Ухвала суду № 18875305, 06.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р.Справа № 2а-16375/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. по справі№2а-16375/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанські втор ресурси - 1» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.08.2007 року №0001642302/0 та від 21.08.2007 року №00016323023/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2011 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.08.2007 року №000162302/0, від 21.08.2007 року № 0001642302/0.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, та допущення порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», що має значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, про що був складений акт від 19.08.2007 року №3538/23-5/32438027.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 393823,00 грн., а також порушення п.п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством позивача занижено податок на додану вартість в розмірі 340565,00 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2007 року № 000162302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 510848,00 грн., із них за основним платежем 340565,00 грн., штрафні(фінансові) санкції 170283,00 грн. та від 21.08.2007 року №0001642302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 495839,00 грн., із них за основним платежем 393823,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 102016,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість та валових витрат позивач дотримався вимог Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.5.1ст.5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платником податку для їх подальшого використання власній господарській діяльності.

Як свідчать матеріали справи, в своїй господарській діяльності позивач у перевіряємий період мав господарські операції з ТОВ «Турбо-Рем», з яким був укладений договір комісії від 18.10.2006 року на придбання продукції, зокрема, папіру.

Податковим органом ставиться під сумнів формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями даним субєктом господарювання, оскільки позивачем не було здійснено оприбуткування сировини під найменуванням папір від підприємства ТОВ «Турбо-Рем», а лише макулатури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність вказаних доводів податкового органу, з наступних підстав.

Позивачем здійснювалась у перевіряємий період збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних) відповідно до отриманої ліцензії, та виду діяльності за КВЕД.

Матеріали справи свідчать про те, що наказом від 23.04.2005 року позивача «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики» вторинна сировина, що оприбутковується на склад вторинного сировини та надходить на підприємство враховується на балансовому рахунку 20.1 «Сировина та матеріали» по найменуванням: макулатура картон та папір для утилізації; склобій; пластмаса.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять до підприємства підлягають попередньому огляду на предмет визначення їх характеристик (споживчих властивостей) з метою виявлення направлення їх використання в господарській діяльності підприємства: у випадку, коли товарно - матеріальні цінності повністю (або частково) втратили свої первісні споживчі властивості, у звязку з чим не можуть бути використанні в подальшому за своїм первісним призначенням, товарно-матеріальні цінності призначаються вторинною сировиною у відповідності до п.1.5.1.

На виконання даного наказу під час здійснення огляду паперу, що надійшов від ТОВ «Турбо-Рем» були оформленні комісійні акти огляду та даний товар обліковувався на балансовому рахунку 20.1 «Сировина та матеріали» під найменуванням «макулатура».

Вказані дії підприємства - позивача ґрунтуються на приписах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» каже, що підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації з них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації.

Додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва.

Відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємств.

У відповідності до ч.2 статті 9 наведеного вище Закону первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, під час здійснення перевірки працівниками позивача не була встановлена розбіжність між бухгалтерськими та фактичними даними.

Колегія суддів, приймає позицію суду першої інстанції про те, що аналіз інформаційної довідки про вартість макулатури і паперу станом на 2006-2007 роки від 04.04.2011 року та первинної документації щодо вартості придбаного позивачем у ТОВ «Турбо-Рем» товару та фактична вартість папіру не відповідає реальному рівню ціни на папір, а відповідає вартості макулатури.

Крім цього, колегія суддів, погоджується з позицією суду першої інстанції про обґрунтування генеральним директором підприємства необхідності придбавання товарно матеріальних цінностей під найменуванням папір, а оприбуткування після огляду комісією інший товар, відсутністю юриста на підприємстві та підписанню запропонованого контрагентом примірника договору з зазначенням «відходи папіру», оскільки в подальшому зазначений товар складається у пятисоткілограмові паки для подальшого транспортування.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про не отримання доходу від реалізації папіру позивачем є помилковими.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправильне віднесення позивачем до валових витрат на транспортно-експедиційні послуги кошти, сплачені за договором з ПП «Остекс», то колегія суддів зазначає наступне.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Остекс», з яким був укладений договір від 18.01.2007 року перевезенню вантажів позивача до ВАТ «Київський картонопаперовий комбінат».

Податковим органом ставиться під сумнів реальність здійснених перевозок ПП «Остекс», оскільки надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не містять посилання на зазначеного контрагента.

Колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції про визначення умовами укладеної між сторонами угоди про транспортне - експедиторське обслуговування право ПП «Остекс» на залучення третіх осіб для виконання своїх зобовязань за цим договором, та правомірність використання ПП «Остекс» під час виконання даної угоди транспорту та експедиторів третіх осіб.

Матеріали справи свідчать про здійснення ПП «Остекс» транспортно - експедиційних послуг позивачу та повязаність їх з його господарською діяльністю.

З приводу доводів апеляційної скарги про неправильне включення до податкового кредиту позивача сум відповідно до податкових накладних ТОВ «Оілмаш» з підстав того, що рішенням Голосіїівського районного суду м. Києва від 28.02.2006 року було визнано недійсним статус позивача з моменту його реєстрації та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп.7.2.6п.7.2ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку згідно п.п.7.2.4п.7.2ст.7 зазначеного закону.

Представником відповідача не заперечувалось, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Оілмаш» відбулось 29.06.2006 року, тоді як час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оілмаш» є травень, червень, серпень 2005 року.

Виходячи із наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем,ТОВ «Оілмаш», знаходилось в Єдиному державному реєстрі та мало статус платника податку на додану вартість, а тому правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість сум податку на додану вартість від здійснених операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2011р. по справі№2а-16375/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2011 р.