Постанова № 18877869, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р. Справа № 2а-14744/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі

за позовом Приватного підприємства "Укрбудмат"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство «Укрбудмат», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000171800/0 від 22.06.2010 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції між ним та контрагентом ТОВ «Будпласт-1» мали реальний характер, а тому податковий кредит за грудень 2008 року був сформований позивачем відповідно до правил, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість». Правомірність віднесення сум до податкового кредиту, на думку позивача, підтверджується первинними документами, що містять усі обовязкові реквізити.

Відповідач проти позову заперечував та, посилаючись на висновки акту перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Будпласт-1», вказав на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій товариством «Будпласт-1» та ведення ним господарської діяльності.

На підставі вказаного відповідач вважає, що правочини, укладені між ТОВ «Будпласт-1» та позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними. У звязку з вказаним відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 13333 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року задоволено позов приватного підприємства «Укрбудмат». Оскаржуване податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова скасовано.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач в порушення вимог чинного законодавства на підставі нікчемних договорів завищив податковий кредит на суму 13333 грн. за грудень 2008 року.

Позивач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності заявленого позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від02 березня 2011 року скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року.

Судом встановлено, що в період з 01.06.2010 року по 03.06.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Укрбудмат» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Будпласт-1» за грудень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 1856/18-015/32334921 від 08.06.2010 року (а.с. 9-23).

На думку відповідача, під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем у грудні 2008 року було завищено податковий кредит на загальну суму 13333 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 13333 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року, яким приватному підприємству «Укрбудмат» визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 19999,50 грн., з яких 13333 грн. основний платіж, 6666,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 24).

Таким чином, підставою для прийняття відповідачем вказаного податкового рішення став висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2008 року, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Колегія суддів погоджується із висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» було укладено договір № 1/12 від 01.12.2008 року про перевезення вантажів та надання послуг автомобільного транспорту (а.с. 25-26). Відповідно до пункту 1.1 даного договору перевізник, ТОВ «Будпласт-1», зобовязується виконати перевезення вантажів та надати послуги автомобільним транспортом, а замовник, ПП «Укрбудмат», - надати обсяг робіт для виконання послуг та оплатити їх за умовами укладеного договору.

Також між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» було укладено договір підряду № 2/12 від 02.12.2008 року (а.с. 29). Згідно з п.11 даного договору ТОВ «Будпласт-1» зобовязується виконати роботи з ремонту вагових дозаторів УФ-1 та УФ-2, а ПП «Укрбудмат» зобовязується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На виконання умов вказаних договорів товариство «Будпласт-1» надало підприємству «Укрбудмат» податкові накладні № 1901 від 31.12.2008 року та № 1903 від 31.12.2008 року (а.с. 28, 31).

Суми за вказаними накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2008 року.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 13333 грн. за грудень 2008 року (а.с. 28, 31).

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

З аналізу п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання перевізних та ремонтних послуг за договорами від 01.12.2008 р. та 02.12.2008 року позивач обґрунтовував актами приймання передачі виконаних робіт від 31.12.2008 року (а.с. 27, 30).

Колегія суддів вважає, що вказані акти не є достатнім доказом реальності виконання угод, укладених між позивачем та його контрагентом, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції.

Як вбачається з акту приймання передачі виконаних робіт по договору № 1/12 від 01.12.2008 року, виконавець, ТОВ «Будпласт-1», вказує, що виконав послуги перевезення, обумовлені вказаним договором. Між тим, у вказаному акті не зазначено змісту виконаних послуг.

Посилання позивача на заявки-договори як на первинні документи, що засвідчують зміст, характер, вартість виконаних контрагентом перевезень, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Абзацом 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано до суду товарно-транспортних накладних для підтвердження реальності виконання послуг перевезення, що були надані контрагентом позивача. Таким чином, якщо не підтверджено фактичне виконання наведених у договорі послуг, то придбання таких послуг позивачем не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає.

Виходячи з вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість по податковій накладній, що була видана на виконання договору надання послуг № 1/12 від 01.12.2008 року.

Що стосується акту приймання передачі виконаних ремонтних робіт від 31.12.2008 року, то колегія суддів вважає, що вказаний акт не підтверджує реальність здійснення ТОВ «Будпласт-1» фінансово-господарських операцій, зазначених у ньому, з огляду на наступне.

Як вбачається із акту приймання передачі виконаних ремонтних робіт від 31.12.2008 року, контрагент позивача виконав роботи з ремонту вагових дозаторів УФ-1 та УФ-2.

Між тим, відповідачем встановлено, що за період, який перевірявся працівниками податкового органу, за ТОВ «Будпласт-1» не числилось жодних основних засобів. Інформація щодо наявності у контрагента позивача орендованих основних засобів та обладнання відсутня. Згідно руху грошових коштів не встановлено витрат контрагентом коштів на оренду обладнання та основних засобів.

Матеріалами справи встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Будпласт-1» у періоді, що перевірявся, були ТОВ «Релан» та ТОВ «Інвестпрофбізнес».

Відповідно до інформації, наданої ДПА України у Харківській області, було встановлено, що з 09.10.2008 року по 27.07.2009 року керівником ТОВ «Релан» був ОСОБА_1, який надав пояснення про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності даного товариства.

Що стосується другого постачальника - ТОВ «Інвестпрофбізнес», то провести перевірку його взаємовідносин з ТОВ «Будпласт-1» неможливо, оскільки постачальник відсутній за місцем реєстрації. Згідно з декларацією з податку на прибуток за 2008 рік у ТОВ «Інвестпрофбізнес» відсутні основні засоби, відсутня інформація щодо чисельності працюючих осіб.

За таких обставин, реальність здійснення фінансово-господарських операцій контрагентом позивача ТОВ «Будпласт-1» за рахунок власних або орендованих основних засобів та обладнання не підтверджена жодними доказами, а тому відповідач правильно встановив порушення позивачем податкового законодавства та правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення рішення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від02 березня 2011 року по справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в позові приватного підприємства «Укрбудмат» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 13.06.2011 р.