Постанова № 18876754, 09.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р. Справа № 2а-6534/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника відповідача Коваленко Л.М.

представника позивача Гусейнової Г.В.

представника позивача Мурза Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімпей" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі№2а-6534/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімпей"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімпей» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції ( надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної податкової інспекції від 14.06.2010 р. №0000262300/0/630/23;

-скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної податкової інспекції від 14.06.2010 р. № 0000272300/0/631/23.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000272300/0/631/23 від 14.06.2010р. в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 11749 грн. 13 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 205, 206 ЦК України, ст.ст. 189, 190 ГК України, п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку повноти обчислення та своєчасності сплати податків, зборів, обов'язкових платежів за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімпей».

За результатами перевірки складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.07р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства від 31.05.2010 р. №93/23/22982825/16 (надалі Акт) на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 14.06.2010 р. № 0000262300/0/630/23 - про сплату 15243,85 грн. податку на додану вартість та 7621,93 гр. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п. 4.1 ст.4, п.п.7.3.1.п.7.3, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

від 14.06.2010 р. № 0000272300/0/631/23 - про сплату 836913,50 грн. податку на прибуток та 418456,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5,9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 19054, 81 грн. та податку на додану вартість в сумі 15243, 85 грн. ґрунтувалися на неправомірності надання позивачем знижок при реалізації паливно-мастильних матеріалів юридичним особам.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, Товариство може реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, в тому числі що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону N 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону N 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Так, Законом N 334/94-ВР передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі N 334/94-ВР, не підпадає під порушення, описане в акті перевірки, а саме: продаж паливно-мастильних матеріалів юридичним особам, які не є пов'язаними з позивачем особами в розумінні пункту 1.26 статті 1 вказаного Закону за зніженими цінами.

Також, в акті перевірки відповідач зробив висновок про неправомірне здійснення Товариством реалізації ПММ за ціною нижче ніж в прейскуранті, що призвело до отримання збитків. На думку контролюючого органу, правомірність надання знижок документально не підтверджена, така діяльність суперечить меті створення Товариства, оскільки не направлена на одержання прибутку. При цьому, будь-яких розрахунків собівартості продукції Товариства та дослідження рівня цін, які склалися на ринку ідентичних товарів, відповідач не проводив. Відповідачем також не досліджувалося чи відбувалося реалізація ПММ за цінами нижче собівартості продукції або за ціною нижчою ціни придбання.

Таким чином, відповідачем не доведено, що реалізація позивачем товарів зі знижками була неприбутковою.

При цьому слід зазначити, що чинні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України "Про податок на додану вартість" не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована зі знижкою, тобто за ціною, що є нижчою ніж у прейскуранті цін на таку продукцію.

Викладене, а також те, що податковим органом в акті перевірки не наведено та не надано суду жодного прикладу перевищення цін, які податковий орган вважає звичайними, дає підстави колегії суддів не погодитись з висновком судів про законність здійсненого відповідачем нарахування Товариству податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 28 582, 22 грн. та податку на додану вартість в сумі 22865, 78 грн., що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення вказаної частини позовних вимог.

Висновки відповідача щодо заниження валових доходів на суму 29195 грн. за 2 квартал 2007 р. ґрунтувалися на безпідставному заниженні позивачем приросту балансової вартості запасів за рахунок заниження балансової вартості запасів товарів на складі станом на 01.07.2007 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

-ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

-середньозваженої вартості однорідних запасів;

-вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-нормативних затрат;

-ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

При визначенні приросту/убутку запасів ТОВ «Вімпей» застосовувався метод середньозваженої оцінки запасів, які обліковуються на бухгалтерських рахунках 282 «товари в торгівлі та 285 «націнка на товари».

Згідно даних головної книги за 2007 рік залишок на рахунку 281 «товари на складі» станом на 01.07.2007 р. становить 62500 грн., що не заперечував представник позивача в судовому засіданні, а у податковій декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2007 р. (а.с. 119 т. 1) у рядку А1 (балансова вартість запасів на складах) Розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів Додатку К1/1 зазначено 33305 грн.

