Постанова № 18877862, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р. Справа № 2а-14507/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі

за позовом Приватної науково- виробничої фірми "Анкор - Теплоенерго"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватна науково-виробнича фірма «Анкор Теплоенерго», звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, у якому після уточнення позовних вимог просила скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова:

1)№ 0002692330/0 від 18.10.2010 року;

2)№ 0002692330/1 від 26.11.2010 року;

3)№ 0002702330/0 від 18.10.2010 року;

4)№ 0002702330/1 від 26.11.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність віднесення до валових витрат сум, сплачених за угодами, що були укладені між позивачем та його контрагентами. Також позивач вважає правомірним включення податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки придбані у контрагентів товари та послуги позивач використовує в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені правочинами. В результаті вказаних дій, на думку відповідача, позивачем було порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 240484 грн. Також відповідач вважає, що позивачем було порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 268195 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року задоволено у повному обсязі позов приватної науково-виробничої фірми «Анкор Теплоенерго».

Даним судовим рішенням скасовано оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова з 25.08.2010 року по 14.09.2010 року було проведено виїзну планову перевірку ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт № 2798/23-304/32762338 від 05.10.2010 року (а.с. 7-30, т. 1).

Під час проведення перевірки, на думку відповідача, було встановлено наступні порушення:

- п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПФ «ТТВ»;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на суму 961937 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 240484 грн.;

- п.п. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 268195 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення № 0002692330/0 від 18.10.2010 року та № 0002702330/0 від 18.10.2010 року (а.с. 31, т. 1).

Не погодившись із вказаними податковими рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова в порядку адміністративного узгодження. За наслідками такого розгляду податковий орган залишив без задоволення скарги позивача, та прийняв податкові повідомлення рішення № 0002692330/1 від 26.11.2010 року та № 0002702330/1 від 26.11.2010 року(а.с. 44-45).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності заявлених позовних вимог, вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Причиною виникнення спірних правовідносин стали висновки акту перевірки діяльності позивача щодо неправомірного декларування останнім сум податкового кредиту з податку на додану вартість та сум валових витрат по податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з приватною фірмою «ТТВ». На думку відповідача, угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПФ «ТТВ» було укладено ряд договорів:

1) № 0110-МО від 01.10.2008 року, за умовами якого ПФ «ТТВ» зобовязалась виконати виготовлення та механічну обробку деталей із сировини позивача. На виконання вказаного договору актами приймання-передачі сировини № 1 від 02.10.2008 р., № 2 від 03.11.2008 р., № 3 від 01.12.2008 р. замовник передав виконавцю сировину металевий лист. Згідно з актами приймання передачі готових виробів № 1 від 24.10.2008 року, № 2 від 24.11.2008 року, № 3 від 24.12.2008 року виконавець передав замовника (позивач у справі) готові вироби металеві плити, листи, ребра. Відповідно до акту виконаних робіт від 26.11.2008 року та податкової накладної № 2069 від 26.12.2008 року їх вартість склала 207600 грн., в тому числі ПДВ 34600 грн.;

2) № 0107-1к від 0107.2008 року, відповідно до якого ПФ «ТТВ», виконавець, зобовязалась на замовлення ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» виконати послуги з розміщення реклами на телевізійних каналах м. Харкова та інших міст України. Вказані послуги були прийняті замовником відповідно до актів виконаних робіт № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 від 29.12.2008 року на загальну суму 108672 грн. Контрагент видав позивачу податкову накладну № 2092 від 29.12.2008 року на суму 108672 грн., в тому числі ПДВ 18112 грн.;

3) № 204/2 від 14.07.2006 року, за умовами якого ПФ «ТТВ» зобовязалась на замовлення ПНФВ «Анкор-Теплоенерго» сприяти укладанню контрактів з іноземними споживачами продукції замовника. Вказані роботи були прийняті позивачем на підставі актів виконаних робіт. ПФ «ТТВ» надало ПНФВ «Анкор-Теплоенерго» податкові накладні.

Суми за вищевказаними податковими накладними були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період, що перевірявся (а.с. 41, 62, 67, 70, 75, 84, 94, 98-103, 117, 118, 123-134,160, 165, 169, 173, 179, 199, 202, т. 1).

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у звязку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною другою ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з податкових розрахунків ПФ «ТТВ» по комунальному податку, протягом періоду, що перевірявся відповідачем, на даному підприємстві числився один працівник директор, сумісників немає.

Аналіз руху грошових коштів по розрахунковому рахунку за перевіряємий період свідчить про те, що у підприємства відсутні витрати, які виникають та повязані з веденням господарської діяльності (транспортування, зберігання, вантажні роботи та інше).

Із відомостей, отриманих податковим органом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що керівником ПФ «ТТВ» є ОСОБА_1, інших даних щодо делегування права представництва від імені ОСОБА_1 в Реєстрі не значиться.

Колегія суддів зазначає, що в правочинах, укладених між позивачем та його контрагентом, ПФ «ТТВ», податкових накладних та актах виконаних робіт міститься підпис ОСОБА_1

Ставлячи під сумнів реальність підписання вказаною особою даних документів, відповідач посилався на рішення Ленінського районного суду м. Харкова щодо розкриття інформації, що містить банківську таємницю по ПФ «ТТВ». Зазначеним судовим рішенням встановлено факт відсутності гр. ОСОБА_1 на території України з 19.03.2008 року, що свідчить про здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності невстановленими особами від імені керівника ПФ «ТТВ».

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, на податкових накладних від 26.09.2008 року, 01.102008 року, 12.12.2008 року 29.01.2009 року, 29.12.2008 року, 26.12.2008 року, актах виконаних робіт 26.09.2008 року, 01.10.2008 року, 12.12.2008 року, 29.12.2008 року, 29.01.2009 року по договорах, що укладались між позивачем та ПФ «ТТВ», міститься підпис ОСОБА_1, яка на той час, як встановлено судовим рішенням, в Україні не перебувала.

Згідно з висновками техніко-кримінальної експертизи, проведеної в НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Харківській області, до заповнення податкової звітності підприємства «ТТВ» причетна гр. ОСОБА_2, яка не числиться серед працівників ПФ «ТТВ» та якій в рамках кримінальної справи № 16090024 предявлено обвинувачення за ст. 358 ч. 1 КК України за фактом підробки податкових декларацій, у тому числі підприємству «ТТВ».

Виходячи з вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся податковим органом. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав вказаним обставинам належної оцінки та на підставі цього помилково встановив наявність реальності господарських операцій, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0002692330/0 від 18.10.2010 року, № 0002692330/1 від 26.11.2010 року, № 0002702330/0 від 18.10.2010 року, № 0002702330/1 від 26.11.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202,, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від17 лютого 2011 року по справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою приватній науково-виробничій фірмі «Анкор Теплоенерго» відмовити у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0002692330/0 від 18.10.2010 року, № 0002692330/1 від 26.11.2010 року, № 0002702330/0 від 18.10.2010 року, № 0002702330/1 від 26.11.2010 року. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 13.06.2011 р.