Ухвала суду № 18878274, 15.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 р.Справа № 2а-1770/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивачаМушкатьорова К.Ш.

представників відповідача Шопіної Н.О., Корнієнко Є.О., Лутай О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.04.2011р. по справі№2а-1770/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлофор"

до Харківської обласної митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлофор " (далі по справі позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської обласної митниці (далі по справі відповідач), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення форми "Р" від 24.12.2010 року № 99 та податкове повідомлення форми "Р" від 24.12.2010 року № 100.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від15.04.2011р. зазначений позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення Харківської обласної митниці форми "Р" від 24.12.2010 року № 99 та від 24.12.2010 року № 100.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 311-313 Митного кодексу України, ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 04.01.2005 року що між Фірмою “ЕРИХ УЧ АГ”, Німеччина та ТОВ “Світлофор”, було укладено Контракт № 1 на поставку заготовок (матеріалів виробництва німецької фірми ICH UTSCH AG”, а також виробництва польської фірми UTAL Sp z.o.o.) і, за необхідністю, обладнання та інструменти для виробництва автомобільних номерних знаків.

Митне оформлення товару “Вироби з алюмінію заготовка для автомобільних номерних знаків…”придбаного ТОВ “Світлофор”за Контрактом №1 від 04.01.2005р. було проведено за кодом згідно УКТЗЕД 7616999000 (ставка ввізного мита 0%) за відповідними ВМД.

Харківською митницею було проведено камеральну перевірку митного оформлення товарів “Вироби з алюмінію заготовка для автомобільних номерних знаків…”за кодом згідно УКТЗЕД 7616999000, які здійснено ТОВ “Світлофор”в зоні діяльності Харківської митниці за період з 01.01.2007 по 01.01.2010 роки.

За результатами проведеної камеральної перевірки 23.11.2010 р. було встановлено порушення ТОВ “Світлофор” Закону України “Про митний тариф”, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків в сумі: 9896877,60грн, з яких: мито - 8247398,00 грн., податок на додану вартість - 1649479,60 грн.

В ході проведення камеральної перевірки Харківською обласною митницею були перевірені наступні ВМД №№ 800000001/9/112974 від 04.08.09р., 800000001/9/110001 від 15.04.09р., 800000001/8/146380 від 18.12.08р., 800000001/8/145681 від 11.11.08р., 800000001/8/145064 від 17.10.08р., 800000001/8/143649 від 27.08.08р., 800000001/8/142582 від 15.07.08р., 800000001/8/142378 від 04.07.08р., 800000001/8/141642 від 03.06.08р., 800000001/8/140889 від 23.04.08р., 800000001/8/140376 від 02.04.08р., 800000001/8/140250 від 27.03.08р., 800000001/8/140067 від 20.03.08р., 800000001/8/139970 від 14.03.08р., 800000001/8/139721 від 28.02.08р., 800000001/8/139596 від 20.02.08р., 800000001/8/139416 від 11.02.08р., 800000001/8/139171 від 24.01.08р., 800000001/7/146418 від 26.12.07р., 800000001/7/146110 від 13.12.07р., 800000001/7/146013 від 07.12.07р., 800000001/7/145650 від 21.11.07р., 800000001/7/145535 від 14.11.07р., 800000001/7/145302 від 01.11.07р., 800000001/7/145091 від 24.10.07р., 800000001/7/144822 від 11.10.07р., 800000001/7/144367 від 19.09.07р., 800000001/7/143934 від 22.08.07р., 800000001/7/143487 від 30.07.07р., 800000001/7/143315 від 20.07.07р., 800000001/7/143276 від 18.07.07р., 800000001/7/142821 від 22.06.07р., 800000001/7/142188 від 14.05.07р., 800000001/7/141682 від 12.04.07р., 800000001/7/141281 від 22.03.07р., 800000001/7/140484 від 07.02.07р..

