Ухвала суду № 18875565, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р.Справа № 2а-13748/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. по справі№2а-13748/10/2070

за позовом ПП "Будагроспектр"

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року адміністративний позов ПП «Будагроспектр» до ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено . Скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000721540/0 від 27 травня 2010 р., № 0000721540/1 від 25 червня 2010 р., № 0000721540/2 від 02 серпня 2010 р. та № 0000721540/3 від 14 жовтня 2010 р. Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Будагроспектр» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 02.02.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про порушення позивачем 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.05.2010р. фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Будароспектр" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ “Релан” за період з 01.01.2008 по 30.10.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1668/15-409/24338689 від 18.05.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982, яке полягає у завищенні податкового кредиту з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2008 року на загальну суму 39510 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721540/0 від 27.05.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 59265,0 грн., в тому числі за основним платежем 39510,0 грн., за штрафними санкціями 19755,0 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова , ДПА Харківської області та ДПА України .

За результатами адміністративного оскарження, залишено без змін податкове повідомлення рішення № 0000721540/0 від 27.05.2010р. та з метою доведення строків сплати податкового зобовязання, ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0000721540/1 від 25 червня 2010 р., № 0000721540/2 від 02 серпня 2010 р. та № 0000721540/3 від 14 жовтня 2010 р.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що контрагент позивача ТОВ “Релан” немає ні основних фондів для виконання послуг відповідно до угоди , укладеної з підприємством позивача, ні працюючих на товаристві відповідних фахівців , відсутність управлінського та технічного персоналу, що свідчить про відсутність у ТОВ “Релан” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань , розмір податку, зазначений позивачем у декларації з ПДВ за жовтень 2008 року є меншим ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Релан», які не підтверджено податковими накладними та іншими документами фінансово-господарської звітності за жовтень 2008 року на загальну суму ПДВ 39510, 02 грн.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ПП “ Будагроспектр ”(замовник) та ТОВ “Релан”(підрядник) укладено договори підряду № 2/СП-2008/РМР від 08.09.2008р. та № 11/СП-2008/РМР.

Згідно умов зазначених договорів ТОВ «Релан» (підрядник) зобовязується виконати на замовлення позивача (замовник) ремонтно- будівельні роботи приміщень адміністративного корпусу та покрівлі відповідно.

В підтвердження виконання зазначених договорів в матеріалах справи містяться копії зазначених договорів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, актів приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року, копії кошторисів та податкових накладних від 31.10.2008р. № 31100856 та 3100866, згідно яких позивачем сформовано в подальшому податковий кредит з ПДВ .

Тобто , між ПП “ Будагроспектр ” та ТОВ “Релан” проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договорів, що підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, виписки з розрахункового рахунку, податковими накладними та іншими документами , які долучені до матеріалів справи .

З наведеного вбачається , що договори підряду № 2/СП-2008/РМР від 08.09.2008р. та № 11/СП-2008/РМР, укладений між ПП “ Будагроспектр ”та ТОВ “Релан” виконано сторонами в повному обсязі, проведений в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається , що усі витрати позивача з придбання будівельних та ремонтних робіт були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності діяльність у сфері будівництва, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача про підписання фінансово-господарських документів та податкових накладних, по яких позивачем сформовано податковий кредит, особою, яка не має жодного відношення до діяльності ТОВ «Релан».

В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на те, що договори підряду підписаний зі сторони ТОВ “Релан” виконуючого обов'язки директора ОСОБА_2, але директор ТОВ “Релан” ОСОБА_3 не призначав нікого виконуючого обов'язки директора, не давав доручення будь-кому укладати договори із іншими СПД, тобто договори укладені особою, не уповноваженою на те.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає вказані доводи апеляційної скарги до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Релан”зареєстроване як платник податку на додану вартість 02.03.2007 р., що підтверджується свідоцтвом № 100031831, виданим ДПІ у Приморському районі м. Одеси 25.04.2008 р.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ “Релан”, під час укладення договору підряду та його виконання - відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Таким чином, під час укладення між ПП “ Будагроспектр ” та ТОВ “Релан” договорів підряду і їх виконання контрагент позивача мав статус юридичної особи.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. №17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дії та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_2 на підписання фінансових та господарчих документах з боку ТОВ “Релан”, а саме Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., та довіреністю від 15.09.2008 р., а також відсутністю доказів про відкликання довіреності виданої юридичною особою своєму представнику на час укладення та виконання договору.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (додатковою угодою , актами виконаних послуг, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своєму контрагенту безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “Релан”з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та ТОВ “Релан” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг та розрахунки з постачальником таких послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит позивача підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту , тому в його діях не має порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.51 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.51 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000721540/0 від 27 травня 2010 р., № 0000721540/1 від 25 червня 2010р., № 0000721540/2 від 02 серпня 2010 р. та № 0000721540/3 від 14 жовтня 2010р. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. по справі№2а-13748/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.