Ухвала суду № 18878664, 16.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р.Справа № 2а-1229/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-1229/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Укрінвест ", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 22.09.2010р. №0000631800/0, від 14.10.2010р. №0000631800/1, від 19.11.2010р. № 0000631800/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі №2-а-1229/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000631800/0 від 22.09.2010 р., № 0000631800/1 від 14.10.2010р., № 0000631800/2 від 19.11.2010р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі №2-а-1229/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі №2-а-1229/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що 06.09.2010р. ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ " Укрінвест" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Дерекс 21”за квітень 2010 року, результати якої відображені в акті від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188 і в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010р. на суму ПДВ 1230333,0 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкової накладної, складеної від імені платника податку, який не декларував своїх податкових зобов'язань з ПДВ - ТОВ “Дерекс 21”.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000631800/0 від 22.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1845499,5 грн. (в т.ч. основний платіж 1230333,0 грн., штрафні санкції 615166,5 грн.). За наслідками його оскарження відповідачем було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 0000631800/1 від 14.10.2010р., № 0000631800/2 від 19.11.2010р.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188 висновки ДПІ у Київському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Укрінвест" вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010р. на суму ПДВ 1230333,0 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкової накладної, складеної від імені платника податку, який не декларував своїх податкових зобов'язань з ПДВ - ТОВ “Дерекс 21”.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ “Укрінвест” та ТОВ "Дерекс 21" договору № 16-04/10 від 16.04.2010р., предметом якого є поставка запасних частин.

Посилання відповідача на відсутність реальності господарських операцій за цим правочином не може вважатись правомірним, оскільки ґрунтується виключно на твердженнях складеного ОДПІ Харківського району Харківської області акту документальної перевірки ТОВ "Дерекс-21" від 15.06.2010р. № 2401/155/36308261. В цьому акті зроблений висновок про те, що вчинений позивачем з ТОВ "Дерекс-21" правочин не спрямований на настання реальних правових наслідків. Проте жодного доказу про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору поставки від 16.04.2010р. № 16-04/10, предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ним, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочину, відповідачем не надано.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

В акті перевірки від 06.09.2010р. № 5296/18-010/32029188 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за зазначеним правочином, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "Дерекс-21", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Довід відповідача про відсутність оплати вартості отриманих товарів за цим правочином підлягає відхиленню, оскільки з огляду на положення пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість” факт оплати товарів є вирішальною обставиною під час встановлення права платника на отримання бюджетного відшкодування та не має вирішального значення на стадії формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять будь - яких доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Не надані відповідачем також докази, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки. В свою чергу позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції були надані документи, які підтверджують наявність у підприємства автомобіля МАЗ 533603-2124 держ. номер 312-90ХА, на якому здійснювалось перевезення обладнання по договору з ТОВ "Дерекс-21", докази обліку товарів, отриманих по договору №16-04/10 від 16.04.201р. по бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

П. 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В акті про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ (аркуш справи 88) зазначено, що ТОВ «Дерекс 214» зареєстрований платником ПДВ, свідоцтво №100254303, видане Харківською ОДПІ 12.11.2009р.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарам, отриманим від продавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином недекларування податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів вважає, що придбання позивачем товару у ТОВ «Дерекс 21» здійснювався саме в межах господарської діяльності і цей факт підтверджено приєднаними до матеріалів справи первинними документами. Випадки невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у ТОВ «Дерекс 21» відповідач до суду не подав і суд першої інстанції правомірно зауважив на безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-1229/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2011 р.