Ухвала суду № 18875112, 07.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 р.Справа № 2а-9377/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Бендеря С.О.

представника відповідача Головко А.І.

представника відповідача Поярко І.В.

представника відповідача Хакало П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-9377/10/2070

за позовом Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_5"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Селянське (фермерське) господарство “ОСОБА_5”(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0000052300/0 на загальну суму 1371089,00 грн: за основним платежем-878715 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-492374 грн повністю;

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0000062300/0 на загальну суму 718397 грн: за основним платежем-478931 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-239466 грн повністю;

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0000091720/0 на загальну суму 9245,27 грн: за основним платежем-6379,38 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-2865,89 повністю;

-скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. №0000081720/0 в частині нарахованого податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 809327,67 грн за основним платежем-269775,89 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-539551,78 грн

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 23.03.2010 р. №0000052300/0 на загальну суму 1371089,00 грн, за основним платежем-878715 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-492374 повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 23.03.2010 р. №00000062300/0 на загальну суму 718397 грн, за основним платежем-478931 грн та штрафними (фінансовими)санкціями-239466 грн повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 23.03.2010 р. №0000091720/0 на загальну суму 9245,27 грн, за основним платежем-6379,38 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-2865,89 грн повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції харківської області від 23.03.2010 р. №0000081720/0 в частині нарахованого податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 809327,67 грн, за основним платежем-269775,89 грн та штрафними (фінансовими) санкціями-539551,78 грн

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р. та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що під час проведення перевірки позивачем не було надано доказів в підтвердження того факту, що реалізована протягом перевіряємого періоду продукція, являється продукцією власного (сільськогосподарського) виробництва.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ “ОСОБА_5”зареєстровано Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області 11.04.1995 року про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ № 1 470 120 0000 000154. Ідентифікаційний код 23324521. Місцезнаходження: с.Орільське Сахновщинського району Харківської області. СФГ “ОСОБА_5”, як платник податків, зареєстроване у Сахновщинському відділенні Красноградської МДПІ. Фахівцями Красноградської МДПІ було проведено планову виїзну перевірку СФГ “ОСОБА_5 питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.11.2009 року. Дана перевірка проводилась з 29.01.2010 по 02.03.2010 року з врахуванням продовження терміну її проведення згідно наказу Красноградської МДПІ від 24.02.2010 року №100 в зв'язку наявністю у позивача в перевіряємому періоді великих обсягів документообігу.

За результатами вказаної перевірки Красноградською МДПІ Харківської області складено акт перевірки №249/23/23324521 від 10.03.2010 року, за яким визначено позивачу: порушення вимог п.4.1 ст.4, пп.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.5.1 ст.5, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, пп.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, заниження податку на прибуток на суму 878715 грн; порушення вимог п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.8-1.6 ст.8-1, п.11.29 ст.11Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, заниження податку на додану вартість на суму 478931 грн; порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме, заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 299541,87 грн, порушення вимог Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, а саме, заниження податку з власників транспортних засобів на суму 6379,38 грн за рахунок безпідставного врахування пільги.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000052300/0 від 23.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1371089,00грн із якої основний платіж - 878715 грн, штрафні (фінансові) санкції - 492374 грн; №0000062300/0 від 23.03.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 718397 грн із якої основний платіж - 478931 грн, штрафні (фінансові) санкції -239466 грн; №0000081720/0 від 23.03.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 898625,61 грн із якої основний платіж - 299541,87 грн, штрафні (фінансові) санкції -599083,74грн та №0000091720/0 від 23.03.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 9245,27грн із якої основний платіж - 6379,38 грн, штрафні (фінансові) санкції -2865,89 грн

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Висновки відповідача щодо неправомірної сплати позивачем фіксованого сільськогосподарського податку та щодо відсутності у позивача права на обрання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ґрунтувалися на відсутності у перевіряючих можливості дослідити належність реалізованої продукції до продукції власного виробництва по причині відсутності у позивача документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2.3.2. п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Між тим, у акті перевірки не наведені показники, які були відображені позивачем у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, на підставі яких податковий орган дійшов до висновку, що реалізована позивачем продукція не є продукцією власного виробництва, не наведені первинні та будь-які інші документи на підставі яких відповідач зробив такі висновки.

Отже, в ході перевірки достовірно не встановлено, що реалізована позивачем продукція не відноситься до власного виробництва.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не виконано обовязок передбачений ч.2 ст. 71 КАС України та не надано доказів в підтвердження своїх висновків, що реалізована позивачем продукція не є продукцією власного виробництва.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Згідно ч.1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у користуванні позивача для ведення господарської діяльності перебувала земельна ділянка площею 52,2 га, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого Сахновщинською районною радою, земельні ділянки на підставі договорів оренди від 23.02.2005 року за № 10 та за № 130 площею 221,4 га та 115,56 га відповідно, та земельні ділянки на підставі договорів оренди з власниками земельних ділянок (паїв), які знаходяться на території Володимирівської та Лигівської сільських рад Сахновщинського району.

З довідки Харківського обласного управління статистики про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.01.2001 року вбачається, що видами діяльності позивача згідно КВЕД визначено вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі (а.с. 106 т.6).

