2010 р., податкової накладної № 193 від 23.06.2010 р. позивачем у червні 2010 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 132 367, 67 грн.

Колегія суддів зазначає, що названі податкові накладні відповідають вимогам пп..7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач має всі передбачені чинним законодавством первинні документи, що підтверджують наявність правовідносин з поставки товарів з ТОВ «Еліт клас - груп», а саме: відповідний договір, податкові накладні, видаткові накладні, що підтверджують факт передачі товару від продавця до покупця, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за отримані товари та документи на транспортування товару.

На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Еліт-клас-груп» зареєстрований платником ПДВ, що не заперечувалось відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак відповідач, заперечуючи проти позову, не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від15.02.2011 р. по справі№2-а-15434/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харковазалишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.02.2011 р. по справі№2-а-15434/10/2070 за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю "Україна" доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Курило Л.В. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2011 р.