Ухвала суду № 18876460, 16.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 р.Справа № 2а-10461/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Курило Л.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі№2а-10461/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАША ОЛІЯ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (далі ТОВ «Наша Олія»), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ Дзержинському районі м. Харкова № 0000632305/0 від 24.02.2010 року, про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 330480,40 грн., № 0000642305/0 від 24.02.2010 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 312499,50 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач посилався на те, що 29.12.2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Наша олія" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за травень 2009 р. та податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ „Альфа-4". За результатами перевірки складено акт від 29.12.2009 року № 7119/2305/32868834 та винесені податкові повідомлення рішення від 24.02.2010 року № 0000632305/0 на загальну суму 330480,40 грн., в тому числі за основним платежем - 254168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76250,20 грн. та від 24.02.2010 року № 0000642305/0 на загальну суму 312499,50 грн. в тому числі за основним платежем -208333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104166,50 грн., які в подальшому, за наслідками апеляційного оскарження, були залишені без змін.

Позивач наголошував на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з метою заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року на суму 254168 грн. та пп. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в періоді, що перевірявся, з метою завищення податкового кредиту на суму 208333 грн., у тому числі по періодах: травень 2009 року в сумі 208333 - грн., ТОВ "Наша Олія" не вчиняло.

На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 24.02.2010 року № 0000632305/0 та № 0000642305/0 прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000632305/0 від 24.02.2010 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 330480,40 гри. та № 0000642305/0 від 24.02.2010 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 312499,50 гр.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що привело до неправильного вирішення справи.

Позивач не скористався правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з"явилися, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.12.2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша олія» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за травень 2009 р. та податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-4». За результатами перевірки складено акт від 29.12.2009 року № 7119/2305/32868834, в якому зафіксовані порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2009 року на суму 254168 грн. та пп. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 208333 грн., у тому числі по періодах: травень 2009 року в сумі 208333 грн. (а.с.14-25).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 24.02.2010 року № 0000632305/0 на загальну суму 330480,40 грн. в тому числі за основним платежем - 254168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76250,20 грн. та від 24.02.2010 року № 0000642305/0 на загальну суму 312499,50 грн. в тому числі за основним платежем - 208333 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104166,50 грн. які в подальшому, за наслідками апеляційного оскарження, залишені без змін. (а.с 12, 13).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Наша олія» мало взаємовідносини з ТОВ «Альфа-4» по договору купівлі-продажу №128/45 від 03.05.09, відповідно до якого ТОВ «Альфа-4» продає ТОВ «Наша олія» насіння соняшника. За поставлений товар ТОВ "Наша олія" розрахувалось повністю готівкою через касу підприємства: квитанція до прибуткового касового ордеру № 426 від 27.05.09 на суму 625000 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру № 421 від 27.05.09 на суму 625000 (а.с.62).

Фінансово-господарські документи та договір, укладений між ТОВ «Наша олія» та ТОВ «Альфа-4» від 03.05.2009 року №128/45, видаткові та податкові накладні, розрахункові платіжні документи надані ТОВ «Альфа-4» на адресу ТОВ «Наша олія» в рамках зазначеного договору, підписані від імені ОСОБА_2, який, надав ВПМ ДПІ в Дзержинському районі пояснення про те, що, він не є засновником ніяких підприємств та ні які документи не підписував, однак, пояснення ОСОБА_2 до суду не надані.

Крім того, як свідчать відомості з листа Харківського міжрайонного прокурора від 02.11.2010 року, 30.03.2010 року матеріали перевірки ТОВ «Наша Олія» повернуті до ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (а.с.47-49).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, виходив з того, що за результатами поставки товарів від ТОВ «Альфа-4», ТОВ «Наша Олія» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 208333 грн., оскільки не виконання контрагентом позивача - ТОВ «Альфа-4» свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне для ТОВ «Наша Олія» відповідальності та негативних наслідків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, у зв'язку з чим ТОВ «Наша Олія» не може й не повинна нести юридичну відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язок підприємства перевіряти наявність повноважень посадової особи контрагента на вчинення юридично значимих дій, у тому числі на підписання договорів.

Під час укладання та виконання договору з ТОВ «Альфа-4» ТОВ «Наша Олія» було надано необхідний пакет документів, належним чином підписаних і оформлених з боку ТОВ «Альфа-4» та скріплених печаткою підприємства. На виконання умов договору ТОВ «Наша Олія» проведено повний розрахунок за поставлену продукцію, отримано продукцію (насіння соняшника), і використано у виробничому процесі виготовлення олії. (а.с.59-114).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним основам суспільства, волевиявлення учасника правочину може бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин повинен здійснюватися у формі, встановленій законом, правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібне.

Згідно з п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у, власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою), встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8' цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2.). Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснені господарської операції і складання первинного документа (п. 2.4.). Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої, звітності, повинно бути обмежено (п. 2.12.). Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення (п.2.16).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання договір купівлі продажу №128/45 від 03.05.09 між ТОВ «Альфа-4» та ТОВ «Наша Олія» було реальним, а тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суму 254168 грн., а відтак ТОВ «Наша олія» не занижено податку на прибуток.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 08.12.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обстави справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. по справі№2а-10461/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.