Ухвала суду № 18876735, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2-а-1668/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі:головуючого судді Бенедик А.П.

суддів Резнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Подобайло А.В.

представника позивача: Карасенко О.О.

представника відповідача: Волторніст С.М.

прокурора Балановського О.О.

Червенка А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010р. по справі№2-а-1668/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор"

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» (далі ТОВ «РайзЦукор»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі Лохвицької МДПІ), в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009р. № 0000281650/0, від 22.01.2010 року № 0000281650/1, від 13.04.2010 року № 0000281650/2 на суму 911975,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на безпідставність вимог податкового органу щодо обовязку позивача врахувати висновки акту планової виїзної документальної перевірки від 16.10.2009 року ТОВ «Райз-Цукор» при заповненні рядку 23.4 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного періоду, оскільки податковим органом не приймалися податкові повідомлення-рішення з визначенням податкового зобовязання з податку на додану вартість за наслідками перевірки від 16.10.2009 року, не узгоджувалися суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, а безпосередньо акт перевірки не створює для позивача юридично значимих наслідків.

Крім того, позивач зазначив, що порушення, встановлені в акті перевірки від 16.10.2009 року фактично відсутні, оскільки позивачем не проводилася реалізація товарів за цінами нижчими від звичайних за перевірений період, а вартість послуг з технічного нагляду (супроводу) будівельних робіт визначено в договорі підряду обґрунтовано і відповідно до вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор».

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009 року № 0000281650/0, від 22.01.2010 року № 0000281650/1, від 13.04.2010 року № 0000281650/2.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Райз-Цукор» взято на податковий облік Лохвицькою МДПІ 20.07.2006 року за № 90 (а. с. 13, том 1).

ТОВ «Райз-Цукор» 20.11.2009 року подало до Лохвицької МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року (а. с. 209-210, том 1).

17.12.2009 року Лохвицькою МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Райз-Цукор» за жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт № 373/15/34235972 від 17.12.2009 року (а. с. 9-11, 209-210, том 1).

Актом перевірки від 17.12.2009 року № 373/15/34235972 податковим органом встановлено порушення ТОВ «Райз-Цукор» п.п. 5.12.5 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, а саме: не враховано результати документальної перевірки щодо завищення р. 26 по декларації за червень 2009 року в сумі 871150,00 грн., та занижено нарахування ПДВ до сплати в бюджет по декларації за жовтень 2009 року на 868548,00 грн. (а. с. 11, том 1).

29.12.2009 р. Лохвицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281650/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 911975,40 грн. (а. с. 147, том 1).

04.01.2010 року ТОВ «Райз-Цукор» оскаржено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 р. до Лохвицької МДПІ. За результатами розгляду первинної скарги рішенням податкового органу від 22.01.2010 року № 54/10/22-015 скаргу залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення рішення № 0000281650/1 від 22.01.2010 року (а.с. 148, 150-157, том 1).

Повторну скаргу позивача від 29.01.2010 року рішенням ДПА України в Полтавській області від 31.03.2010 року № 735/10/25-016 залишено без задоволення, у звязку з чим Лохвицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000281650/2 від 13.04.2010 року (а. с. 149, 158-169, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Лохвицькою МДПІ не доведено законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлені-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, плановою виїзною документальною перевіркою ТОВ «Райз-Цукор» від 16.10.2009 року встановлено порушення позивачем положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 695318,00 грн., в тому числі за травень 2008 року на суму 63577,00 грн., за липень 2008 року 268226,00 грн. за серпень 2008 року 77620,00 грн., за вересень 2008 року 200658,00 грн., за листопад 2008 року 85237,00 грн. та занижено податкове зобовязання на суму 175832,00 грн., в тому числі за грудень 2008 року в сумі 50832,00 грн.; за квітень 2009 року -125000,00 грн., в результаті чого завищено показники рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 871150,00 грн. (а. с. 12-146, том 1).

