Ухвала суду № 18875258, 08.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 р.Справа № 2а-11783/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011р. по справі№2а-11783/10/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000641505/0 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000641505/0.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 07.09.2010 року №0000641505/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Податок на додану вартість» та Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ВАТ "Південспецатоменергомонтаж” зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.10.1994 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №502663.

25.08.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ “Південспецатоменергомонтаж” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період травень 2010 року, в ході якої було виявлено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "Південспецатоменергомонтаж” з ПП “Співдружність-кентавр”, ТОВ “Нафта-капітал”; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищено суму податкового кредиту по деклараціям за травень 2010 року на загальну суму 103888,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 103888,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №5052/15-509/04827073 від 25.08.2010 року, на підставі якого 07.09.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення №0000641505/0 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145443,20 грн., з яких: 103888,00 грн. - основний платіж, 41555,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, а також висновків акту перевірки . Доказів того, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними та с приводу неправомірного включення суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП “Співдружність-кентавр” та ТОВ “Нафта-капітал”за травень 2010 року до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, а саме у травні 2010 року відповідач до суду не подав, а тому висновок відповідача стосовно порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками невиїзної документальної перевірки ВАТ “Південспецатоменергомонтаж” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період травень 2010 року, проведеної ДПІ у Київському районі м. Харкова 25.08.2010 року, встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищено суму податкового кредиту по деклараціям за травень 2010 року на загальну суму 103888,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 103888,00 грн.

За вказані порушення, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, за результатами перевірки складено акт №5052/15-509/04827073 від 25.08.2010 року, на підставі якого ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення №0000641505/0 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145443,20 грн., з яких: 103888,00 грн. - основний платіж, 41555,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З акту перевірки вбачається, що при дослідженні проведених операцій ВАТ «Південспецатоменергомонтаж» з ПП «Співдружність-кентавр», ТОВ «Нафта-капітал» відповідачем встановлено обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій, на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, а саме: вище переліченими контрагентами позивача не подано податкові декларації, не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ, на підприємствах контрагентів відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності (управлінський і технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби). Виходячи з таких фактів, ДПІ у Київському районі м. Харкова дійшло висновку щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами, що потягло за собою безпідставне віднесення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 103888,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції щодо необґрунтованості висновків акту перевірки та з прийнятим рішенням з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що на час розгляду справи, за інформацією ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №553/10/28-239 від 06.01.2011 року, контрагентом позивача ТОВ “Нафта-капітал” надано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, яку зареєстровано у ПК "Бест-Звіт" за номером 149872 та імпортовано до особового рахунку, що, в свою чергу спростовує твердження ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо нікчемності угоди ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з ТОВ “Нафта-капітал».

Також, з матеріалів справи вбачається, що 05.05.2010 року між ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" (замовник) та ПП “Співдружність-кентавр”(підрядчик) було укладено договір №05/05/10 про виконання ремонтно-відновлювальних робіт кровлі на Безлюдівській промбазі, вартість вказаних робіт за договором склала 620186,00 грн. Вказана вартість підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт. Фактичне виконання робіт засвідчено також актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, який підписано уповноваженими особами та скріплено печатками підприємств. Розрахунок за виконані роботи було проведено трьома простими векселями від 08.07.2010 року на загальну суму 620186,00 грн. про що зазначено в акті перевірки.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій, позивачем було надано ліцензію серія АВ№479766, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області приватному підприємству “Співдружність-кентавр”, строк дії ліцензії з 15.05.2009 року по 15.05.2012 року. Відповідно до додатку до вказаної ліцензії вказано перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, станом на 22.10.2010 року Приватне підприємство “Співдружність-кентавр”зареєстровано в якості юридичної особи, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Таким чином, вищезазначене свідчить про реальність договору №05/05/10, укладеного 05.05.2010 року ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" та ПП “Співдружність-кентавр”.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна, виписана ПП “Співдружність-кентавр”щодо взаємовідносин з позивачем, містить всі необхідні реквізити, визначені пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР., зареєстрована за №124 від 31.05.2010 року в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №5 ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" за травень 2010 року.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з наведених вище обставин, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем у травні 2010 року суми ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП “Співдружність-кентавр”.

Таким чином, ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" не порушило вимоги Закону України №168/97-ВР, оскільки договори, укладені позивачем з ПП “Співдружність-кентавр”та ТОВ “Нафта-капітал” були вчиненні з додержанням норм чинного законодавства, мали реальний характер, були виконанні сторонами у повному обсязі, а тому відсутній факт завищення позивачем сум податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, визнав недійсними.

Таким чином, договори укладені між позивачем та ПП “Співдружність-кентавр”та ТОВ “Нафта-капітал”, а також податкові накладні виписані по зазначеним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемними (недійсними в силу закону).

Доводи апеляційної скарги відповідача, що контрагенти позивача не подавали до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. спростовується наданими до матеріалів справи відповідними документами. Твердження ДПІ у Київському районі м. Харкова, щодо нікчемності угоди ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з ТОВ “Нафта-капітал”спростовані матеріалами справи.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції повністю доведено первинними документами реальність угод, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності з боку позивача порушень положень Закону України №168/97-ВР , що в свою чергу свідчить про безпідставність нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103888,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Крім цього, колегія суддів відмічає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2011р. по справі№2а-11783/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2011 р.