Ухвала суду № 18876444, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-9147/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Слобожанська аграрна компанія" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі№2а-9147/10/1870

за позовом Приватного підприємства "Слобожанська аграрна компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

за участю Прокуратура Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Слобожанська аграрна компанія» (далі ПП «Слобожанська аграрна компанія»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі ДПІ в м. Суми), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 17.11.2010 року № 0000762201/0/87804 на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 174,00 грн., від 17.11.2010 року № 0001432314/0/87829 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств з штрафними санкціями в сумі 4907406,00 грн., від 17.11.2010 року № 0001442314/0/87832 за платежем: податок на додану вартість в сумі 96522,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що податковим органом безпідставно здійснено повторну перевірку підприємства за один і той же період, в зв'язку із чим неправомірні дії працівників ДПІ в м. Суми призвели до дестабілізації роботи підприємства, значно знизили рівень співпраці підприємства в партнерських відносинах з його контрагентами.

Позивач стверджував, що списання кредиторської заборгованності та коригування валових витрат було здійснено ним відповідно до діючого законодавства, на підставі первинних документів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Слобожанська аграрна компанія» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції,позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.3.4 наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327, а також неповне зясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомленні своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.06.2010 року постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в Сумській області призначено проведення позапланової документальної перевірки додержання вимог податкового законодавства ПП «Слобожанська аграрна компанія» за період з 01.01.2007 року по 10.02.2010 року в рамках кримінальної справи № 10280083 (а. с. 89).

В період з 07.09.2010 року по 01.11.2010 року ДПІ в м. Суми проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Слобожанська аграрна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 10.02.2010 року, за результатами якої складено акт № 8966/2314/31930508/90 від 04.11.2010 року (а. с. 7-65).

Актом перевірки № 8966/2314/31930508/90 від 04.11.2010 року встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 2582845,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року занижено у сумі 2582845,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 64348,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 37779,00 грн., за листопад 2009 року на суму 10587,00 грн., за грудень 2009 року на суму 7774,00 грн., за січень 2010 року на суму 8202,00 грн.; абз. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2010 рік в сумі 334,47 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в результаті чого нараховано пені в сумі 174,00 грн. (а. с. 64-65).

17.11.2010 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001442314/0/87832 за платежем податок на додану вартість в сумі 96522,00 грн., з яких 64348,00 грн. за основним платежем, 32174,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001432314/0/87829 за платежем податок на прибуток в сумі 4907406,00 грн., з яких 2582845,00 грн. за основним платежем, 2324561,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000762201/87804 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 174,00 грн. (а. с. 71, 72, 73).

12.11.2010 року, за результатами розгляду заперечень ПП «Слобожанська аграрна компанія», податковим органом надана відповідь позивачу про те, що висновок виїзної позапланової перевірки від 04.11.2010 року № 8966/2314/31930508/90 відповідає фактичним обставинам та є правомірним (а.с. 74-78).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірність коригування валових витрат, не надано належних доказів на підтвердження законності своїх дій, а тому податковий орган діяв на підставі і в межах своїх повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у звязку з наступним.

Згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Згідно з ч. 3 ст. 11-2 цього Закону, ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

У разі порушення працівниками податкового органу норм діючого законодавства під час проведення перевірки позивач мав право не допустити працівників до проведення цієї перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано в ході апеляційного перегляду справи, працівники податкового органу були допущені до перевірки, всі документи, які були в наявності у підприємства були надані перевіряючим.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 10.02.2010 р. проведена згідно з ч. 15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання постанови слідчого в ОВС слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в Сумській області, а тому колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на безпідставність проведеної такої перевірки.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості твердження позивача з приводу незаконності повторної перевірки, оскільки в період з 30.11.2009 року по 25.12.2009 року ДПІ в м. Суми проведена планова виїзна документальна перевірки ПП «Слобожанська аграрна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 9240/2314/31930508/78 і встановлено певні порушення Закону України «Про оподаткування підприємств», правомірність яких позивачем не була оскаржена. Проте, перевірка, призначена постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в Сумській області від 01.06.2010 року, стосувалась періоду з 01.01.2007 року по 10.02.2010 року, тобто охоплений більший період ніж попередньою перевіркою.

