Ухвала суду № 18876884, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р.Справа № 2а-41402/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: Фейгельмана Ю.П., Віноградова О.Г.

представника відповідача: Ситнік О.О., Гнатченко О.О.

прокурора: Лаптікової О.Ю., Галушка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, заступника прокурора м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.12.2010р. по справі№2-а-41402/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю: прокуратури м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 12.02.2009 р. №0000290854/0, №0000330854/0, податкові повідомлення - рішення від 22.04.2009 р. №№0000290854/1, №0000330854/1, податкові повідомлення - рішення від 26.06.2009 р. №0000290854/2, №0000330854/2, податкові повідомлення - рішення від 02.09.2009 р. №№0000290854/3, №0000330854/3.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові складено акт № 225/23-106/19364229 від 03 лютого 2009 р., у якому вказано про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п.8.3, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями; порушення пп.7.4.1, п.п. 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП м. Харкові від 12 лютого 2009 р. № 0000290854/0 з урахуванням рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 15 квітня 2009 року №4970/10/25-010, прийнятого за розглядом первинних скарг (податкові повідомлення-рішення: від 22 квітня 2009 року № 0000290854/1, від 26 червня 2009 року № 0000290854/2, від 02 вересня 2009 року № 0000290854/3) про сплату 538781,00 грн. податку на прибуток та 267974,70 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а також податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові: від 12 лютого 2009 року N0000330854/0, від 22 квітня 2009 року №0000330854/1, від 26 червня 2009 року №0000330854/2, від 02 вересня 2009 року №0000330854/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 174437,00 грн. та сплату застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 87218,50 грн.

Рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, за результатами розгляду первинних скарг від 15.04.2009 р. № 4970/10/25-010 відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 р. № 0000290854/0 у частині 214 грн. 00 коп. нарахованого податку на прибуток та 34717 грн. 00 коп. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від02.12.2010 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування".

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 12 лютого 2009 року № 0000290854/0 та № 0000330854/0, податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2009 р. № 0000290854/1 та № 0000330854/1, податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2009 р. № 0000290854/2, № 0000330854/2, податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2009 року № 0000290854/3 та № 0000330854/3.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.12.2010 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття судом першої інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Прокуратура м. Харкова, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.12.2010 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокуратура м. Харкова посилається прийняття судом першої інстанції постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування", надав письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники прокуратури м. Харкова в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача та прокуратури м. Харкова - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, представників прокуратури м. Харкова та представників позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2008 року СДПІ ВПП у м. Харкові складено акт № 225/23-106/19364229 від 03 лютого 2009 р., у якому вказано про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п.8.3, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, порушення пп.7.4.1, п.п. 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями.

На підставі акту 03 лютого 2009 року № 225/23-106/19364229 відповідачем винесено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 12 лютого 2009 р. № 0000290854/0 з урахуванням рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 15 квітня 2009 року № 4970/10/25-010, прийнятого за розглядом первинних скарг (податкові повідомлення-рішення: від 22 квітня 2009 року №0000290854/1, від 26 червня 2009 року № 0000290854/2, від 02 вересня 2009 року №0000290854/3) про сплату 538781,00 грн. податку на прибуток та 267974,70 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а також податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові: від 12 лютого 2009 року N 0000330854/0, від 22 квітня 2009 року №0000330854/1, від 26 червня 2009 року №0000330854/2, від 02 вересня 2009 року №0000330854/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 174437,00 грн. та сплату застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 87218,50 грн.

Рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про результати розгляду первинних скарг від 15.04.2009 р. № 4970/10/25-010 Відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 р. № 0000290854/0 у частині 214 грн. 00 коп. нарахованого податку на прибуток та 34717 грн. 00 коп. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем, ТОВ "ХЗ ПТУ", не було порушено п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та правомірно збільшено вартість основних фондів групи 1 на суму витрат у розмірі 239591 грн., понесених на поліпшення основних фондів від . "ПБК "Вертикаль", в т.ч. по періодах: 3 квартал 2007 р. - 29905 грн., 4 квартал 2007 р. -88418 грн., 2 квартал 2008 р. - 47245 грн., З квартал 2008 р. - 74023 грн. та нараховано на суму цих витрат амортизаційні відрахування по ставці 1,25%. ТОВ "ХЗ ПТУ" правомірно віднесена на збільшення балансової вартості основних фондів сума у розмірі 239581 грн., сплачена контрагенту, ТОВ "ПБК Вертикаль", за виконані роботи.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення й тим, що несплата контрагентом -постачальником сум ПДВ до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку покупцем (позивачем) і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, а відповідно позивачем правомірно віднесено суми в розмірі 53006,34 грн. до податкового кредиту періоду, що перевірявся.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ «Старопттрейд», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір № 150 від 09.11.2007 р., укладений між позивачем та ТОВ «Старопттрейд», відповідає загальним засадам цивільного законодавства і виконаний сторонами в повному обсязі, а несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця позивача у справі. Суд першої інстанції вважав, що позивачем правомірно віднесено суму в розмірі 140586,67 грн. до податкового кредиту періоду, що перевірявся.

На думку суду першої інстанції, позивачем правомірно сформовано валові витрати на вартість послуг, отриманих від СПД-ФО ОСОБА_7 на суму 478000,0 грн.

Щодо завищення валових витрат на поліпшення основних фондів та амортизаційних відрахувань, суд першої інстанції посилався на те, що при перевірці підприємства відповідачем не враховані первинні документи, що підтверджують факт понесення підприємством витрат на придбання нових основних фондів і проведення поліпшень тих, що вже знаходяться в експлуатації, як і не враховані первинні документи, що підтверджують факт списання товарно - матеріальних цінностей на ремонт обладнання, виконаного господарським способом. У бухгалтерському обліку вартість таких товарно - матеріальних цінностей відображена списанням у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту субрахунків обліку виробничих запасів рахунку 20 «Виробничі запаси».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» 23 липня 2007 року укладено договір підряду № Д/81 та 30.08.2007 року додаткова угода № 1 на виконання ремонту фасаду інженерно-лабораторного корпусу ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування»; між цими ж сторонами 03 вересня 2007 року укладено договір підряду № Д/86 та додаткові угоди № 1- № 6 (т.7, а.с.19-22, а.с.50-58).

Письмові докази свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельна компанія «Вертикаль» виконано всі умови зазначених договорів, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, а позивачем повністю сплачено за виконані роботи (т.7, а.с.23-38, 41-49, 59-148, т.9, а.с.1б -148).

Зазначені письмові докази відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що перелічені вище Акти приймання виконаних робіт ТОВ "ПБК Вертикаль" містять всі означені обов'язкові реквізити первинного документу .

При укладенні договору підряду підрядник ТОВ "ПБК Вертикаль" надав всі документи, необхідні для укладення договору підряду, а саме: Свідоцтво № 29286183 про реєстрацію платника податку на додану вартість, ліцензія № 774077 на будівельну діяльність, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку №4319 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.9, а.с.1 «б» - 11).

На думку відповідача, позивачем до вартості об'єктів основних фондів групи 1: інженерно-лабораторний корпус, компресорний цех тельферного виробництва, склад неправомірно включені витрати на придбання підрядних робіт від ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» у сумі 192346 грн. та віднесено до складу валових витрат по рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» Декларації з податку на прибуток підприємства у сумі 47245 грн., оскільки, на його думку, договори підряду, укладені між ТОВ "ХЗПТУ" та ТОВ "ПБК "Вертикаль", не створюють жодних юридичних наслідків, внаслідок чого збільшення балансової вартості основних фондів групи 1 ТОВ "ХЗ ПТУ" на підставі такого правочину суперечить ст. 228 ЦК України та пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97- ВР (зі змінами та доповненнями).

