Ухвала суду № 18876506, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2а-8438/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновський В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В.

представника позивача: Чернявської О.О., Журавель Л.Г.

представника відповідача: Кізілова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-8438/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська швейна фабрика "Еліта"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська швейна фабрика «Еліта» (далі ТОВ «ХШФ «Еліта»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000171820/0 від 12.04.2010 р., № 0000181820/0 від 12.04.2010 р., № 0000171820/1 від 05.05.2010 р., № 0000181820/1 від 05.05.2010 р., № 0000171820/2 від 14.06.2010 р„ № 0000181820/2 від 14.06.2010 р.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що господарська угода, укладена між ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», яка стала підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, була укладена позивачем із додержанням вимог чинного законодавства з дієздатною юридичною особою та є належною підставою для віднесення сплачених ТОВ «ХШФ «Еліта» сум до валових витрат підприємства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківська швейна фабрика «Еліта» задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська швейна фабрика "Еліта" № 0000171820/0 від 12.04.2010р., № 0000181820/0 від 12.04.2010р., № 0000171820/1 від 05.05.2010р., № 0000181820/1 від 05.05.2010р., № 0000171820/2 від 14.06.2010р., № 0000181820/2 від 14.06.2010р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 3 ст. 159 КАС України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ХШФ «Еліта» є виробником одягу та супутніх швейних виробів, іншої діяльності не впровадить, відповідно до довідки ЄДРПОУ № 9563 (а. с. 93, том 1).

29.03.2010 року фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка господарської діяльності ТОВ «ХШФ «Еліта» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «НПО «Промтехнополіс-С» за період з 18.06.2008 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складено акт № 1537/182/32674912 від 29.03.2010р. і встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 45524,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 36419,00 рн., в тому числі за жовтень 2008 року 36419,00 грн. (а. с. 10-17, том 1).

12.04.2010 року на підставі акту перевірки податковим ораном прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000171820/0, яким підприємству донараховано зобов'язання з податку на додану вартість і фінансові санкції за порушення податкового законодавства в сумі 54628,50 грн., з них за основним платежем 36419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18209,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000181820/0, яким підприємству донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств і фінансові санкції за порушення податкового законодавства в сумі 68286,00 грн., з них за основним платежем 45524,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 22762,00 грн. (а. с. 18, 19, том 1).

Вказані податкові повідомлення-рішення 19.04.2010 року ТОВ «ХШФ «Еліта» оскаржено до ДПІ у Червонозводському районі м. Харкова. За результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПІ у Червонозводському районі м. Харкова від 05.05.2010 року № 6707/10/25-009 скаргу залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення № 0000171820/1 та № 0000181820/1 від 05.05.2010 року (а. с. 22-26, 20, 21, том 1).

Повторну скаргу позивача залишено без задоволення рішенням ДПА України в Харківській області від 09.06.2010 року № 2220/10/25-203, у звязку з чим ДПІ у Червонозводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000171820/2 та № 0000181820/2 від 14.06.2010 р. (а. с. 27-31, 32, 33, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що допущенні контрагентом порушення законодавства, в тому числі податкового, тягне відповідальність та негативні наслідки лише для нього і не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту при наявності документального підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчить акт перевірки № 1537/182/32674912 від 29.03.2010р року, контролюючим органом за результатами проведеного аналізу співставлення податкового кредиту та податкового зобовязання встановлено, що одним із покупців товарів (робіт, послуг) ТОВ «НПО «Промтехнополіс-С» є ТОВ «ХШФ «Еліта». ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку у відношенні ТОВ «НПО «Промтехнополіс-С» і складено акт від 04.12.2009 року № 5531/182/3597130, яким зроблено висновок щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, який перевірявся, а також встановлено порушення п. 1 ст. 203, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» з зазначеними у акті постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. З, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. З, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При перевірці «НПО «Промтехполіс-С», податковий орган дійшов висновку, що договір № 1/10 від 01.10.2008 р., укладений між ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» та ТОВ „ХШФ «Еліта", не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним, як наслідок, ТОВ «ХШФ «Еліта» зависило валові витрати по вищевказаній операції на суму 182097,00 грн і зайво віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 36419,00 грн. (а. с. 12-16, том 1).

Як свідчать письмові докази, 01.10.2008 року між ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» укладено договір № 1/10, за яким Продавець (ТОВ «НПО «Промтехполіс-С») зобовязався поставити, а Покупець (ТОВ «ХШФ «Еліта») прийняти і оплатити на умовах, визначених даним договором швейні вироби, тканину, матеріали і швейну фурнітуру для пошиву одягу, швейне обладнання і запасні частини для швейного обладнання, торгове обладнання для продажу швейних виробів (а. с. 34, том 1).