За результатами виявлених порушень вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість» податковим органом податкові повідомлення-рішення не приймалися, оскільки на визначення сум податкових зобовязань, що підлягали сплаті в червні 2009 року, ці порушення не вплинули, однак податковим органом в акті перевірки від 16.10.2009 року зазначено про зменшення суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту податку на додану вартість на суму 695318,00 грн., зменшення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 871150,00 грн.

23.10.2009 року позивачем направлені заперечення до акту від 16.10.2009 року до Лохвицької МДПІ (а. с. 225-232, том 1).

За результатами розгляду заперечень ТОВ «Райз-Цукор», податковим органом 27.10.2009 залишено без змін висновки акту перевірки від 16.10.2009 року (а. с. 233-242, том 1).

Відповідно до положень Наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта господарювання.

Отже, акт про результати планової виїзної документальної перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому сам по собі не викликає юридично значимих наслідків та не носить для субєкта господарювання зобовязального характеру.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Райз-Цукор» не мало правових підстав оскаржити до суду акт перевірки від 16.10.2009 року. Крім того, факт не оскарження зазначеного акту в судовому порядку, не позбавляє платника податків права оскаржити податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту, складеного за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 17.12.2009 року.

17.12.2009 року в ході перевірки правильності заповнення декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2009 року податковим органом виявлено невірне її заповнення в частині перенесення результатів планової виїзної документальної перевірки від 16.10.2009 року.

Відповідно до пп 5.12.5 п.5 12 п. 5 Порядоку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, рядок 23.4 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Збільшення виникає внаслідок установлення за результатами перевірки заниження задекларованої платником суми податкового кредиту та/або завищення податкового зобов'язання. Визначена сума збільшення рядка 26 відображається зі знаком "+" у рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Відповідно до письмових доказів, Лохвицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281650/0 від 29.12.2009 року, у звязку з тим, що ТзОВ «Райз-Цукор» не враховано результати планової виїзної документальної перевірки від 16.10.2009 року, чим порушено вимоги пп. 5.12.5 зазначеного Порядку (а. с. 147, том 1).

За висновками податкового органу, ТОВ «Райз-Цукор» занижено податкове зобовязання за квітень 2008 року внаслідок невірного відображення у податковому обліку підприємства операцій з реалізації товарів меляси бурякової повязаній із позивачем особі.

В ході проведення перевірки (акт № 321/23/34235972 від 16.10.2009 року) виявлено, що Закрите акціонерне товариство компанія «РАЙЗ» є повязаною особою відносно ТОВ «Райз-Цукор», а саме є засновником ТОВ «Райз-Цукор». Згідно установчих документів частка в статутному фонді позивача на момент здійснення господарської операції за договором поставки від 18.03.2009 року № 2-1803-МЕЛ, складає 90% (а. с. 49, том 1).

18.03.2009 року ТОВ «Райз-Цукор» укладено договір поставки № 2-1803-МЕЛ із Закритим акціонерним товариством компанія «РАЙЗ», відповідно до якого ТОВ «Райз-Цукор» зобовязалося поставити, а ЗАТ компанія «Райз» зобовязалося прийняти та оплатити мелясу бурякову. Додатковою угодою до договору від 18.03.2009 року № 1 визначено кількість, ціна і загальна вартість продукції, що поставлялася, а саме 5000 т. по ціні 550 грн./т. з ПДВ (а. с. 265-267, том 1).

На підтвердження виконання умов укладеного договору, позивачем надані копії первинних документів, а саме: накладні-розпорядження (а. с. 96-177, том 2), податкові накладні (а. с. 178-259, том 2).

Як свідчать письмові докази, в період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року позивачем реалізовано товар мелясу бурякову у загальній кількості 5027,8 т. З даної кількості товару 5000 тон реалізовано ЗАТ компанія «Райз»відповідно до умов договору від 18.03.2009 року № 2-1803-МЕЛ за ціною 550,00 грн./т., залишок був реалізований іншим організаціям за ціною 650-700 грн./т.