За доводами відповідача, позивач в порушення п. 2.2, п. 2.14, п. 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704), прийнято складені від імені ТОВ «ПБК "Вертикаль» акти виконаних робіт за серпень, жовтень 2007 р. та квітень, травень, вересень 2008 р., які не можуть бути визнані належною підставою для збільшення балансової вартості основних фондів групи 1 з нормою амортизації 1,25 % та віднесення вартості поліпшень до складу валових витрат по р.04.10 Декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо , його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не врахував зазначені вище доводи відповідача, оскільки, вказаний договір не оспорювався і щодо нього відсутні відповідні рішення суду по визнанню його недійсним, фіктивним або удаваним правочином. Факт здійснення господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами та бухгалтерським обліком, належно оформленими податковими накладними, які були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, а спірні договори не визнані в установленому порядку недійсними.

А тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність порушень п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та правомірно збільшено вартість основних фондів групи 1 на суму витрат у розмірі 239591 грн., понесених на поліпшення основних фондів від . "ПБК "Вертикаль", в т.ч. по періодах: 3 квартал 2007 р. - 29905 грн., 4 квартал 2007 р. -88418 грн., 2 квартал 2008 р. - 47245 грн., З квартал 2008 р. - 74023 грн. та нараховано на суму цих витрат амортизаційні відрахування по ставці 1,25% та правомірність віднесення на збільшення балансової вартості основних фондів суми у розмірі 239581 грн., сплаченої ТОВ "ПБК Вертикаль" за виконані роботи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ПБК "Вертикаль" на адресу ТОВ «ХЗ ПТУ» було надано податкові накладні, суми податку на додану вартість у яких відображені ТОВ «ХЗ ПТУ» у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, (ТОВ «ХЗПТУ» щодо включення до податкового кредиту періоду, що перевірявся, ПДВ у сумі 53 006,34 грн., у тому числі: у серпні 2007 року - 2 647,67 грн., у вересні 2007 року - 9 483,30 грн., у жовтні 2007 року - 8200,30 грн., у квітні 2008 року - 6700,50 грн., у травні 2008 року 2748,50 грн., у серпні 2008 року 4 069,00 грн. - у вересні 2008 року - 19 157,07 грн.), оскільки згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими ТОВ «ПБК «Вертикаль», що були предметом дослідження прит проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції.

А тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що несплата контрагентом - постачальником сум ПДВ до бюджету за оподатковуваною операцією не є підставою для не включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту платником податку - покупцем і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, а відповідно позивачем правомірно віднесено суми в розмірі 53006,34 грн. до податкового кредиту періоду, що перевірявся.

Щодо угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Старопттрейд», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір постачання № 150 від 09.11.2007 р. виконаний сторонами в повному обсязі, Постачальник поставив продукцію згідно договору поставки в повному обсязі, а Замовник (позивач) оплатив шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок платіжними дорученнями, сальдо між сторонами угоди відсутнє, витрати на придбання комплектуючих до кранів включено до складу валових витрат, комплектуючі до кранів встановлені на крани згідно замовлень ( т.2, а.с.1-40, т. 8, а.с. 1 «а» - 40).

Тобто, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що договір № 150 від 09.11.2007 р., укладений між позивачем та ТОВ «Старопттрейд», відповідає загальним засадам цивільного законодавства і виконаний сторонами в повному обсязі, як і правомірним є висновок про відсутність порушення ТОВ «ХЗПТУ» п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 р. № 554/94-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством завищені валові витрати по деклараціях по податку на прибуток за 2007 рік в сумі 522183,33 грн., за 2008 рік в сумі - 180750,00 грн., оскільки валові витрати сформовано підприємством на підставі належним чином оформлених первинних документів, які повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16.07.99 р «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Комплектуючі вироби, отримані ТОВ "ХЗ ПТУ" від ТОВ "Старопттрейд", використані підриємством в своїй господарській діяльності. В підтвердження права на податковий кредит у ТОВ «ХЗПТУ» на момент перевірки маються в наявності всі належним чином оформлені податкові накладні, видані ТОВ «Старопттрейд», які були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції.

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом зменшення йому суми податкового кредиту з підстав неподання контрагентами у встановлені строки декларацій з ПДВ чи у звязку з допущенням ними іншого порушення податкового законодавства.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено суми в розмірі 140586,67 грн. до податкового кредиту періоду, що перевірявся.

