Ухвала суду № 18878659, 14.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р.Справа № 2а-13742/10/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Боришполець Я.В.

за участю:

представника позивача Братух М.М.

представника позивача Фанаскова О.В.

представника відповідача Сазонов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011р. по справі№2а-13742/10/2070

за позовом Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000220847/0 від 08.07.10 р., № 0000220847/1 від 30.07.10 р., № 0000220847/2 від 13.08.10 р., № 0000220847/3 від 28.10.10 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.11 р. по справі № 2а-13742/10/2070 позов був задоволений частково: скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000220847/0 від 08.07.10 р., № 0000220847/1 від 30.07.10 р., № 0000220847/2 від 13.08.10 р., № 0000220847/3 від 28.10.10 р. в частині нарахування штрафних санкцій на суму 731249,46 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.11 р. по справі № 2а-13742/10/2070 в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нове рішення по відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000220847/0 від 08.07.10 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 936277,9 грн. є акт № 2393/47-0/33206804 від 25.06.10 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань з ПДВ, в якому відображені факти несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання по ПДВ по декларації за листопад 2009 р. в сумі 1872555,71 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну та повторні скарги до СДПІ ВПП у м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України, за результатами розгляду скарг останні були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням рішень за результатами розгляду скарг платника податків відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000220847/1 від 30.07.10 р., № 0000220847/2 від 13.08.10 р., № 0000220847/3 від 28.10.10 р., які є тотожними оскарженому в частині розміру застосованих штрафних санкцій.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів відмічає, що задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції послався на те, що згідно п. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) ті інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Відповідно п. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно п. 1 ст. 134 ГК України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ припиняється із сплатою податку за конкретний період. В п. 2 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. В п. 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/89/76, вказано, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно п. 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що право визначення призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. 16.5.2 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

В ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачені джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійною погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що було передбачено п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами». Проте вказаним Законом визначений вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень № 5372 від 19.05.10 р., № 5422 від 25.05.10 р., № 4763 від 02.04.10 р., № 4878 від 12.04.10 р., № 4947 від 19.04.10 р., № 3735 від 05.05.10 р., № 5212 від 12.05.10 р, № 3519 від 02.04.10 р., № 3725 від 30.04.10 р., № 5137 від 05.05.10 р., з урахуванням яких податковим органом зроблено висновок про прострочення позивачем платежів, вбачається, що підприємство сплачувало податкові зобов'язання по ПДВ, що виникли в інших податкових періодах (а.с. 61-67).

Посилаючись на положення п. 17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якій вказано, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу, суд першої інстанції зазначив, що обовязковою умовою застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання є встановлення факту сплати податку. Судом встановлено, що податкові зобовязання з ПДВ за листопад 2009 р. позивачем добровільно не сплачувались, а тому висновки відповідача про те, що позивач, сплативши податкові зобовязання з ПДВ згідно платіжних доручень № 5372 від 19.05.10 р., № 5422 від 25.05.10 р., № 4763 від 02.04.10 р., № 4878 від 12.04.10 р., № 4947 від 19.04.10 р., № 3735 від 05.05.10 р., № 5212 від 12.05.10 р., № 3519 від 02.04.10 р., № 3725 від 30.04.10 р., № 5137 від 05.05.10 р., допустив прострочення сплати ПДВ за листопад 2009 р. є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.11 р. по справі № 2а-13742/10/2070 в частині, що оскаржена в апеляційній скарзі, прийнята з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011р. по справі№2а-13742/10/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.03.2011р. по справі№2а-13742/10/2070 за позовом Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.06.2011 року.