Як свідчить акт перевірки № 8966/2314/31930508/90 від 04.11.2010 року, контролюючим органом за результатами аналізу достовірності відображення показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємства ПП «Слобожанська аграрна компанія» за період з 01.10.2009 року по 10.02.2010 року, встановлено заниження валових витрат за вказаний період у сумі 3897779,00 грн., у тому числі на 4 квартал 2009 року заниження у сумі 3897779,00 грн., при їх декларуванні за той же період у сумі 11708052,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року 460669,00 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника на підставі наданих позивачем документів: договорів, актів виконаних робіт(послуг), рахунків-фактур, рахунків, видаткових накладних, головної книги за 2009 рік, журналів-ордерів рахунків 631 «Розрахунки з постачальниками», 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ», 31 «Поточні рахунки у національній валюті», 201 «інші матеріали», 22 «МШП», 281 «Товари на складах», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» та інші, встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 2009 рік у сумі 3897779,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року завищення у сумі 3897779,00 грн.

Актом попередньої перевірки від 30.12.2009 року (№ 9240/2314/31930508/78) визначено суми попередніх оплат, віднесених позивачем до валових витрат, а саме, по бухгалтерським рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками» існувала дебіторська заборгованість (попередня оплата за ТПЦ) в сумі 91980,14 грн. Всього на загальну суму 1168725,18 грн. (а. с. 114-158).

В 4 кварталі 2009 року ПП «Слобожанська аграрна компанія» списано зазначену дебіторську заборгованість, у звязку з чим підприємство повинно було зробити відповідні коригування валових витрат в частині попередніх оплат в сумі 1168725,18 грн., проте цього не зробило.

ПП «Слобожанська аграрна компанія» при проведенні операції по списанню кредиторської заборгованості, не провело коригування валових витрат на суму 2729054,00 грн. в сторону зменшення, оскільки підприємством фактично не понесено витрат, повязаних з придбанням товарів (а. с. 46-48).

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді

- сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

- сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

- сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

- сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

- вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

- сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

- сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

- доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

- сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Відповідно до п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 , Закону України, «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження правомірності його дій щодо списання визначеної перевіркою суми дебіторської заборгованості. Позивачем також не заперечувалось, що такі документи ним не надавались і під час проведення перевірки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття ДПІ в м. Суми податкового повідомлення-рішення № 0001432314/0/87829 від 17.11.2010 року, яким підприємству донараховано зобов'язання з податку на прибуток підприємств і фінансові санкції за порушення податкового законодавства в сумі 4907406,00 грн., з яких 2582845,00 грн. за основним платежем, 2324561,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою відображення у рядку 16 Декларації з податку на додану вартість «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» за період з 01.10.2009 року по 10.02.2010 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з ПДВ для оптової торгівлі в подальшому.

Перевіркою, що проводилась на підставі договорів, актів виконаних робіт (послуг) рахунків-фактур, рахунків, видаткових накладних, головної книги за 2009 рік, журналів ордерів рахунків 631 «Розрахунки з постачальниками», 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 209 «інші матеріали», 22 «МШП», 281 «Товари на складах», 644 «Податковий кредит», реєстр отриманих податкових накладних, встановлено завищення податкового кредиту на суму 233745,00 грн.

За жовтень 2009 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму 233745,00 грн. у звязку із списанням дебіторської заборгованості в сумі 1168725,00 грн.(попередні оплати).

Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 10.02.2010 року встановлено його заниження всього у сумі 64348,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проте, позивачем ні в ході розгляду судом першої інстанції, ні в ході апеляційного перегляду справи не надано документів, які б підтверджували законність дій ПП «Слобожанська аграрна компанія» з приводу завищення податкового кредиту.

Крім того, позивач не заперечував, що під час проведення перевірки ним не надавались податковому органу ні письмові пояснення, ні первинні документи, щодо правомірності його дій з цього приводу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо законності прийняття ДПІ в м. Суми податкового повідомлення-рішення № 0001442314/0/87832 від 17.11.2010 року, яким підприємству донараховано зобов'язання з податку на додану вартість підприємств і фінансові санкції за порушення податкового законодавства в сумі 96522,00 грн., з яких 64348,00 грн. за основним платежем, 32174,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого посилання позивача на відсутність первинних документів у підприємства у звязку з їх вилученням під час проведення обшуку у ПП «Слобожанська аграрна компанія», оскільки відповідно до протоколів обшуку від 19.02.2010 року, у позивача вилучено копії документів, чернові зошити та інші документі, проте документів, датованих 01.10.2009 року, тобто, в день проведення відповідних коригувань позивачем, не було вилучено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не надано належних доказів та первинних документів на підтвердження правомірності його дій з приводу коригування валових витрат, а тому дії податкового органу щодо прийняття податкових повідомлень-рішень по донарахуванню зобовязань з податку на прибуток підприємства і податку на додану вартість є законними.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, надав докази на обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог позивача, однак позивач не виконав зазначених вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 03 лютого 2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обстави справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Слобожанська аграрна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі№2а-9147/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.