Згідно п. 4.2 ст. 4. Закону України "Про податок на додану вартість", у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 цього Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Поняття звичайної ціни визначено п.п. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Як свідчать письмові докази, листом за № В-267/2 від 24.09.2009 року Українською універсальною біржею повідомлено, що за матеріалами Інтернет сайтів у квітні місяці 2009 року мелясу продавали за наступними середніми цінами за 1 тону: мінімальна 600,00 грн.; середня 700,00 грн.; максимальна 800,00 грн. Згідно Інтернет сайтів, виробник меляси (Україна, Вінницька область, м. Іллінці) на умовах самовивозу було виставлено на продаж мелясу по ціні 700 грн. (обєм продукції 3-4 тис.тон) (а. с. 55-56, том 1).

Відповідно до наданої інформації Національної асоціації цукровиків України від 19.11.2009 року № 14-06/152, оптово-відпускні ціни на мелясу бурякову не підпадають під державне регулювання і формуються виробником в залежності від ціни попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також від її якості. За оперативними даними середні оптово-відпускні ціни на мелясу бурякову у період березня-квітня 2009 року коливалися в межах: березень 450-650 грн./т; квітень 450-650 грн./т.; травень 450-650 грн./т. (а. с. 170, том 1).

Крім того, 03.12.2009 року на запит позивача ТОВ «Іллінецький цукровий завод» повідомлено, що в березні 2009 року реалізація меляси не проводилася, в квітні 2009 року реалізовано 5 тон меляси по ціні 625,00 грн. без ПДВ на умовах товарного кредиту, в травні 2009 року реалізовано 2,190 тон по ціні 575,00 без ПДВ з оплатою по факту відвантаження і 103,060 тон по ціні 458,33. без ПДВ на умовах передоплати (а. с. 171, том 1).

Відповідно до наданих письмових доказів, висновками звіту про незалежну оцінку однієї тони продукції меляси бурякової встановлено, що звичайна (ринкова) ціна меляси бурякової на дату оцінки 30.04.2009 року становить 541,50 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ) (а. с. 87-126, том 3 ).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності, однорідних) товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Враховуючи вимоги п.п. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що Лохвицькою МДПІ не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, оскільки не надано переконливих документів невідповідності ціни реалізації товару ціні, що склалася на ринку до відповідного виду продукції у спіставних умовах, зокрема щодо кількості реалізованого товару, а тому обґрунтовано вважав, що у разі не доведення зворотного, вважається, що звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, а тому визначення ціни в договорі від 18.03.2009 року № 2-1803-МЕЛ є визначенням звичайної ціни товарів сторонами договору.

Згідно договору генерального підряду, укладеного між ТОВ «Райз-Цукор» (Замовник) та ЗАТ компанія «Райз» (Генпідрядник) 01.12.2007 року № 01/12/07, Замовник доручив, а Генпідрядник взяв на себе зобовязання своїми силами і засобами провести роботи по будівництву промислового елеватора потужністю 600 тисяч тон в Полтавській області, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Якубовського в обумовлений договором строк (а. с.172-174, том 1).

Розділом 3 вказаного договору визначена його ціна, зокрема п. 3.2 якого передбачає, що вартість договору визначається в кошторисі на правах договірної ціни (Додаток № 1), який є невідємною частиною договору. Договірна ціна визначена сторонами як динамічна. Зміна ціни договору можлива за домовленістю сторін шляхом затвердження сторонами письмової додаткової угоди.

Пункт 3.1 договору від 01.12.2007 року № 01/12/07, відповідно до Додаткової угоди від 12.12.2007 року до договору № 01/20/07, викладено в новій редакції: ціну договору становить загальна ціна робіт (у тому числі витрати на їх організаційно-технічний супровід) згідно кошторису, включаючи відшкодування Замовником витрат Генпідрядника, які повязані із виконанням цього договору (а. с. 189, том 1).