Таким чином, позивачем було занижено суму приросту балансової вартості запасів за 1 півріччя 2007 р. на 29195 грн. та занижено валовий дохід за 2 квартал 2007 р. на суму 29195 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність податкового повідомлення рішення від 14.06.2010 р. про нарахування основного зобов»язання з податку на прибуток в сумі 7298, 75 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 3649, 38 грн.

Висновки відповідача про заниження валових доходів на суму 2995484 грн. та валових витрат на суму 135579 грн. ґрунтувалися на заниження позивачем балансової вартості запасів товарів за рахунок включення ПДВ до собівартості реалізованого товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, встановлений пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ "Вімпей" при розрахунку залишків товарів в роздрібній торгівлі (рах.282) та при визначенні торгівельної націнки на реалізований товар (рах.285) занижено балансову вартість запасів товарів за 1 квартал 2007 року в сумі 83123грн. (105043грн.-убуток 21917грн.), 1 півріччя 2007 року в сумі 279556грн., 9 місяців 2007 року в сумі 503672грн., за 2007 рік на суму 771586грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 202672грн. (224793грн - убуток 22121грн.), 1 півріччя 2008 року в сумі 535900грн. (562446грн.-26546грн.), 9 місяців 2008 року в сумі 963852грн., за 2008 рік на суму 1147086грн. (1281688грн.-134602грн.), за 1 квартал 2009 року в сумі 168272грн., 1 півріччя 2009 року в сумі 398364грн., 9 місяців 2009 року в сумі 683278грн., 2009 рік на суму 916871грн. за рахунок включення ПДВ до собівартості реалізованого товару, чим було порушено вимоги п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ТОВ "Вімпей" при веденні бухгалтерського обліку не застосовував рахунок собівартості проданого товару, торгівельні націнки відображені по дебету рахунка 282 "Товари в торгівлі" методом до проводок та червоним сторно без відображення їх по дебетових та кредитових оборотах рахунку 285 "Торгова націнка", що привело до порушення визначення собівартості реалізованих товарів шляхом її завищення на суму ПДВ та заниження залишків товару на кінець звітного періоду.

Вказаними діями позивачем порушено вимоги Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіна від 20.10.1999 за № 246, яким передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Порушення позивачем правил визначення собівартості товарів підтверджується розрахунком, складеного позивачем (а.с. 63 т. 2), згідно якого при визначенні собівартості товару позивачем враховується ПДВ у складі торгової націнки на товар. Між тим, податок на додану вартість не є складовою торгової націнки на товар, а являється обовязковим внеском до бюджету відповідного рівня, що здійснюється платником у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення від 14.06.2010 р. про визначення суми основного зобов»язання у розмірі 782765, 69 грн. та штрафної санкції в сумі 391382, 84 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 29942, 24 грн., оскільки позивач, як встановлено судом першої інстанції, погодився з встановленим відповідачем фактом повторного включення у 2009 році курсових різниць до валових витрат в сумі 79846 грн.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Вімпей» про скасування податкового повідомлення рішення Сумської МДПІ про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 810 025, 94 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 405012, 96 грн.

В той же час, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010 р. за № 0000262300/0/630/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15243,85 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7621,93 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010 р. за № 0000272300/0/631/23 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19054,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9527,41 грн. підлягає скасуванню через порушення судом першої інстанції норм матеріального, неповне зясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімпей" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімпей" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010 р. за № 0000262300/0/630/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15243,85 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7621,93 грн. та про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2010 р. за № 0000272300/0/631/23 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19054,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9527,41 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги-задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією від 14.06.2010 р. за № 0000262300/0/630/23 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15243,85 грн. та штрафних санкцій в сумі 7621,93 грн. та податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.06.2010 р. за № 0000272300/0/631/23 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 19054,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9527,41 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 р.- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 14.06.2011 р.