Ухвала суду № 18875516, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р.Справа № 2а-1114/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. по справі№2а-1114/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Оіл"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтекор-СК"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Оіл» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтекор-СК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцій у Полтавській області від 04.09.2009 №0004481502/0/2830, від 17.11.2009 №0004481502/1/3598 та від 10.02.2010 №0004481502/2/358.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Оіл" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», деякі норми ЦПК України та КАС України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Термінал-Оіл" (ідентифікаційний код 31913828) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 08.04.2002, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 002/4718.

Згідно із цією довідкою, товариство здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.25.4 монтаж металевих конструкцій; 51.70.0 інші види оптової торгівлі; 28.21.0 виробництво металевих резервуарів, цистерн і контейнерів; 45.21.4 будівництво трубопроводів і прокладання ліній енергозабезпечення та зв'язку місцевого призначення; 51.51.0 оптова торгівля паливом; 45.21.1 загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).

ТОВ "Термінал-Оіл" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 16.04.2002.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області у період з 22.07.2009 по 20.08.2009 проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Термінал-Оіл".

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2009 № 195/15-307/31913828.

Згідно висновку акта перевірки ТОВ “Термінал-Оіл” порушено вимоги частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 197745,38 грн., а саме: за березень 2008 року на суму 22647,30 грн., за квітень 2008 року на суму 63473,53 грн., за травень 2008 року на суму 18707,73 грн., за липень 2008 року на суму 60020,15 грн., за серпень 2008 року на суму 4166,67 грн., за вересень 2008 року на суму 28730,00 грн., та відповідно занижено податок на додану вартість на суму 197745,38 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 № 0004481502/0/2830 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю “Термінал-Оіл” податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 296618,07 грн. /197 745,38 грн. - основний платіж, 98872,69 грн. - штрафна санкція/.

До зазначеного податкового зобовязання товариством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчать прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 17.11.2009 № 0004481502/1/3598 та від 10.02.2010 № 0004481502/2/358, якими до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за правилом частини 2 статті 71 КАС України не довів перед судом правомірності власного висновку про порушення ТОВ “Термінал-Оіл” частин 1, 2 статті 215, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459, Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Правовідносини з приводу оформлення матеріалів перевірок, проведених податковими органами, унормовані Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205.

Пунктом 1.7 зазначеного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 цього Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як встановлено матеріалами справи, Кременчуцька ОДПІ, стверджуючи про неправомірне збільшення ТОВ “Термінал-Оіл” податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ “Нефтекор-СК” за нікчемними правочинами, не вказала в акті перевірки жодного конкретного договору, які були укладені між вказаними субєктами господарювання та які вона вважає нікчемними, та первинного документу, оформленого на виконання таких договорів.

Лише у грудні 2009 року за результатами позапланової перевірки ТОВ “Термінал-Оіл” з питань оскаржених платником податків в скарзі від 26.11.2009 № 6445/23-309/31913828 Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що між ТОВ “Термінал-Оіл” та ТОВ “Нефтекор-СК” укладалися договір оренди обладнання від 01.10.2007 № 01/10/07-285, договір поставки від 02.10.2007 № 02/10/-255 та договір підряду від 17.01.2008 № 17/01/08-27.

Таким чином, обставини фінансово-господарської діяльності позивача, зокрема внаслідок здійснення ним господарських операцій за договорами оренди обладнання від 01.10.2007 № 01/10/07-285, поставки від 02.10.2007 № 02/10/-255 та підряду від 17.01.2008 № 17/01/08-27, що встановлені позаплановою перевіркою, не бралися до уваги контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення від 04.09.2009 № 0004481502/0/2830.

Дослідженням акту документальної невиїзної перевірки позивача від 20.08.2009 № 195/15-307/31913828 встановлено, що відповідач не висував зауважень до змісту предмету укладених договорів, прав та обовязків сторін та фактичних актів поведінки сторін, тобто не вказував на невідповідність договорів між ТОВ “Термінал-Оіл”та ТОВ “Нефтекор-СК”актам цивільного законодавства, що б додатково ставило під сумнів здійснення господарських операцій за такими договорами.

Фактів нерозумності або нерозсудливості позивача при укладенні договорів з ТОВ “Нефтекор-СК”, наявності зловмисних взаємоузгоджених дій сторін договорів, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди у спірних правовідносинах, документальною невиїзною перевіркою ТОВ “Термінал-Оіл” також не встановлено.

Акт перевірки від 20.08.2009 № 195/15-307/31913828, а відтак і спірні податкові повідомлення-рішення, вмотивовані тим, що господарські операції між ТОВ “Термінал-Оіл”та ТОВ “Нефтекор-СК” фактично не здійснювалися через відсутність у ТОВ “Нефтекор-СК” необхідних для цього умов, оскільки згідно акту від 10.08.2009 № 4415/-02 ТОВ “Нефтекор-СК” знято з реєстру платників податку на додану вартість та керівником ТОВ “Нефтекор-СК” є ОСОБА_1, який є одночасно директором та бухгалтером 35 підприємств та засновником 48 підприємств і всі ці підприємства мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів з цього приводу відмічає, що будь-яких доказів на підтвердження наведеного відповідач до суду першої та апеляційної інстанції не надав.

А тому надаючи оцінку лише самому акту невиїзної документальної перевірки ТОВ “Термінал-Оіл” та зазначеному у ньому висновку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що перевірка податкової звітності ТОВ “Термінал-Оіл”не може слугувати підставою для встановлення факту відсутності у ТОВ “Нефтекор-СК”необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, а відтак для висновку про відсутність будь-якої фінансово-господарської діяльності у цього товариства.

