Ухвала суду № 18878266, 15.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 р.Справа № 2а-14625/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

прокурора Василенко В.О.

представника позивача Машир В.О.

представника відповідача Синюшко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.04.2011р. по справі№2а-14625/10/2070

за позовом Акціонерного товариства "Харків ресурси"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

за участю прокуратури Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Харків ресурси" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 17.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від07.04.2011р. зазначений позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000182301/0 від 17.09.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального, а саме п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.07.2010 року по 16.08.2010 року фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка AT "Харків-Ресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.09.2010 року № 8425/23/23920631.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення AT "Харків-Ресурси" вимог п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 115 958,7 грн., в т. ч. за грудень 2009 року в сумі 13 102 грн., за січень 2010 року в сумі 33 483 грн., за березень 2010 року в сумі 69 374 грн.;

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 року № 0000182301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 173938 грн. 50 коп., з яких за основним платежем - 115959,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57979,50 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від TOB "ТК "Укрпостачання".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом за результатами перевірки правомірності формування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торгівельна Компанія»Укрпостачання».

Так, між TOB "ТК "Укрпостачання" (продавець) та АК "Харків-Ресурси" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 10/01/03 від 01.10.2009 року, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, перелік, найменування та ціна якого визначається товаросупровідними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначив, що реальність виконання TOB "ТК "Укрпостачання" та АК "Харків-Ресурси" умов зазначеного договору, тобто реальність господарської операції податковим органом під сумнів не ставився.

При цьому, висновок відповідача щодо порушення AT "Харків-Ресурси" вимог п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про на додану вартість»та заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 115 958,7 грн., в т. ч. за грудень 2009 року в сумі 13 102 грн., за січень 2010 року в сумі 33 483 грн., за березень 2010 року в сумі 69 374 грн., грунтується на висновках відповідача, щодо неправомірності формування АТ «Харків-Ресурси»податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB «ТК "Укрпостачання», оскільки останнім не подано декларацій з ПДВ, тобто не задекларовано податкових зобовязань від здійснення правочину з позивачем у перевіряємому періоді.

Колегія суддів такі висновки відповідача вважає безпідставними, виходячи з наступного.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податків на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені позивачем в ціні товарів TOB «ТК "Укрпостачання», на підставі виданих останнім, складених у момент виникнення податкових зобовязань, податкових накладних від 01.12.2009 року № 120107, від 14.12.2009 року № 121403, від 15.12.2009 року № 121501, від 16.12.2009 року № 121601, від 23.12.2009 року № 122301, від 25.12.2009 року № 122501, від 28.12.2009 року № 122801, від 30.12.2009 року № 123001, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначені податкові накладні в повному обсязі відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165.

Отже, позивач виконавши вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та сплативши податок на додану вартість в ціні товарів TOB «ТК "Укрпостачання», який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суму податку, правомірно сформував податковий кредит на підставі цих накладних.

Колегія суддів зазначає, що недекларування контрагентом податкових зобовязань не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить таке право платника податку в залежність від виконання контрагентом свого обовязку щодо декларування податкових зобовязань.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету та своєчасності подання податкової звітності, і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність недекларування податкових зобовязань зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді донарахування податку на додану вартість, який вже був сплачений покупцем в ціні товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факти узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для висновку щодо неправомірного формування податкового кредиту.

Між тим, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності таких дій позивача та не заперечувала щодо реальності виконання угод між позивачем та його контрагентом - ТOB «ТК «Укрпостачання».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження порушення позивачем приписів п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про на додану вартість»та правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.04.2011р. по справі№2а-14625/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.06.2011 р.