На підставі Акту №К/0023/10/807000000/32950656 Харківською обласною митницею було прийнято: податкове повідомлення форми “Р” від 24.12.2010 року № 99, яким ТОВ “Світлофор” донараховано суму податкового зобовязання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності 8659767,90 грн. з яких за основним платежем 8247398,00 грн., за штрафними санкціями 412369,90 грн.; податкове повідомлення форми “Р”від 24.12.2010 року № 100, яким ТОВ “Світлофор” донараховано суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності 1731953,58 грн. з яких за основним платежем 1649479,60 грн., за штрафними санкціями 82473,98 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у Харківської обласної митниці підстав та повноважень щодо прийняття податкових повідомлень форми "Р" від 24.12.2010 р. № 99 та № 100.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За змістом п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Отже, виходячи з приписів зазначених норм, з моменту проведення всіх митних процедур митне оформлення є завершеним, наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі за текстом Закон N 168/97-ВР) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

За змістом статей 6 та 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито, яке є податком на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується митним органом, відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України, чинного на день подання митної декларації.

Відповідно до приписів ст.2 Закону №2181 митні органи щодо ПДВ, акцизного збору, ввізного та вивізного мита відносяться до контролюючих.

Отже, законодавцем на платника податків покладено обовязок лише щодо дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування, який безпосередньо здійснюється не платником податків, а митним органом.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі по тексту Закон N 2181-III), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, прийнявши вантажні митні декларації та пропустивши товар на митну територію України, митний орган погодився з відомостями зазначеними імпортером та відніс товар до певного коду товарної номенклатури. Отже, виходячи із приписів п. 10.3 ст. 10 Закону №168, ст.ст.6, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»та ст..2, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №2181, в такому випадку, відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту розрахунку податку несе не платник податків, а митний орган.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач не мав повноважень для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень з підстав помилкового визначення коду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення, прийняті відповідачем з посиланням на результати камеральної перевірки та п.п. «в»п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону №2181, що суперечить приписам Закону.

Дія наведеної норми не поширюється на відповідача. Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Між тим, оскаржувані податкові повідомлення не є наслідком зазначених помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Так, матеріалами справи встановлено, що іншого коду ніж вказано декларантом, митницею не приймалось. Заміна коду товару на інший відбулось за наслідками проведення камеральної перевірки на підставі листа Держмитслужби України від 18.11.2010 року за №11/7-10.16/14267-ЕП «Щодо класифікації товарів у товарній позиції 8310 згідно УКТЗЕД».

Таким чином, посилання відповідача на методологічну помилку не може бути прийнято до уваги, оскільки під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації.

Враховуючи наведене, митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення п.п. «в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення прийняті митним органом не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто не відповідають ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправними.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення прийняті митним органом 24.12.2010 року, 30.12.2010 року зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку та остаточне рішення митного органу від 14.01.2011 року, яким було відмовлено в задоволенні скарги, позивачем отримано 18.01.2011 року.

Отже, відповідно до ст. 99 КАС України, саме з 18.01.2011 року розпочався перебіг строку для звернення ТОВ «Світлофор»до суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень форми «Р»від 24.12.2010 року.

За змістом ч. 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, виходячи з приписів ст. 99 КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним статтею 99 цього Кодексу.

Станом на 18.01.2011 року, тобто на час початку у позивача перебігу строку для звернення до суду з позовом про оскарження рішень від 24.12.2010 року, набрав чинності Податковий кодекс України, в якому визначено інші строки щодо оскарження рішень контролюючих органів, ніж ст..99 КАС України.

Статтею 102 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобовязань, які становлять 1095 днів.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 ПК України платник податків з урахуванням строків давності має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином, виходячи з приписів ч.3 ст.99 КАС України та змісту п.56.18 ст.56, 102 ПК України платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем позов про скасувати податкових повідомлень форми "Р" від 24.12.2010 року № 99 та № 100 подано 28.02.2011 року, тобто в межах встановленого 1095 денного строку, а тому колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обласної митниці залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від15.04.2011р. по справі№2а-1770/11/2070залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2011 р.