Ухвала суду № 18876457, 19.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р.Справа № 2а-7759/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Курило Л.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В.

представника позивача Демиденко Т.Г.

представника відповідача Волосник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Гея проімпекс-8" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. по справі№2а-7759/10/2070

за позовом Виробничого кооперативу "Гея проімпекс-8"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничий кооператив «Гея проімпекс-8» (далі ВК «Гея проімпекс-8»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харква), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2010 року № 0000201800/0 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, згідно якого ВК «Гея проімпекс-8» визначена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 6778,91 грн., у тому числі за основним платежем 4519,27 грн., за штрафними санкціями 2259,64 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 19.04.2010р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ВК «Гея проімпекс-8» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» Виробничого кооперативу «Гея проімпекс-8» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року. За результатами перевірки складено акт № 2673/18-007/14113297 від 25.05.2010р. та встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПБК «Вертикаль» по виконанню договору підряду від 10.04.20007 року № 1-04-07. 08.06.2010 року податковим органом прийнято у відношенні ВК «Гея проімпекс-8» податкове повідомлення-рішення № 0000201800/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6778,91 грн., у тому числі за основним платежем 4519,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2259,64 грн.

Позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування приписів податкового законодавства України, а тому є незаконним та необґрунтованим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 р. у задоволенні адміністративного позову Виробничого кооперативу «Гея проімпекс-8» відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 71, 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, ст.ст. 11, 86 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, заперечуючи проти апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

19.04.2011 року сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з"явилися, про дату час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним справу слухати у відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Виробничий кооператив «Гея проімпекс-8» зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.05.1993 року, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 60).

19.04.2010р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ВК «Гея проімпекс-8» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 2673/18-007/14113297 від 25.05.2010р. (а. с. 7-11).

Згідно зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення ВК «Гея проімпекс-8» п.п. 7.4.4, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 4519,27 грн., відповідно по періодам: квітень 2007 року 3352,60 грн., червень 2007 року 1166,67 грн. (а. с. 10).

08.06.2010 року податковим органом прийнято у відношенні ВК «Гея проімпекс-8» податкове повідомлення-рішення № 0000201800/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 6778,91 грн., у тому числі за основним платежем 4519,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2259,64 грн.(а. с. 12).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що на порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ВК «Гея проімпекс-8» необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 4519,27 грн. за період з 01.04.2007 року по 30.06.2007 року, сплачених у складі оплати ТОВ «ПБК «Вертикаль», а тому податковим органом обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу податкове зобовязання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

10.04.2007 року ВК «Гея проімпекс-8» укладено договір № 1-04-07 з ТОВ «ПБК «Вертикаль» про отримання послуг будівельних робіт.(а. с. 38-40).

На виконання умов договору в квітні 2007 року ТОВ «ПБК «Вертикаль» виконані ремонтно-будівельні роботи згідно актів прийому виконаних підрядних робіт № 1 і № 2 та виписані податкові накладні: № 1069 від 25.04.2007 р., № 1646 від 04.06.2007 р. (а. с. 42-46).

Як свідчать письмові докази, ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ПБК «Вертикаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 08.10.2008 року № 4729/23-32948799 та встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ «ПБК «Вертикаль» з постачальниками та покупцями (а. с. 23-29).

Підставою для такого висновку зявився виявлений перевіркою ТОВ «ПБК «Вертикаль» факт відсутності у даного товариства трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для самостійного виконання обумовлених договорами проектно-будівельних робіт, організаційних, кваліфікаційних та технологічних умов для їх виконання, а також відсутність підрядних контрактів щодо виконання даних робіт через посередників.

Отже, перевіркою фактично встановлено відсутність обєктів, що підпадають під визначення ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, включення до валових доходів реальних результатів продажу робіт (послуг), а також відсутність обєктів, що підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про додану вартість» стосовно реальної поставки робіт (послуг), а також зроблено висновок про суперечність правочинів поставки товарів (послуг) контрагентам-покупцям моральним засадам суспільства в розумінні направленості їх на ухилення від оподаткування, оскільки здійснення таких правочинів надає можливість контрагентам-покупцям шляхом віднесення сплачених сум по даним угодам до складу валових витрат та податкового кредиту штучно зменшувати бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ.

Відповідно до п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. Визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.5.1.п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визнання сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться і цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність у ТОВ «ПБК «Вертикаль» фінансово-господарських операцій та адміністративно - господарських можливостей для виконання господарських зобовязань по укладеним договорам, оскільки не встановлено здійснення вказаним підприємством дій, спрямованих на виконання взятих на себе господарських зобовязань.

Як свідчать письмові докази, перевіркою контрагента ТОВ «ПБК «Вертикаль» встановлено недодержання вимог ч. 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених контрагентом з постачальником, тобто правочини вчинені ВК «Гея проімпекс-8» з ТОВ «ПБК «Вертикаль», оскільки договори про отримання позивачем від ТОВ «ПБК «Вертикаль» послуг будівельних робіт фактично не направлені на настання правових наслідків, суперечать моральним засада суспільства та порушують публічний порядок, вочевидь є таким, що укладені з метою, яка суперечить інтересам державі і суспільства, а тому є нікчемними.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є, відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено частиною 2 цієї статті.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.4 ст. 7 Закону Україїни «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.4, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і безпідставно віднесена до податкового кредиту сума у розмірі 4519,27 грн., як оплата позивачем виконаних будівельних робіт ТОВ «ПБК «Вертикаль», а тому податковим органом обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення і визначено позивачу податкове зобовязання та штрафні (фінансові) санкції.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, виконав вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, натомість, позивач не надав належні докази на підтвердження законності і правомірності його вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.11.2010р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, ч. 1 ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Гея проімпекс-8" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. по справі№2а-7759/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2011 р.