Постанова № 18876534, 02.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 р. Справа № 2-а-2264/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Верман А. М., Подобайло А.В.

представника позивача Козачук О.С.

представника відповідача Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. по справі№2-а-2264/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Віді-Трейд"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Віді - Трейд» (далі ПП «Віді-Трейд»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області), в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000192301/0/3314 від 26 жовтня 2009 року, № 0000192301/1/55 від 18 січня 2010 року, № 000192301/2/948 від 24 березня 2010 року, № 0000192301/3/2084 від 23 червня 2010 року.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що Кременчуцькою ОДПІ проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2007 року по 30 червня 2009 року. За результатами вказаної перевірки складено акт, в якому відображені порушення, які фактично не були допущенні позивачем.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р. Приватного підприємства «Віді - Трейд» позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000192301/0/3314 від 26 жовтня 2009 року, № 0000192301/1/55 від 18 січня 2010 року, № 000192301/2/948 від 24 березня 2010 року, № 0000192301/3/2084 від 23 червня 2010 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказував, що судом першої інстанції не були взяті до уваги фактичні обставини, які мали місце під час проведення перевірки та в порушення ч.1 ст. 203, ст. 228 ЦК України, ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» судом помилково прийнято рішення всупереч ст. 159 КАС України.

Представник відповідача в судовому засідання суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є акт № 5498/23-209/34739159 від 14 жовтня 2009 року складений за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПП «Віді-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2007 року по 30 червня 2009 року, яким встановлено порушення: підпункту 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 777071,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 року у сумі 106751,00 грн., за 2 квартал 2008 року у сумі 357751,00 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 208711,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що первинними бухгалтерським документами, оформленими належним чином, підтверджено фактичне відвантаження товару на адресу ТОВ «Клеопатра-Люкс» та ТОВ «Індіком» та його фактичне отримання, що спростовує висновок Кременчуцької ОДПІ про знаходження товару на складі. Реальність господарських угод позивача з ТОВ «Клеопатра-Люкс» та ТОВ «Індіком» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правильність віднесення позивачем витрат до складу валових витрат вказаного періоду та неправомірності донарахування відповідачем ПП «Віді-Трейд» податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій визначених спірними податковими повідомленнями рішеннями.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

ПП «Віді-Трейд» уклало з ТОВ «Індіком», ТОВ «Клеопатра - Люкс» договори на поставку нафтопродуктів від 11.01.2008 року № 1-11/01(а.с.23-24, т.1), від 29.05.2008 року № 1-29/05 (а.с.87-88, т.1) термін дії договорів з моменту підписання до 31.12.2008 року. Відповідно до п.4.3. зазначених договорів послуги по відвантаженню та доставці товару до станції призначення вказаних покупцем в заявці надаються вантажовідправником. Під вантажовідправником сторони розуміють фірму експедитора, з якою продавець від свого імені уклав договір на надання послуг транспортних експедиторів по наливу та відвантаженню товару на станцію призначення. Відповідно до п.4.7. зазначених договорів продавець надає у розпорядження покупця сертифікати завода виробника.

За перевірений період обсяг поставки нафтопродуктів між ПП «Віді- Трейд», ТОВ «Клеопатра - Люкс» та ТОВ «Індіком» становить 3110950,64 грн. (без ПДВ), в тому числі по ТОВ «Клеопатра-Люкс» - 2473868,65 грн. (без ПДВ), по ТОВ «Індіком» - 638772,49 грн. (без ПДВ).

Кількість реалізованого товару ТОВ «Клеопатра - Люкс» - 158,020 т., кількість реалізованого товару ТОВ „Індіком" - 676,112 т.

Оплата ТОВ „Клеопатра-Люкс" та ТОВ "Індіком" проведена на розрахунковий рахунок підприємства ПП „Віді-Трейд".

Між зазначеними підприємствами та ПП „Віді-Трейд" згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №361 „Розрахунки з покупцями" дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Згідно з актом перевірки, ПП „Віді-Трейд" не надало товарно-транспортні накладні та дорожні листи, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей (нафтопродуктів), актів прийому-передачі нафтопродуктів 'або інших документів, підтверджуючих факт перевезення та відповідно факт передачі нафтопродуктів покупцю. Також відсутні сертифікати та посвідчення якості товару. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження товарів ПП „Віді-Трейд". Під час проведення перевірки встановлено, що операції з реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився. Відповідно наявних під час проведення перевірки документів, не можливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла транспортні витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Також перевіркою не встановлено факт передачі товару від продавця до покупця.

Перевіркою зроблено висновок, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, згідно з отриманою інформацією господарським судом міста Києва винесено ухвалу від 15.01.2009 року у справі №50/281 про визнання банкрутом ТОВ „Індіком" і постанову від 16.09.2008 року у справі №50/282 про визнання боржника банкрутом ТОВ „Клеопатра-Люкс" (а.с.122-124,127-128).

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

На виконання положень частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦКУ) укладання договорів про перевезення вантажу у письмовій формі підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 затверджена типова форма первинного обліку роботи вантажного автомобіля - товарно-транспортна накладна, в якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару.) Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (пункт 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі - Правила № 644) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (пункт 1.2 Правил № 644).

Відповідно до п.4.1.4 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 року №81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 року за №685/3978 облік нафтопродуктів ведеться із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП у кожному резервуарі окремо з відображенням усіх операцій, що провадяться кожною зміною.

Відповідно до ст. 14 Декрету КМУ від 10.05.1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" та ст. 13 Закону України від 17.05.2001 року № 2406 "Про підтвердження відповідності" постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Переліком продукції, яка підлягає сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, із змінами та доповненнями, визначено, що нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації.

Згідно з п.6.4.1 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 нафтопродукти відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин нестворює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ним.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобоов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону України, у разі: коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що факти порушення податкового законодавства, відображені в акті перевірки, дійсно існували на час проведення перевірки і саме вони стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомленнь-рішеннь, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги приписи п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно яких суди повинні перевіряти, чи було прийняте рішення податковим органом обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Постанова суду першої інстанції від 12.08.2010 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.3, п.4, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2010р. по справі№2-а-2264/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Віді - Трейд» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Повний текст постанови виготовлений 07.03.2011 р.