До того ж наведені відповідачем доводи щодо виключення ТОВ “Нефтекор-СК” з реєстру платників податку на додану вартість у 2009 році та такої реалізації директором ТОВ “Нефтекор-СК” права на працю як одночасне засновництво та керівництво багатьох інших підприємств не має наслідком визнання правочинів нікчемними, позаяк формування податкового кредиту позивачем внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ “Нефтекор-СК” мало місце у 2008 році, тобто до моменту виключення ТОВ “Нефтекор-СК”з реєстру платників ПДВ, та відповідачем не доведено, що директора ТОВ “Нефтекор-СК”ОСОБА_1. засуджено за організацію фіктивного підприємництва та ухилення від оподаткування доходів та сплати податків і зборів /обовязкових платежів/.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Таким чином, податковий кредит виникає у межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Отже, виходячи зі змісту положень пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що у свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, що вчиняють відповідні дії, які свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним та кількісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обовязкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як обєкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку попри документального оформлення господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” також встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що фактів включення ТОВ “Термінал-Оіл” до податкового кредиту з ПДВ фальшивих або неналежно складених податкових накладних, фактів формування податкового кредиту за господарськими операціями, які не відповідають закону, укладання правочинів неправоздатними та недієздатними субєктами господарювання відповідач не виявив. Обставинами фактичного нездійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), тобто відсутності обєкту оподаткування ПДВ, або невикористання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності спірні податкові повідомлення - рішення не обґрунтовані.

Вочевидь і те, що сама по собі нікчемність правочину не може призводити до зменшення податкового кредиту та донарахування податку у разі фактичного виконання господарських операцій на виконання нікчемного правочину.

Колегія суддів зазначає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов обґрунтовано, так як відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, а первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки у податковому обліку обліковуються саме господарські операції, а не укладені правочини, то сама по собі недійсність правочину, у тому числі і його нікчемність, не призводить до змін як у бухгалтерському, так і податковому обліку.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватись незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними /нікчемними/, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ “Термінал-Оіл”та ТОВ "Нефтекор-СК" укладений договір оренди обладнання від 01.10.2007 № 01/10/07-285, згідно умов якого Орендодавець (ТОВ "Нефтекор-СК") зобов'язується передати, а орендар (ТОВ "Термінал-Оіл") прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання згідно з додатком № 1, а саме: ліса будівельні ЛСПШ 2500-40, ліса будівельні ЛСПХ 2500-40, компресор передвижний дизельний ATLAS СОСРО ХАНS 365 MD терміном на 10 місяців з моменту прийняття майна, що орендується. Передача майна в оренду здійснюється фахівцями сторін за актом передачі. Відповідно до пункту 5.1 розмір орендних платежів складається за домовленістю сторін на кожний період окремо та оформлюється актами. Орендна плата сплачується згідно пункту 5.2. Договору у безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця.

На виконання умов вказаного договору складено акти оренди обладнання, виписано рахунки-фактури, податкові накладні та платіжні доручення, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В акті позапланової перевірки від 23.12.2009 № 6445/23-309/31913828 відповідач не посилався ні на невідповідність відомостей, зазначених у цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ані на відсутність у цих первинних документах юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

Також між ТОВ "Термінал-Оіл" та ТОВ "Нефтекор-СК" укладено договір поставки від 02.10.2007 № 02/10/07-255, згідно умов якого Продавець (ТОВ "Нефтекор-СК") зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ "Термінал-Оіл") прийняти і оплатити матеріали і обладнання, у відповідності з видатковими накладними. Відповідно до пункту 3.1 ціна складає 1 200 000 грн. Оплата здійснюється згідно пункту 4.2. Договору на поточний рахунок Продавця.

На виконання умов вказаного договору виписано видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та платіжні доручення, а також складено товарно-транспортні накладні.

З приводу товарно-транспортних накладних у відповідача були зауваження, оскільки вони містили недоліки у своєму оформленні, зокрема, відсутній підпис водія-експедитора, підпис вантажоодержувача, не зазначено номенклатуру товару, ціну, клас вантажу.

З огляду на це, відповідач ці товарно-транспортні накладні не врахував як доказ дійсної поставки придбаних позивачем матеріалів та обладнання.

На противагу доводу відповідача щодо безтоварності господарської операції з поставки позивачем залучено до матеріалів справи копію рішення господарського суду Полтавської області від 17.08.2010 у справі № 14/157 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-Оіл”до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 про визнання недійсними договору про перевезення вантажів від 24.05.2007 та договору перевезення вантажів від 15.01.2008 № 15/01/08-Т.

Цим судовим рішенням дана правова оцінка договорам, на підставі яких СПД ОСОБА_3 здійснював перевезення матеріалів та обладнання від ТОВ “Нефтекор-СК”до ТОВ “Термінал-Оіл”, та у задоволенні позову про визнання недійсними таких договорів відмовлено.

Також між ТОВ "Термінал-Оіл" /Замовник/ та ТОВ "Нефтекор-СК" /Підрядчик/ укладено договір підряду від 17.01.2008 № 17/01/08-27, предметом якого є здійснення робіт по виготовленню металоконструкцій, а також інших робіт на об'єктах Замовника.

На підтвердження свого доводу щодо нікчемності зазначеного договору відповідач в акті позапланової перевірки посилався на те, що у ТОВ “Нефтекор-СК” відсутні необхідні умови для здійснення підрядних робіт.

При цьому з акта перевірки слідує, та підтверджено іншими матеріалами справи, що відповідачем не досліджувалося питання, що договір підряду можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання ТОВ “Нефтекор-СК”.

Також відповідач посилався на відсутність ТОВ “Нефтекор-СК” за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до статті 38 Закону України “Про державне реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, водночас таке рішення матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення /частина 1/; в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову /частина 2/.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні апелянтами норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2010р. по справі№2а-1114/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2011 р.