Постанова № 18874642, 01.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р. Справа № 2а-3966/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Виробниче підприємство техінпром" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі№2а-3966/10/2070

за позовом ТОВ "Виробниче підприємство техінпром"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000101800/0 від 10.04.2009 року, № 0000101800/1 від 17.06.2009 р., № 0000101800/2 від 10.07.2009 р., № 0000101800/3 від 25.09.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36089,00 грн. за основним платежем та 18044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" відмовлено у повному обсязі.

ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром", не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом обставин справи, порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року , прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважає прийняте судове рішення законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з мотивів правомірності донарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій з огляду на відсутність доказів, що підтверджують фактичне виконання зобовязання по правочинах, здійснених ТОВ "Компані Стріт" з ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром". Не задекларувавши податкові зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2008 року та валовий дохід за 9 та 11 місяців 2008 року, ТОВ "Компані стріт" тим самим ухилилось від виконання обовязків по їх сплаті, передбаченими вимогами п. 1.2, п. 1.11, ст.4 Закону №2181-III та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", а відтак, на думку апеляційного суду, це є підставою для висновку про порушення позивачем ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" вимог чинного податкового законодавства та настання для нього відповідних негативних правових наслідків. Податкова накладна № 64819 від 29.09.2008 року видана позивачу ТОВ "Компані стріт" підписана не уповноваженою особою, податкові накладні ТОВ "Компані стріт" № 28084 від 28 серпня 2008 року та № 28085 від 28 серпня 2008 року не можуть вважатися належно оформленими, а тому не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту у розмірі, зазначеному в них 36089,00 грн. Тому , на час проведення перевірки висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо завищення суми податкового кредиту у серпні 2008 року на суму 36089,00 грн. є обґрунтованими.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що з 27.03.2009 року по 31.03.2009 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.03.2008 р. по 30.09.2008 р. , за результатами якої складено акт від 31.03.2009 р. № 1753/1800/33899774

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які, на думку податкового органу, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальником ТОВ «Компані стріт» (ТОВ «Овімекс») , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 36089,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення №0000101800/0 від 10.04.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54133,50 грн., з них 36089,00 грн. за основним платежем та 18044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, ДПА Харківської області, ДПА України.

За результатами адміністративного оскарження відповідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000101800/0 від 10.04.2009 р. та з метою доведення строків сплати податкового зобовязання, ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000101800/1 від 17.06.2009 р., № 0000101800/2 від 10.07.2009 р., № 0000101800/3 від 25.09.2009 р.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" є висновок щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" і ТОВ "Компані Стріт", як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що договір від 24.07.2008 року №248, а також видаткові накладні, податкові накладні, надані ТОВ "Компані Стріт" на адресу ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром", підписані в.о. директора підприємства Котовським В.М. Однак, в ході перевірки встановлено, що зазначена особа не обліковується у реєстраційних документах ТОВ "Компані Стріт". Таким чином, за висновками відповідача, з якими також погодився суд першої інстанції, первинні документи, отримані ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" від постачальника товарів ТОВ "Компані Стріт", складені останнім з порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та положень Закону №168/97-ВР та не мають відповідної юридичної сили та доказовості, а отже не спричиняють настання відповідних правових наслідків, тобто не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства. Таким чином мета, з якою укладалась угода, була такою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемною.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування товарів платником податку, п. 5.3.9 ст. 5 того ж Закону , встановлює, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не можуть бути включені до складу валових витрат.

Відповідно п.5.1. ст.5 З цього Закону валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання в господарській діяльності.

В розумінні п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, згідно з вимогами, передбаченими п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. При цьому договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає обєктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "Компані Стріт" здійснювало позивачу поставку продукції на підставі рахунку-фактури № 14/08-8 від14.08.2008 року та № 28/08-8 від 28.08.2008 року, що відображено в акті перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компані стріт" позивачу виписана видаткова накладна № 28084 від 28 серпня 2008 року, податкова накладна № 28084 від 28 серпня 2008 року на суму 6900,00 грн., з яких ПДВ -1150,00 грн. та видаткова накладна № 28085 від 28 серпня 2008 року та податкова накладна № 28085 від 28 серпня 2008 року на суму 209632,56 грн., з яких ПДВ -34938,76 грн., які підписані в.о. директора підприємства Котовським В.М.

Колегією суддів встановлено , що відповідно до протоколу № 3 від 29.12.2007 року загальних зборів учасників ТОВ «Компані Стріт» ухвалено призначити виконуючим обовязки директора Товариства Котовського Василя Миколайовича та згідно п. 8.7 Статуту Товариства надати йому право діяти від імені товариства. Наказом ТОВ «Компані Стріт» від 29.12.2007 р. призначено Котовського Василя Миколайовича виконуючим обовязки директора ТОВ «Компані Стріт» та надано йому право здійснювати від імені товариства будь-які фінансово-господарські операції.

Таким чином , виконуючого обовязки директора ТОВ «Компані Стріт» Котовського В.М. було призначено на посаду та наділено його відповідними повноваженнями, в тому числі на укладення договорів від імені товариства у відповідності до вимог чинного законодавства , що було обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції.

Також, колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Компані Стріт», інтересам держави та суспільства, та його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, платіжними дорученнями і банківськими виписками), що надані відповідачу для перевірки, перелічені останнім в акті перевірки від 31.03.2009р. №1753/1800/33899774 та містяться в матеріалах адміністративної справи.

У звязку з цим, договори поставки, податкові та видаткові накладні, підписані уповноваженою особою та є первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є законним.

Щодо висновків податкового органу стосовно невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податкових зобов'язань ТОВ «Компані Стріт», що доводить факт порушення ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на валові витрати та на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Такий висновок повністю узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак відсутні правові підстави для висновку про порушення ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" вимог п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з тих підстав, що контрагенти позивача ухилилися від виконання обовязків, передбачених вимогами п. 1.2, п. 1.11, ст. 4 Закону №2181 та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Виробниче підприємство техінпром" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010р. по справі№2а-3966/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ "Виробниче підприємство Техінпром" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000101800/0 від 10.04.2009 року, № 0000101800/1 від 17.06.2009 р., № 0000101800/2 від 10.07.2009 р., № 0000101800/3 від 25.09.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54133,50 грн., з них 36089,00 грн. за основним платежем та 18044,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.