На умовах договору № 1/10 від 01.10.2008р, позивач отримав від ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» в жовтні 2008р. товари (швейна тканина та фурнітура, швейні вироби) на загальну суму 218516,46 грн. з ПДВ 36419,41 грн., про що свідчать надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які було виписано на адресу позивача, а саме: податкові накладні: № 84 від 01.10.2008 р. на загальну суму 8680,75 грн., в т.ч. ПДВ 30257,41 грн., № 152 від 20.10.2008 р. на загальну суму 36972,00 грн., в т.ч. ПДВ 6162,00 грн.; видаткові накладні: № 84 від 01.10.2008 р. на загальну суму 8680,75 грн., в т.ч. ПДВ 30257,41 грн., № 152 від 20.10.2008 р. на загальну суму 36972,00 грн., в т.ч. ПДВ 6162,00 грн. (а. с. 51-54, том 1)

02.02.2009р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1/10 від 01.10.2008р., згідно якої розрахунок за поставлений товар проведено за рахунок видачі простого векселю, емітованого ТОВ « ХШФ «Еліта» на загальну суму заборгованості 218516,46 грн. Простий вексель серії АА № 1581322 переданий згідно акту прийому-передачі векселів від 02.02.2009р. (а. с. 220-222, том 1).

Відповідно до письмових доказів, первинні бухгалтерські та податкові документи (договір, видаткові та податкові накладні), банківські виписки, надані позивачем, свідчать про те, що позивач переробив придбаний у ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» товар в процесі виконання умов тендерної угоди на виготовлення форменого одягу для працівників фірмових потягів Харків-Київ та Харків-Львів Південної залізниці, тобто в розумінні ст. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використав придбане у власній господарській діяльності (а. с. 35-67, том 1).

Про це свідчать надані позивачем угоди № 0857 ВЧ1 від 20.10.2008р. та № ПІЛ-081839НЮ від 21.10.2008р., укладені між ТОВ «ХШФ «Еліта» та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, видаткові та податкові накладні, роздруківки бухгалтерських рахунків та виписки бухгалтерських регістрів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 35-50, том 1).

Відповідно до наданих до суду письмових доказів - прибуткових та податкових накладних, ТОВ «ХШФ «Еліта» придбала у ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» такі товари: тканини, аксельбанти, фуражна чоловіча, шапка чоловіча з штучного хутра, сорочки чоловічі та жіночі (а. с. 50-54 том 1, а. с. 1-5, том 2).

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит, відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість ", це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість» встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, вищевказані господарські операції знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ХШФ «Еліта».

Відповідно до письмових доказів, позивачем підтверджена низка господарських операцій, що передувала укладанню угоди № 01/10 від 01.10.2008 року з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», а саме: участь ТОВ ХШФ Еліта у конкурсі на виконання замовлення Південної залізниці, укладання тендерних угод на виготовлення швейних виробів, укладання угод на закупівлю сировини та комплектуючих, отримання матеріалів та їх переміщення між окремими підрозділами підприємства під час виготовлення швейних виробів, відвантаження готових виробів на адресу замовнику. Всі названі етапи виконання господарських угод знайшли відповідне документальне відображення (а. с. 22-80, 83, 84 том 2).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що правові наслідки, обумовлені правочинами позивача з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», реально настали для обох сторін цієї угоди - позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари відповідно до видаткових та податкових накладних на загальну суму 218516,46 грн. з ПДВ 36419,00 грн., а продавцем - ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» - отримано емітований позивачем простий вексель на суму заборгованості.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, та відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно ч. І ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено в суді першої інстанції, та не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, реальні наслідки угод настали для обох сторін правочину, ними виконані умови договору купівлі-продажу, про що свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані, як і не надано доказів про притягнення учасників правочину до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Правочин між позивачем та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» недійсним судом не визнавався, тобто є правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які б пов'язували право платника ПДВ на включення до податкового кредиту сум ПДВ із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань та інших показників податкової звітності, а також правильністю ведення податкового обліку контрагентом. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, відповідач не міг керуватися лише припущенням щодо недійсності (фіктивності) укладеного та виконаного позивачем з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» правочинів, а посилання відповідача на те, що правочин, проведений між позивачем та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» порушує публічний порядок, не підтверджуються належними доказами та актом перевірки ДПІ про визнання їх такими.

Відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у посадових осіб ТОВ «ХШФ «Еліта»» на ухилення від сплати податків чи настання інших шкідливих наслідків, як і не надано належних доказів, на підтвердження доводів ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про те, що зобов'язання між сторонами в рамках угод з ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок та не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов обгрунтованог висновку про те, що позивач і його контрагент - ТОВ «НПО «Промтехполіс- С» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. В акті перевірки та доданих до справи документах відповідача відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» вимог податкового законодавства.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні. На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С» були зареєстровані в якості платників ПДВ.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податків, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Аналізуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що право на податковий кредит у платника виникає тільки після отримання ним податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить суму ПДВ, яку можливо відобразити у декларації. Закон не пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит з правильністю ведення податкового обліку контрагентом - продавцем товару (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування», за будь-якою зі сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначене право (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками іншої сторони правочину. Тобто, позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів і не може відповідати за їх протиправні дії.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, про те, що укладена угода між ТОВ «ХШФ «Еліта» та ТОВ «НПО «Промтехполіс-С», фактично виконана, на момент укладання угоди та в період її виконання сторони мали право брати участь у такій господарській опреації, були внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а тому, допущенні порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської діяльності, не впливають на права і обов'язки іншого платника податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності твердження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та протиправності донарахування податку на додану вартість у розмірі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, ні в суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень у відношенні позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.12.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010р. по справі№2а-8438/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.