Відповідно до п. 7.4 договору від 01.12.2007 року № 01/12/07, редакція якого змінена Додатковою угодою від 12.12.2007 року, Генпідрядник на вимогу Замовника має надати останньому деталізований перелік робіт, у тому числі їх організаційно-технічного супроводу. У такому випадку вказана вимога Замовника та зазначений перелік Генпідрядника стають невідємною частиною договору (кошторису, актів здачі-приймання робіт) (а. с. 189 том 1).

Додатковою угодою № 2 від 12.12.2007 року передбачено внесення змін та доповнень до кошторису на виконання робіт з будівництва елеватора (Додаток № 1 до договору) із викладенням його в новій редакції (а. с. 190, том 1).

Згідно кошторису, складеному ТОВ «Райз-Цукор» та ЗАТ компанія «Райз» на виконання робіт з будівництва Елеватора за умовами договору від 01.12.2007 року № 01/12/07, генпідрядною організацією ТОВ «Райз-Цукор» виставлено до оплати послуг з технічного нагляду супроводу будівельних робіт в розмірі 4% від загальної вартості виконаних робіт (а. с. 191-207, том 1).

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Крім того, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 318 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частиною 1 ст. 844 Цивільного кодексу встановлено. що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Згідно ч. 2 ст. 318 Господарського кодексу України, договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Райз-Цукор» мало право встановлювати оплату за послуги з технічного нагляду супроводу будівельних робіт, оскільки перелік робіт законом не обмежується.

Частиною 2 ст. 319 Господарського кодексу України передбачено, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Як свідчить договір будівельного підряду від 01.12.2007 року № 01/12/07, укладений між ТОВ «Райз-Цукор» та ЗАТ компанія «Райз», обслуговування будівельних робіт з урахуванням послуг з організаційно-технічного супроводу підрядних робіт ЗАТ компанія «Райз» виконаний та переданий ТОВ «Райз-Цукор», що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними (а. с. 22-58, 59, 60-62, 63-79, том 2).

Виконання ЗАТ компанія «Райз» зобовязань по договору № 01/12/07 від 01.12.2007 року у вигляді послуг з організаційно-технічного супроводу підрядних робіт не заперечується відповідачем.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що передбачено ст. 204 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір генерального підряду між позивачем з ЗАТ компанія «Райз» укладений у відповідності до чинного законодавства.

Відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів, які б спростовували правомірність укладеного договору генерального підряду від 01.12.2007 року чи окремих його положень, а тому висновок суду першої інстанції щодо неправомірності виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Райз-Цукор» в складі оплати робіт за вказаним договором є обґрунтованим.

Як свідчать письмові докази, Полтавським національним технічним університетом ім. Ю. Кондратюка витлумачено положення договору генпідряду, зокрема зазначено, що змовник сплачує генпідряднику суму згідно договору підряду з ним і не більше; генпідрядник сплачує субпідряднику суму, зменшену на вартість здійснених ним послуг (як правило, 3%); так звані кошти на «супровід, ген підряд 4%» відносяться до загальновиробничих витрат, які в свою чергу включаються до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт, тобто вже враховані розрахунками розглянутих актів. Тому в даному випадку має місце подвійне врахування цих витрат. (а. с. 2, том 3).

Проте, відповідно до ч. 1, 2 ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Компетенцією щодо розяснення застосування актів законодавства наділені лише окремі органи, зокрема Верховна Рада України та Конституційний Суд України, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання Лохницькою МДПІ на розяснення Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, оскільки університет не наділений повноваженнями щодо розяснення законодавства та тлумачення змісту правочинів (господарських договором).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, не кореспондуються з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на виконання вимог, передбачених ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надані належні докази на обґрунтування правомірності своїх рішень.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 10 серпня 2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2010р. по справі№2-а-1668/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.