Ухвала суду № 18875293, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р.Справа № 2070/2а-177/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від17.02.2011р. по справі№2070/2а-177/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Агросвіт Експорт”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010р., 0001692302/2 від 29.12.2010 р. в повному обсязі, № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/2 від 29.12.2010 р. тільки в частині нарахованого податку на прибуток в розмірі 161296,05грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 80648,03грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від17.02.2011р. по справі№2070/2а-177/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що при перевірці податковим органом встановлено включення до складу витрат витрати на консультаційно-правові послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю на підставі договорів № 1/01/09 від 01.01. 2009 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1, № 12/0309-юр від 12.03.2009 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2, № 2/02/09 від 02.02.09, укладеного з ФОП ОСОБА_3 ТОВ «Агросвіт експорт».

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт № 3811/23-212/34391363 про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Агросвіт Експорт” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.

Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП “Рів`єра-Агро” (код ЄДРПОУ 35350024) 39036,00грн. у т.ч. за січень 2009р. у сумі 28083,00грн. та за лютий 2009р. у сумі 10953,00грн., та відповідно донараховано податок на додану вартість у розмірі 39036,00грн. На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010 р., 0001692302/2 від 29.12.2010р. якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму 39036,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 19518,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій, а також з того, що використання юридичних послуг ТОВ “Агросвіт Експорт” при здійсненні господарської діяльності підтверджується документально.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ “Агросвіт Експорт” та ПП “Рів`єра-Агро” укладено договори купівлі-продажу № КП 26/01/2009 від 26.01.2009р. та № КП 28/01/2009 від 26.01.2009р., згідно з якими відбувались поставки товару на користь ТОВ “Агросвіт Експорт”. Факт поставки товару підтверджується видатковими, податковими накладними та довідкою ТОВ ЕВК “Агросвіт”№ 11/02/11 від 11.02.2010р., щодо поставки товару на Граковський елеватор.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

ТОВ “Агросвіт Експорт” отримало у ПП “Рів`єра-Агро” податкові накладні всього на суму 234221,02 грн., у тому числі ПДВ 39036,00 грн., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, містять всі необхідні реквізити. Зауваження з боку відповідача, щодо оформлення зазначених документів відсутні.

ПП “Рівєра-Агро” є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ не анульоване. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сам по собі факт внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність місцезнаходження, відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Окрім того первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне здійснення господарської операції.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту, який підтверджено податковими накладними, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Також, правомірність декларування податкового кредиту у січні, лютому 2009 року вже була предметом перевірки, про що складено довідка № 2529/16-024/34391363 від 08.05.2009р., згідно з якою не встановлено порушень, щодо декларування податкового кредиту у січні, лютому 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для встановлення завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 39036,00грн., а отже і застосування штрафних санкцій в розмірі 19518,00 грн. не відповідає вимогам закону.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/2 від 29.12.2010 р. колегія суддів зазначає наступне.

При перевірці встановлено завищення валових витрат у сумі 195184,19 грн., в т.ч. за 1 кв. 2009 року у сумі 195184,19 грн. за рахунок включення до їх складу витрат по взаємовідносинах з підприємством ПП “Рів`єра-Агро, які не повязані з господарською діяльністю, (підприємство має стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність місцезнаходження), що призвело до порушення ТОВ “Агросвіт Експорт” пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп. 5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже для встановлення факту порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат таких витрат, які не підтверджені документально.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як свідчать матеріали справи, первинними документами підтверджується факт отримання позивачем товару, будь які зауваження з боку перевіряючих щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено. Таким чином позивач за правилами першої події мав право збільшити валові витрати, на суму отриманого від постачальника товару.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Посилання на відсутність продавця товару - ПП “Рів`єра-Агро” за місцем реєстрації (стан “8” у ЄДР), що є підставою для недоведення ним використання товарно матеріальних цінностей у господарській діяльності, не може бути підставою для зменшення валових витрат підприємства покупця товару, оскільки зазначена господарська операція підтверджена первинними документами.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідач не надав суду доказів, що на час складання видаткових та податкових накладних ПП “Рів`єра-Агро” було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не було зареєстроване за адресою, вказаною на виданих накладних, не було зареєстроване та не перебувало на обліку як платник податків.

Також згідно до акту перевірки № 3811/23-212/34391363 на порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Агросвіт Експорт” завищено валові витрати у сумі 450000,00грн., у т.ч. за 1 кв. 2009р. у сумі 50000,00грн., за 2 кв. 2009р. у сумі 250000,00грн., за 3 кв. 2009р. у сумі 150000,00 грн., за рахунок включення до їх складу витрат на консультаційно-правові послуги, які не повязані з господарською діяльністю, а саме: на підставі договорів № 1/01/09 від 01.01.2009р., укладеного з ФОП ОСОБА_1, № 12/0309-юр від 12.03.2009 р., укладеного з ФОП ОСОБА_2, № 2/02/09 від 02.02.09, укладеного з ФОП ОСОБА_3 ТОВ “Агросвіт Експорт” отримало консультаційно-правові послуги, що підтверджуються актами виконаних робіт.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ “Агросвіт Експорт” уклало з ФОП ОСОБА_1 договір № 1/01/09 від 01.01.2009 р., з ФОП ОСОБА_2 договір № 12/0309-юр від 12.03.2009р., з ФОП ОСОБА_3 договір № 2/02/09 від 02.02.09р. про надання юридичних послуг, повязаних з господарською діяльністю ТОВ “Агросвіт Експорт”. Відповідно до пп. 1 п. 4 зазначених договорів передбачено, що виконання умов договору оформлюється актом здачі-прийомки наданих послуг. На виконання договору між ТОВ “Агросвіт Експорт”та ФОП ОСОБА_1 було укладено акт виконаних робіт від 31.01.09р. На виконання договору між ТОВ “Агросвіт Експорт” та ФОП ОСОБА_3 було укладено акти виконаних робіт від 28.02.09р., від 31.03.09р. На виконання договору між ТОВ “Агросвіт Експорт”та ФОП ОСОБА_2 було укладено акти виконаних робіт від 26.03.09р., 30.04.09р., 29.05.09р., 31.07.09р., 31.08.09р., 30.09.09р.

Відповідно до вищезазначених актів передбачено, що невідємною частиною акта є його Додаток. З наданих до суду додатків до актів виконаних робіт, вбачається зміст юридичних послуг, що були надані позивачу. Позивачем надано до суду документи, а саме договори поставки, комісії, документи щодо надання відпуски по вагітності та пологам, податкові декларації, акт невиїзної (камеральної) перевірки позивача з приводу яких позивачу були надані юридичні послуги, зміст яких зазначений в додатку до вищезазначених актів виконаних робіт. Зазначені документи свідчать, що обставини, з приводу яких надавались юридичні послуги, виникали у ТОВ “Агросвіт Експорт” при здійсненні господарської діяльності.

З пояснень представника позивача встановлено, що ТОВ “Агросвіт Експорт” здійснює експортні операції, тому звертається до компетентних спеціалістів із проханням розяснити порядок та умови зовнішньоекономічної діяльності так і порядок оподаткування вказаних операцій. Факт здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності підтверджується актами та довідками про результати перевірки діяльності позивача.

Відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових. Як свідчать матеріали справи, факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином позивач мав право збільшити валові витрати, на суму отриманих послуг. Отже, твердження відповідача щодо відсутності звязку витрат на консультаційно-правові послуги із подальшим їх використанням у господарській діяльності спростовується первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів по справі на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від17.02.2011р. по справі№2070/2а-177/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від17.02.2011р. по справі№2070/2а-177/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2011 р.