Постанова № 18873817, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. Справа № 2а-11670/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

при секретарі Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Корд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Корд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "КОРД" (далі ТОВ "ВКФ "Корд") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000241800/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15.489,40 грн., у тому числі за основним платежем 11.637,80 грн. та 3.851,60 грн. штрафні санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011року в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Корд" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду позивач, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "ВКФ "Корд" підлягає задоволенню, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011року відповідно приписів п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України слід скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Корд" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПФ "ТТВ" (код ЄДРПОУ 35348717), за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2010р. № 4010/18-007/30429870. (а.с.11-22).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВКФ "Корд" п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме підприємством зайво віднесено до податкового кредиту у 3-му, 4-му кварталі 2008 року суму у розмірі 11.637,80 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПФ "ТТВ": у 3-му кварталі 2008 року в розмірі 3602,60 грн., у 4-му кварталі 2008 року 8.035,20 грн. (а.с.21).

На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000241800/0, яким ТОВ "ВКФ "Корд" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 15.489,40 грн.(а.с.9).

Підставою для визначення ТОВ "ВКФ "Корд" податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в розмірах, що оскаржуються, став висновок податкового органу про нікчемність правочину №148 від 15.07.2008 року укладеного між позивачем та ПФ "ТТВ". Даний висновок мотивований тим, що ПФ "ТТВ" - контрагент позивача по спірному договору відсутнє за своєю юридичною фактичною адресою, а керівник ПФ "ТТВ" ОСОБА_1 з 19.03.2008 року перетнула кордон країни і до України не поверталась. Оскільки угода була укладена позивачем після залишення країни ОСОБА_1, яка рахується єдиною особою на підприємстві, контролюючий орган вважає, що від імені ОСОБА_1 договір з позивачем укладений іншою невідомою особою, накладні також виписані та підписані особами, що не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності на ці дії та на представництво в цивільних правовідносинах ПФ "ТТВ". Внаслідок чого, декларації з ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані ПФ "ТТВ" до держанвої податкової інспекції протягом 2008 року та 2009 року, які підписані ОСОБА_1 та дані, наведені у цих деклараціях, визнані ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова такими, що мають статус "до відома" і є не дійсними. З урахуванням наведеного, на підставі ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем за результатами взаємовідносин з ПФ "ТТВ", до складу податкового кредиту -11.637,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ВКФ "Корд" уведено з ПФ "ТТВ" договір купівлі-продажу № 148 від 15.07.2008 року, за яким ПФ "ТТВ" зобовязується передати ТОВ "ВКФ "КОРД" запасні частини «Товар»окремими партіями за цінами в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується сторонами в накладних або рахунках, які є невідємною частиною договору. (а.с.31-33)

Згідно п. 4.2 зазначеного договору умови постачання товару є наступними: поставка Товару здійснюється зі складу Продавця, прийом Товару по кількості та якості проводиться згідно з діючим законодавством уповноваженим дорученням представником Покупця, який підписує видаткову накладну. Поставка Товару здійснюється на склад Покупця транспортом Продавця або незалежним перевізником за рахунок Продавця.(а.с.32)

Положеннями ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виконання зобов'язань ТОВ "ВКФ "Корд" підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Виконання зобов'язань ПФ "ТТВ" підтверджується видатковими та податковими накладними. Транспортування придбаних позивачем товарів відбувалося засобами контрагента - ПФ "ТТВ".

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача, що особа, від імені якої вчинені правочини (ОСОБА_1.), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама ОСОБА_1 будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ "ТТВ" не підписувала, оскільки проживає в Ізраїлі. Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (акт перевірки) за даними цієї бази у 2008 році ОСОБА_1 виїхала з України 19 березня 2008 року. Разом з тим, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України № 0253-3439/0/15-09 від 16.03.2009 року зазначено, що відсутність інформації в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску. Відповідачем не спростована інформація щодо використовування послуг кур'єрської служби доставки кореспонденції при здійсненні взаємовідносин між позивачем та директором ПФ „ТТВ".

Зазначене вище твердження податкового органу є недоведеним.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів № 206 від 10.07.2009 р., відповідно до якого рукописні записи в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня по липень 2008 року ПП „ТТВ" і розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з травня по липень 2008 року виконані від імені ПФ „ТТВ" ОСОБА_2, яка не є посадовою особою вказаного підприємства, суд вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У вищевказаному висновку експертизи вказано, що остання проводилась на підставі постанови слідчого по кримінальній справі № 16090024. При цьому не вказано, у відношенні кого чи за фактом чого порушена дана кримінальна справа і яким чином обставини, що мають бути з'ясовані експертизою по даній кримінальній справі стосуються справи за позовом ТОВ "ВКФ "Корд". Тобто, ані висновок експертизи, ані акт перевірки не розкривають зв'язку вказаної кримінальної справи з предметом даного позову. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв вказаний висновок до уваги в якості належного доказу по справі.

Згідно акту перевірки ПФ "ТТВ" від 19.01.2010 року, даний контрагент позивача у періоді з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 20.02.2008 року № 100099670, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, має індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 212191520379. Згідно даних пошукової системи ДПА України свідоцтво платника податку на додану вартість ПФ "ТТВ" анульовано 09.02.2010 року. Тобто, у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПФ "ТТВ" мало право виписати податкові накладні на адресу позивача, а позивач - віднести суми ПДВ за цими податковими накладними до податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до пп.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. З копій податкових накладних № 497 від 01.07.2008 р., № 767 від 01.08.2008 р. та № 1236 від 01.10.2008 р., виписаних на адресу позивача ПФ "ТТВ", встановлено, що останні містять усі обов'язкові реквізити податкової накладної, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства - отримувача. Як вбачається зі змісту наведеної норми Закону України "Про податок на додану вартість", підпис керівника підприємства-постачальника не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави щодо визнання неправомірним віднесення ТОВ "ВКФ "Корд до складу податкового кредиту за угодою з ПФ "ТТВ" суму в розмірі 11.673 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки донарахування податку на додану вартість є неправомірним, застосування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також є безпідставним.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011року з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ВКФ "Корд".

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п. 3, 202 ч.1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Корд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "Корд" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 07.09.2010 року №0000241800/0.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2011 року.

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.