Постанова № 18877278, 14.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 2а-10875/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретарів судового засідання- Подобайло А.В., Верман А.М.,

представника позивача - Гавріш Н.С.,

представника відповідача - Пасюкова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. по справі№2а-10875/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Укрбуд - ПБК-21"

до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Укрбуд - ПБК-21" - звернувся до суду з позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними рішення № 807070006/2010/400071/1, № 807070006/2010/400073/1, № 807070006/2010/400074/1, № 807070006/2010/400075/1, № 807070006/2010/400076/1, 807070006/2010/400077/1, № 807070006/2010/400078/1 від 26.07.2010 року про визначення митної вартості, які були прийняті Харківською обласною митницею, визнати дії Харківської обласної митниці щодо визначення митної вартості поліетилену марки 293-285Д, якій був поставлений за Контрактом від 04.05.2009 року, укладеному між Приватним підприємством "Укрбуд-ПБК 21" та ВАТ "Казаньоргсінтез", протиправними, зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Укрбуд-ПБК 21" надмірно сплачені кошти (податок на додану вартість) в розмірі 87826,2 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року позов задоволено. Визнано рішення № 807070006/2010/400071/1, № 807070006/2010/400073/1, № 807070006/2010/400074/1, №807070006/2010/400075/1, №807070006/2010/400076/1, 807070006/2010/400077/1, № 807070006/2010/400078/1 від 26.07.2010 року про визначення митної вартості, які були прийняті Харківською обласною митницею (місцезнаходження: вул. Короленка, 14, 16а, м. Харків, 61003) протиправними. Визнано дії Харківської обласної митниці щодо визначення митної вартості поліетилену марки 293-285Д, якій був поставлений за Контрактом від 04.05.2009 року, що був укладений між Приватним підприємством "Укрбуд-ПБК 21" та ВАТ "Казаньоргсінтез" протиправними. Зобов'язано Головне управління Державного казначейства України у м. Києві повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Укрбуд-ПБК 21" надмірно сплачені кошти (податок на додану вартість) в розмірі 87 826, 2 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот двадцять шість грн. 02 коп.) Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрбуд-ПБК 21" (код ЄДРПОУ 33481728) судові витрати у розмірі 07,00 ( сім гривень).

Відповідач - Харківська обласна митниця - не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року залучено Головного управління Державного казначейства України в Харківській області до участі у справі в якості другого відповідача. (Т. 2 а.с. 115-116)

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача - Харківської обласної митниці в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в м. Києві - в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Харківській області - в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство "Укрбуд-ПБК 21" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.05.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33481728. (а.с. 34)

Згідно облікової картки №80700/1/10/00123, ПП "Укрбуд - ПБК 21" як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності взято на облік у відділі митного оформлення №1 митного поста "Товарний" Харківської обласної митниці. (Т.1 а.с. 125)

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції згідно контракту №752/00203335/90070 від 04.05.2009 року, укладеного між ВАТ "Казаньоргсінтез"(продавець) та ПП "Укрбуд-ПБК 21" (покупець), продавець продав, а покупець купив на умовах контракту ПЭНД/ПЭВД/Линейный полиэтилен (товар). (Т.1 а.с. 12-13)

Пунктом 3.1 даного контракту встановлено, що ціна узгоджується сторонами в додатках на кожну партію товару та встановлюється в доларах США, на умовах DAF кордон Російська Федерація/України згідно з Інкотермс 2000. Ціна, кількість та умови поставки кожного календарного місяця повинні бути узгоджені сторонами до 20 числа місяця, якій передує місяцю відвантаження в Доповненнях, які є невідємною частиною Контракту.

22.03.2010 року сторонами було укладено додаткову угоду №2, згідно якої внесено зміни до пункту 1.4 розділу "Предмет контракту": орієнтована загальна сума контракту: збільшити суму контракту до 12 000 000,00 доларів США, внести зміни в пункт 2.5 розділу "Умови та строк поставки", а саме: строк поставки: збільшити строк поставки до 31.12.2010 року, продовжити строк дії контракту до 31.12.2010 року. (Т.1 а.с. 124)

24.06.2010 року сторонами було укладено Додаток №23, де сторони визначили марку Товару (293-285Д), вартість Товару (1290,00 доларів США за 1 тону) та дату (липень 2010 року), з якої діє така вартість. (Т.1 а.с. 13)

У деклараціях митної вартості (далі - ДМВ) позивачем була визначена митна вартість товару за ціною контракту та додатків до нього.

Харківська обласна митниця відмовилась приймати ВМД позивача за ціною контракту, зазначивши в кожній картці відмови: “митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з таких причин: необхідність внесення змін в грю 12, 45 ВМД після прийняття ВМД, згідно рішення”. (Т. 1 а.с. 24-29)

На підставі вищевикладеного, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів у бік збільшення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською митницею безпідставно збільшено митну вартість товару.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.5 частини 1 статті 41 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Положенями підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» №339 від 09.04.2008р., визначено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з:

рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При виникненні потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Таким чином, у разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статті 268 цього Кодексу за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до ч.4 ст. 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Отже, законом передбачені умови застосування першого методу визначення митної вартості товару і тільки при недотриманні умов, вказаних в п.1,2,3,4. ч.4 ст. 267 МК України митницею може розглядатися питання про послідовне застосування інших методів визначення митної вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме перший метод визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом повинні були бути надані документи, передбачені пунктами 7, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

Пунктом 11 вказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що були зроблені записи у відповідних деклараціях митної вартості.

Висновки відповідача щодо наявності сумніву у визначенні позивачем митної вартості товарів за першим методом ґрунтувалися на відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів та на тому, що заявлена позивачем митна вартість була нижче вартості за ціною договорів щодо ідентичних товарів.

За приписами ст. 267 МК України до митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (перший метод), включаються, крім ціни, що була фактично сплачена за товари, інші витрати понесені покупцем (витрати на завантаження, розвантаження, транспортування, страхування товару та інше) зазначені у частині 2 вказаної статті.

За умовами п. 3.1 контракту, за яким здійснювалася поставка товару, сторони домовилися щодо умов поставки товару за правилами ДАФ “Інкотермс 2000”. Згідно з розділом 5 “Інкотермс 2000” “Д” - терміни означають, що всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення несе продавець, в звязку з чим позивачем були понесені витрати на оплату вартості товару без додаткових витрат та митна вартість була визначена за ціною товару .

Наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 року № 74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, відповідно до п. 3.1 яких під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня “Огляд цін українського та світового товарних ринків”, біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Згідно з п. 3.2 Методичних рекомендацій при митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що Харківською обласною митницею в повному обсязі проведено аналіз цінової інформації при визначенні вартості товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідачем згідно вимог п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 в ході проведення процедури консультування для підтвердження митної вартості товарів запропоновано подати додаткові документи згідно з переліком: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких послуг), повязаних з виконанням умов договору (контракту), відповідна бухгалтерська документація, ліцензійний чи авторський договір (контракт), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару, копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим, висновки про якісеі та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, сертифікат про проходження товару, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та / або сировини, витрати на транспортування товару від виробника, документи щодо витрат на креслення, оформлення дизайну, художнього оформлення товару.

Неподання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів стало підставою для самостійного визначення митної вартості митним органом шляхом застосування другого методу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що митна вартість товару позивачем була визначена в порушення до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване застосування відповідачем другого методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обгрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.11.2010 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено у повному обсязі, тому не підлягають присудженню на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Харківської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. по справі№2а-10875/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Укрбуд - ПБК-21".

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 20.06.2011 р.