Щодо угод, укладених між ТОВ «ХЗПТУ» та СПД-ФО ОСОБА_7, та доводів відповідача про порушення ТОВ "ХЗ ПТУ" п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5, п.п. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України від 24.12.1994 р. № - 94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, та завищення валових витрат всього на 478000,00 грн. в т. ч. за 4-й квартал 2006 р. у сумі 175000,00 грн., за 4-й квартал 2007 р. у сумі 303000,00 грн. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких порушень, оскільки договір б/н від 17.01.2005 р., та договір б/н від 17.01.2007 року на інформаційно-консультаційне обслуговування, згідно яких ТОВ «ХЗПТУ» є «Замовником», а СПДФО ОСОБА_7 є «Виконавцем», відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема ст. 6 ЦК України, він виконаний сторонами в повному обсязі, про що свідчать акти приймання-передачі наданих послуг - інформаційно-консультаційного обслуговування: від 28.12.2007 р. на суму 303000,00 грн. згідно договору № б/н від 17.01.2007 р., № 596 від 03.11.2006 р. на суму 175000,00 грн. згідно договору № б/н від 17.01.2005 р. (т.3, а.с.1 «а» - 43).

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена у цілях бухгалтерського обліку, у першу чергу є первинні документи.

За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, але сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону, або сплачують цей податок у складі єдиного фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати. Тобто, мова тут йде про дату збільшенні валових витрат по даті і фактичного отримання платником податків результатів робіт (послуг).

Як зазначено у акті перевірки від 03.02.2009 р. № 225/23-106/19364229, послуги СПДФО ОСОБА_7 ТОВ «ХЗ ПТУ» віднесені до складу валових витрат відповідно до дати фактичного отримання від Виконавця результатів послуг тобто після фактичного їх отримання і підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), а не по даті їх оплати, що співпадає з вимогами пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному випадку первинним документом, що підтверджує факт надання юридичних послуг СПД-ФО ОСОБА_7, є двосторонній документ - акт виконаних робіт, а доказами понесення позивачем витрат є приєднані до справи копії платіжних доручень та рішення судів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано валові витрати на вартість послуг, отриманих від СПД-ФО ОСОБА_7 на суму 478000,0 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим і висновок суду першої інстанції про те, що при перевірці підприємства позивача відповідачем не враховані первинні документи, що підтверджують факт понесення підприємством витрат на придбання нових основних фондів і проведення поліпшень тих, що вже знаходяться в експлуатації.

Не враховані при проведенні перевірки первинні документи, що підтверджують факт списання товарно - матеріальних цінностей на ремонт обладнання, виконаного господарським способом. У бухгалтерському обліку вартість таких товарно -матеріальних цінностей відображена списанням у дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» з кредиту субрахунків обліку виробничих запасів рахунку 20 «Виробничі запаси» (т.14 - т.17, т.20 т.24).

Суд зазначає, що у податковому обліку на вартість цих товарно - матеріальних цінностей збільшена балансова вартість основних фондів групи 3 (3,75%) і ця ж сума показана у графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності» по рядку А2 таблиці 1 додатка К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства як витрати, що збільшують балансову вартість груп основних фондів. Таких первинних документів перевіряючи ми не враховано на загальну суму 1827296,53 грн.

В результаті за перевіряємий період не взято до уваги витрат на придбання та поліпшення основних фондів на загальну суму 6352252,0 грн., що в свою чергу призвело до невірного визначення балансової вартості груп основних фондів, суми амортизації і величини витрат на поліпшення, що включаються до валових витрат (т.27, а.с. 145-236).

Крім того, висновком №1576 від 30.09.2010 року судово - економічної експертизи, проведеної Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, підтверджені факти, зазначені вище, що також вказує на неправомірність винесення СДПІ ВПП у м. Харкові оскаржуваних ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування» повідомлень-рішень( т.27, а.с.106-122).

Зазначеним обставинам суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження позивачем у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії відповідача, що виникли між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харковіта апеляційну скаргу заступника прокурора м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.12.2010р. по справі№2-а-41402/09/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування"доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові за участю прокуратури м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Курило Л.В. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.06.2011 р.