Ухвала суду № 18878661, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2-а-7988/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Курило Л.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В.

представника позивача: Макаренко О.М.

представника відповідача: Нос В.В.

прокурора Тузова Є.Ю., Шевелева К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної митниці Державної митної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 р. по справі№2-а-7988/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс»

до Харківської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про визнання протиправними дії митниці, скасування рішення та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс» (далі ТОВ «Укрцентр-ГАЗсервіс»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Харківської митниці щодо визначення митної вартості по вантажній митній декларації 800000017/0/472371;

- скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001499/1 від 05.05.2010р.;

- стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" (ЄДРПОУ 32760739) зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товару у розмірі 39716 грн. 57 коп.

На думку позивача, ним здійснено декларування імпортованого товару у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому будь-яких обмежень щодо визначення митної вартості товарів за ціною договору - не існувало.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року проведено заміну відповідача Харківської митниці на Харківську обласну митницю Державної митної служби України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс» задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Харківської митниці щодо визначення митної вартості по вантажній митній декларації № 800000017/0/472371.

Скасовано рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/001499/1 від 05.05.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товару у розмірі 39716.57 грн.

Відповідач, Харківська обласна митниця Державної митної служби України, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 264, 267, 268 Митного кодексу України, ч. 5 ст. 99, ч. 3 ст. 159 КАС України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, Харківської обласної митниці Державної митної служби України, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з"явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, просив справу слухати за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрцентр-ГАЗсервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.12.2003 року, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (а. с. 9).

Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 1061, видами діяльності за КВЕД юридичної особи ТОВ «Укрцентр-ГАЗсервіс» визначено: технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям (а. с. 10).

11.03.2010 року між позивачем та ТОВ "Автокомпоненты-Группа ГАЗ" укладено контракт № ДР86/0004/940-03/10, відповідно до якого Поставщик (ТОВ "Автокомпоненты-Группа ГАЗ" № ДР86/0004/940-03/10) зобовязався поставини Покупцю (ТОВ «Укрцентр-ГАЗсервіс») заготовки, деталі для автомобільної техніки, а Покупець зобовязався прийняти і оплатити товар на умовах Контракту (а.с. 12-16)

30.04.2010 по ВМД № 800000017/2010/472236 декларантом ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" Заяць І.В. заявлено до митного оформлення товар, що надійшов з Росії по контракту з фірмою ТОВ "Автокомпоненты-Группа ГАЗ" № ДР86/0004/940-03/10 від 11.03.2010р. За вказаною декларацією до митного оформлення заявлено: частини неведучих мостів до а/м ГАЗ, не штамповані, а саме: втулка шкворня поворотного кулака 3302 3001016 - 10000 шт., втулка шкворня 53А 3001016 - 2000 шт., шкворінь 24 3001019 - 6000 шт., шкворінь 3302 3001019 - 12000шт, шкворінь поворотного кулака 53А 3001019 - 2000 шт., виробником яких є ТОВ "Автокомпоненты - Группа ГАЗ" (торговельна марка: ГАЗ, країна виробництва: Росія) (а. с. 20-21).

Декларантом визначено митну вартість товару за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються) у сумі 255821,14 грн.

Для документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість позивачем було подано: контракт № ДР86/0004/940-03/10 від 11.03.2010р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.03.2010р., інвойс №1/940-03 від 14.04.2010р., міжнародна товарно-транспортна накладна СМК № 0929430 від 22.04.2010р. ( а. с. 12-15, 16, 17, 22, 23)

05.05.2010р. Харківською митницею прийнято рішення №800000006/2010/001499/1 про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість імпортованих товарів визначено за методом №3, у розмірі 1704429,63 російських рублів (за визначеним курсом валюти складає 461235,70 грн.) (а. с. 18).

06.05.2010 р., після визначення відповідачем митної вартості за методом №3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), позивачу видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України №800000017/0/00386 від 06.05.2010р., де зазначено про необхідність внесення виправлень у гр.12, 45 ВМД, згідно рішення №800000006/2010/001499/1 від 05.05.2010р. (а.с.19).

У зв'язку з відмовою митного органу у митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, декларантом за новою ВМД №800000017/0/472371 від 07.05.2010р., було задекларовано та сплачено суму 89179,17 грн. за митне оформлення імпортованих товарів.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською обласною митницєю Державної митної служби України не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, для визначення митної вартості за першим методом, проте, позивачем для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів наданий весь перелік документів, передбачених п. 7 постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20.12.2006 року №1766, а саме: контракт №ДР86/0004/940-03/10 від 11.03.2010р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.03.2010р., інвойс №1/940-03 від 14.04.2010р., міжнародна товарно-транспортна накладна СМК №0929430 від 22.04.2010р., а тому використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про ціни та ціноутворення", політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Згідно ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності", контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Статею 81 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ч. 1 ст. 262 МК України).