Як вбачається з п. 4 Довідки про загальну інформацію СФГ “ОСОБА_5”та результати його діяльності за період з 01.07.2007 року по 30.11.2009 року, яка є Додатком 2 до акту перевірки, відповідачем підтверджено те, що позивач у перевіряємому періоді здійснював такі види діяльності, як вирощування зернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі (а.с.10-14 т.3).

З матеріалів справи також вбачається, що позивач, на підставі ліцензійних договорів на використання сортів та гібридів рослин, паспортів, виданих Міністерством аграрної політики України, займався виробництвом та реалізацією насіння і садивного матеріалу.

Крім того, реєстром субєктів господарювання, з якими у перевіряємому періоді позивач перебував у господарських відносинах, що міститься в матеріалах справи, підтверджується, що позивач реалізовував лише сільськогосподарську продукцію.

З аудиторського висновку про результати аналізу діючої на підприємстві системи бухгалтерського обліку та порядку формування первинної документації від 26.05.2010 р. вбачається, що по даним первинної документації та регістрів бухгалтерського обліку доля реалізованої в 2008 та 2009 року сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі реалізації склала 100 %.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивач займався виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції власного виробництва, а відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження своїх висновків про те, що реалізована позивачем продукція не відноситься до власного виробництва, а отже, висновки відповідача про порушення позивачем приписів ч. 7 ст. 2 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” та завищення фіксованого сільськогосподарського податку є необґрунтовані.

Колегія суддів зазначає, що висновки експертного дослідження від 23.05.2011 р., наданого представником відповідача на обґрунтування доводів щодо порушення позивачем приписів Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”, не доводять законність та обґрунтованість прийнятих податкових рішень, оскільки питання щодо правомірності розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку в залежності від реєстрації договорів оренди та належності земельної ділянки не було предметом дослідження в ході перевірки та не слугували підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні та вбачається з акту перевірки.

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 8-1.6. ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є сільськогосподарським підприємством, займається виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, з 01.01.2009 року зареєстрований як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100167967 серії НБ № 064785, в звязку з чим за приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”сума податку на додану вартість не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні позивача.

Враховуючи викладене та звязку з тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів в підтвердження своїх висновків про те, що реалізована позивачем продукція не відноситься до власного виробництва, то за таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Щодо нарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”визначено що фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок певних податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на прибуток підприємств.

Матеріалами справи доведено, що позивач зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку, а тому у нього відсутній обовязок по окремій сплаті податку на прибуток

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1371089,00 грн є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 9245,27 грн, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку з власників транспортних засобів в звязку з безпідставним врахуванням пільги по податку з власників транспортних засобів.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки за СФГ «ОСОБА_5» зареєстровано транспортні засоби, до яких, зокрема відносяться трактори, автомобілі легкові та вантажні.

Письмовими поясненнями відповідача від 30 травня 2011 року підтверджено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідачем нараховано на трактори колісні та вантажні автомобілі.

Пунктом «г» статті 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”передбачено, що від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Позивач зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку, а отже відповідно до приписів п. «г» ст. 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”звільняється від сплати податку з власників транспортних засобів за трактори колісні та вантажні автомобілі.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення про нарахування позивачу податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів колегія суддів вважає незаконним.

Висновки відповідача про порушення позивачем Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині, що оспорюється позивачем, ґрунтувалися на тому, що позивачем незаконно не утримувався податок з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно наданих керівнику підприємства будівельних матеріалів, столів більярдних, кондиціонерів, послуг з оформлення дизайну.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з нступного.

Згідно п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Між тим, відповідачем не доведено отримання керівником СФГ “ОСОБА_5”ОСОБА_5 будівельних матеріалів, столів більярдних, кондиціонерів, послуг по оформлення дизайну у вигляді безкоштовно отриманого матеріального блага, доходу.

З акту опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 11 травня 2010 р., затвердженого начальником Красноградської МДПІ 12.05.2010 р., вбачається, що серед переліку активів, виділених СФГ “ОСОБА_5 погашення податкового боргу та належних вказаному господарству, мається більярдний стіл.

Протоколом про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 р. та актом перевірки від 30.07.2010 р., складених інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, підтверджується здійснення головою СФГ “ОСОБА_5” самовільної реконструкції нежитлової будівлі столярної майстерні під офіс.

Вказане приміщення належить СФГ “ОСОБА_5”на праві власності на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом 28.01.2003 р., що мається в матеріалах справи.

Отже, позивачем надані докази наявності на підприємстві вищевказаних товарно-матеріальних цінностей та використання будівельних матеріалів в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи 4 січня 2010 р. між СФГ”ОСОБА_5”та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір позики будівельних матеріалів зі строком повернення до 3 січня 2012 р.

Вказаний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним та передбачає повернення товарно-матеріальних цінностей, отже не є безоплатним.

В ході перевірки інвентаризація активів СФГ “ОСОБА_5” не проводилась, про що зазначено у акті перевірки. Доказів відмови позивача від проведення інвентаризації відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не виконано обовязок передбачений ч.2 ст. 71 КАС України та не надано доказів в підтвердження своїх висновків про відсутність перелічених ТМЦ на підприємстві, оримання безоплатно частини будівельних матеріалів та послуг по оформленню дизайну директором господарства для особистих потреб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. по справі№2а-9377/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 14.06.2011 р.