Постанова № 18877800, 14.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 2а-4348/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповіальністю "Будівельно - інвестиційнина компанія" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011р. по справі№2а-4348/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційнина компанія"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2010 року №0000091800/0, яким було донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі за основним платежем 243 092,00 грн., та 121546,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість»; Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст.ст. 215,216, 219,228 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності декларування податкового кредиту по правових взаємовідносинах з ТОВ ТПК «Строй-Ресурс» за період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року, про що був складений акт №588/18-015/32947858 від 25.03.2010 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.1п.7.4тап.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 243092,00 грн., у тому числі за квітень 2008 року на суму 34314,00 грн., за травень 2008 року на суму 98913,00 грн., за липень 2008 року на суму 109865,00 грн..

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 року № 0000091800/0, яким визначено податкове зобовязання позивачу з податку на додану вартість в сумі всього в сумі 364638,00грн., в тому числі: за основним платежем 243092,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 121546,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ ТПК «Строй-Ресурс», оскільки його контрагент не мав спеціальної техніки та трудових ресурсів, для виконання укладеної між сторонами угоди, відсутній за місцем реєстрації підприємства.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивач в своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «ТПК»Строй-Ресурс» з яким був укладений договір №172/Б про виконання робіт.

Суд першої інстанції підтримав позицію податкового органу про фактичне невиконання ТОВ «ТПК»Строй-Ресурс» даної угоди, оскільки даний контрагент не знаходиться за юридичною адресою, не має ліцензію на здійснення будівельної діяльності та спеціальної техніки та трудових ресурсів для виконання необхідного обсягу робіт та послуг.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Позивачем була укладена угода про виконання субпідрядних робіт з ТОВ «Моноліт» Будівельний Альянс», ТОВ «ПМК-29» з будівництва та монтаж обєктів, будівельно-монтажні роботи, що знаходиться за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44, який актом №3720 від 22.12.2010 року було введено у експлуатацію.

Для виконання своїй зобовязань перед генпідрядником позивачем були укладені угоди з ТОВ «ТПК»Строй-Ресурс» з 01.10.2007 року № 172/Б та від 03.03.2008 року № 202/Б.

Фактичне виконання укладеної між сторонами угоди підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, реєстром кредитових платіжних документів, зарахованих коштів на рахунок позивача у 2008 році; довідками про вартість виконаних робіт, відомостями ресурсів та актом прийому виконаних робіт; прибутковими накладними; видатковими накладними про отримання будматеріалів, акти прийому-передачі будматеріалів; витяги з банківського рахунку про здійснення оплати виконаних робіт ТОВ «ТПК Строй-Ресурс» та наданого товару.

Вказані документи підприємства - позивача ґрунтуються на приписах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до ч.2 статті 9 наведеного вище Закону первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що відсутність ТОВ «ТПК» Строй-Ресурс» за місцем реєстрації підприємства, та не встановлення його фактичного місця здійснення діяльності, відсутність технічних та трудових ресурсів не може підтверджувати невиконання укладеної угоди, оскільки будівельні роботи фактично були виконані.

Крім цього, колегія суддів, вважає необґрунтованими посилання відповідача на нікчемність укладеної між позивачем та ТОВ «ТПК Строй-Ресурс» угоди за відсутності ліцензії у контрагента на здійснення будівельних робіт.

У відповідності до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не свідчать про наявність встановлених судовим рішенням обставин недійсності даних підстав угоди від 01.10.2007 року.

Несплата контрагентом позивача ТОВ «ТПК Строй-Ресурс» своїх податкових зобовязань не може нести негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд першої інстанції під час вирішення справи було неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, тому зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційнина компанія" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011р. по справі№2а-4348/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 09.04.2010 року № 0000091800/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 17.06.2011 р.