Згідно ч. 3 ст. 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п. 3 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. (далі Порядок), митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; 2) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; 3) банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); 5) пакувальні листи; 6) копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України (п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний корлон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Як свідчать письмові докази, позивачем надані митному органу документи, передбачені пунктом 7 вищезазначеного Порядку, а саме, контракт № ДР86/0004/940-03/10 від 11.03.2010р., доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 24.03.2010р., інвойс №1/940-03 від 14.04.2010р., міжнародна товарно-транспортна накладна СМК № 0929430 від 22.04.2010р. Даний факт не оспорюється відповідачем ( а. с. 12-15, 16, 17, 22, 23).

Підставою для прийняття митним органом рішення про неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом (за ціною угоди) стало ненадання декларантом у повному обсязі додаткових документів, а саме - калькуляції собівартості товару.

Відповідно до листа ТОВ "Автокомпоненты-Группа ГАЗ" №441/940-дп від 04.05.2010 року (на запит ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" за вих. №03/05 від 03.05.2010р.), надання калькуляції вартості товарів неможливо, оскільки дані відомості є комерційною таємницею виробника. Також зазначено, що ціни на продукцію зазначені в «Комерційній пропозиції на продукцію ВАТ "ГАЗ" з 01.02.2010р.» (а. с. 24).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до положень Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006 р., позивач подав до Харківської обласної митниці Державної митної служби України усі необхідні документи, які у сукупності свідчать про правильність вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, а тому, заявлена позивачем митна вартість, правомірно базувалась на документально підтверджених відомостях, які піддавались обчисленню.

Зі змісту пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р., вбачається, що дана норма не зобов'язує позивача надати повний перелік документів зазначений у даному пункті. При цьому, формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ненадання декларантом митному органу калькуляції, не є підставою для відмови у застосуванні методу №1 при визначенні митної вартості товарів, оскільки перелік документів, на підставі яких декларантом може бути підтверджено заявлену митну вартість оцінюваних товарів, не є виключним, відповідно до пункту 11 вказаного Порядку.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1)немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів;

2)стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3)жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу,розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як встановлено в суді першої інстанції і не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, відповідачем при визначенні митної вартості товару використано дані цінової інформації БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ, рівень митної вартості товарів ввезених з Росії, час експорту та кількість яких є максимально наближеною до вищезазначених шкворінів, який складав від 4,58 дол. США/кг.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав використання даної інформації для здійснення розрахунку митної вартості товару, наданого для митного оформлення, оскільки ст. 269 МК України передбачено, що за основу для визначення митної вартості товарів береться саме ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Харківською обласною митницєю Державної митної служби України не зроблено висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. При визначенні митної вартості також не зроблено висновок про неможливість використання наступного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 266 Митного кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що Харківською обласною митницєю Державної митної служби України протиправно відмовлено позивачу у митному оформленні товарів з підстав неправильного визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та використано метод оцінки митної вартості за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3), а тому рішення відповідача від 05.05.2010 року про визначення митної вартості товарів, відповідно до якого митну вартість імпортованих товарів визначено за методом №3, є необгрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки рішення про визначення митної вартості № 800000006/2010/001499/1 від 05 травня 2010 року винесено з порушенням чинного законодавства, то сума у розмірі 39716,57 грн. є сумою надмірно сплачених ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" платежів до бюджету з податку на додану вартість, а тому підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на порушення позивачем ч. 5 ст. 99 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року), оскільки, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 30.07.2010 року, а як свідчить штамп вхідної кореспонденції, позовна заява ТОВ «Укрцентр-ГАЗсервіс» подана до суду 27.06.2010 року, тобто до набрання чинності ч. 5 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, Харківська обласна митниця Державної митної служби України, ні до суду першої, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваного рішення у відношенні позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 27.10.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Крім того, в описовій і резолютивній частинах рішення судом першої інстанції допущені описки у зазначені номера оскаржуємого рішення відповідача, проте, сторони не позбавлені права звернутись до суду щодо виправлення допущеної описки в порядку ст. 169 КАС України.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обласної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2010р. по справі№2-а-7988/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.