Постанова № 18874019, 30.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 2а-11096/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-11096/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бум - експрес"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.08.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бум-експресс» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова(далі відповідач),третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Новопромбуд», в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 19.03.2010 року № 0000822302/0; від 19.04.2010 року № 0000822302/1; від 22.06.2010 року №0000822302/2 від 31.08.2010 року № 0000822302/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року позовні вимоги було задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.03.2010 року №0000822302/0; від 19.04.2010 року № 0000822302/1; від 22.06.2010 року № 0000822302/2 від 31.08.2010 року № 0000822302/3, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку з прибуток усього 194091 грн., основний платіж 129394 грн., штрафні (фінансові) санкції 64697 грн.

В задоволенні частини позовних про визнання протиправними рішень податкового органу відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, про що був складений акт від 25.02.2010 року №894/23-506/31800651.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.25ст.1, абз.4 п.п.4.1.6п.4.1ст.4,п.5.1ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження суми податку на прибуток у розмірі 129394,00 грн. за 4 квартал 2008 року.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010 року № 0000822302/0; від 19.04.2010 року №0000822302/1; від 22.06.2010 року № 0000822302/2 від 31.08.2010 року № 0000822302/3, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку з прибуток усього 194091 грн., основний платіж 129394 грн., штрафні (фінансові) санкції 64697 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем були дотриманні вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час формування валового доходу.

В частині позовних вимог про визнання протиправними рішення відповідача, суд першої інстанції відмовив, оскільки первинні бухгалтерські документи на підтвердження доводів позивача не були надані під час перевірки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.4.1.6 п.4.1ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

На підставі п.5.1 ст. 5 наведеного вище Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом ставиться до вини позивачу неправильне формування складу валових доходів підприємства під господарської операції з ТОВ «Феррос-Д».

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Феррос-Д» з яким був укладений договір поставки товарів у лютому-квітні 2008 року.

На час перевірки позивачем не були виконанні зобовязання перед своїм контрагентом ТОВ «Феррос-Д» та виникла кредиторська заборгованість в сумі - 282314,57 грн., яка у звязку з визнанням ТОВ «Феррос-Д» банкрутом у жовтні 2008 року є безнадійною фінансовою допомогою.

Судом першої інстанції була підтримана позиція позивача про укладання ТОВ «Феррос-Д» та ТОВ «Будівельною фірмою Новопромбуд» договору відступлення права вимоги № 21 від 02.05.2008 року, за умовами якого ТОВ «Будівельна фірма Новопромбуд» приймає на себе право вимоги з позивача заборгованості в сумі 282314,57 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Феррос-Д», 02.08.2010 року позивача повідомлено про відступлення права вимоги, а тому - відсутності ознак безнадійної фінансової допомоги у зазначеній кредиторській заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, державна реєстрація припинення ТОВ «Феррос-Д» у звязку з визнанням її банкрутом була здійсненна - 27.10.2008 року.

На підставі статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, під час формування податку на прибуток позивачем кредиторська заборгованість,яка утворилась в ході здійснення господарської операції з ТОВ «Феррос-Д» повинна була визнана позивачем безповоротною фінансовою допомогою.

Стосовно наданого до матеріалів справи договору відступлення права вимоги №21 від 02.05.2008 року, то колегія суддів зазначає, що зазначений договір до перевірки не надавався, а тому перевіряючими не міг бути дослідженим та відповідно оцінений, даний факт не заперечується й позивачем по справі.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про помилковість рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, в задоволенні позову слід відмовити.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції помилково під час вирішення справи не визнав протиправними рішення податкового органу, але скасував їх.

Підстави, на яких ґрунтував свою позицію суд першої інстанції, є наявність договору відступлення права вимог № 21 від 02.05.2008 року, суд апеляційної інстанції не може за вказаних вище умов вважати належними доказами по справі.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-11096/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Донець Л.О. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 03.06.2011 р.