Ухвала суду № 18873798, 23.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 р.Справа № 2070/2а-546/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2070/2а-546/11

за позовом ПП "Будремкомплекс"

до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року адміністративний позов ПП "Будремкомплекс" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000391820/0 від 21.09.10р. про визначення податкового зобов'язання ПП “Будремкомплекс” з податку на прибуток підприємств в сумі 79666,00 грн. за основним платежем та 39833,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000381820/0 від 21.09.2010 р. про визначення податкового зобов'язання ПП “Будремкомплекс”з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в сумі 63733,00 грн. за основним платежем та 31866,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП “Будремкомплекс” витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 21.02.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.1 , п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.09.2010р. фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Будремкомплекс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ “Релан” за період з 01.01.08 по 30.03.10 року, за результатами якої складено акт перевірки № 6513/182/33899418 від 10.09.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , що призвело до занижено податок на прибуток в перевіяємому періоді на загальну суму 79666,0 грн. , за І кв. 2008р. на суму 40086,0 грн., за ІІІ кв. 2008р. на суму 39580,0 грн., а також порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок за перевіряємий період на загальну суму 63733,0 грн., в тому числи по періодах травень 2008р.-20920,0 грн., червень 2008р. 11149,0 грн., липень 2008р. 21016,0 грн., серпень 2008р. 10648,0 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2010р. № 0000391820/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 119499.00 грн. , в тому числі за основним платежем 79666.00 грн., за штрафними санкціями 39833.00 грн. та № 0000381820/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 95599,50 грн., в тому числі за основним платежем 63733.00 грн., за штрафними санкціями 31866,50 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова та ДПА Харківської області .

За результатами адміністративного оскарження, залишені без змін податкові повідомлення рішення від 21 вересня 2010р. № 0000391820/0 та № 0000381820/0 та з метою доведення строків сплати податкових зобовязань, ухвалені податкові повідомлення-рішення від 12.10.10 № 0000381820/1 та № 000391820/1, від 08.11.10р. № 0000391820/2 та № 0000381820/2.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що контрагент позивача ТОВ “Релан” немає ні основних фондів для виконання послуг відповідно до угоди , укладеної з підприємством позивача, ні працюючих на товаристві відповідних фахівців , відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, що свідчить про відсутність у ТОВ “Релан” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та відсутність фактичних дій , спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Таким чином, ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова вважає , що правочин вчинений у перевіряємому періоді ПП "Будремкомплекс" та ТОВ “Релан” є нікчемним, суперечать моральним засадам суспільства, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ПП “Будремкомплекс”(замовник) та ТОВ “Релан”(підрядник) укладено договір підряду № 15 від 21.04.08, предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт.

Вартість робіт за вказаним договором узгоджувалася сторонами шляхом підписання договірних цін (коштрисів) на виконання робіт з устаткування фундаменту під молот М-1340, устаткування фундаменту під молот МБ-4138, устаткування гаражу для зберігання човнів, устаткування покриття з профнастилу, роботи з ремонту покрівлі.

Роботи (послуги), передбачені в договірних цінах (кошторисах), виконані підрядником та прийняті замовником, що підтверджується копіями актів приймання виконаних робіт за травень, червень, липень та серпень 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що замовлені позивачем у ТОВ “Релан” роботи попередньо замовлені АТ “ХАРП” у ПП “Будремкомплекс” відповідно до договору № 2 від 02.01.08, предметом якого є виконання робіт з будівництва, реконструкції, капітальному та поточному ремонтам будівель та споруд, всіх видів спецробіт обєктів АТ “ХАРП” .

Відповідно до актів виконаних робіт, підписаних між АТ “ХАРП” та ПП “Будремкомплекс”, роботи, виконані ТОВ “Релан” , відображені в подальшому в актах виконаних робіт на виконання договору підряду, укладеного між АТ “ХАРП” та ПП “Будремкомплекс”.

Розрахунки за роботи (послуги), виконані за договором укладеним між ПП “Будремкомплекс”та ТОВ “Релан” від 21.04.08р, здійснено позивачем шляхом частково у безготівковій формі, що підтверджується копією виписки з розрахункового рахунку позивача, а частково шляхом передання векселів, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 05.05.08.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні”умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як вбачається з договору від 21.04.08р. та додаткової угоди до нього від 27.04.09р. передбачена можливість здійснення розрахунків за договором у вексельній формі.

Отримані векселі предявлені до оплати ТОВ “Проект-Модерн”відповідно до копії акта предявлення векселя до платежу від 21.05.2009 року.

Позивачем оплачено предявлені до оплати векселі, що підтверджується копією виписки з розрахункового рахунку позивача. Вказані векселі погашені та повернуті за актом приймання-передачі векселів від 26.05.09 р.

Тобто , між ПП “Будремкомплекс”та ТОВ “Релан”проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, додаткової угоди, що підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, виписки з розрахункового рахунку, податковими накладними та іншими документами , які долучені до матеріалів справи .

З наведеного вбачається , що договір підряду від 21.04.08р., укладений між ПП “Будремкомплекс”та ТОВ “Релан” виконано сторонами в повному обсязі, проведений в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається , що усі витрати позивача з придбання будівельних та ремонтних робіт були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності діяльність у сфері будівництва, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Також , підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ “Релан” як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач посилається на те, що договір підряду №07/10/Б від 07.10.2008 р. підписаний зі сторони ТОВ “Релан” виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3, але директор ТОВ “Релан”ОСОБА_4 не призначав нікого виконуючого обов'язки директора, не давав доручення будь-кому укладати договори із іншими СПД, тобто договори укладені особою, не уповноваженою на те; податкова накладна №3012083 від 30.12.2008 р. підписана зі сторони виконавця ТОВ “Релан”- ОСОБА_3, але директор ТОВ “Релан”ОСОБА_4 не призначав нікого виконуючого обов'язки директора, не давав доручення будь-кому укладати договори із іншими СПД та виконувати їх, тобто податкові накладні підписані особою, не уповноваженою на те; в податкових накладних вказане місцезнаходження ТОВ “Релан”- м. Одеса, вул. Зоопаркова 25 (хоча підприємство з 01.12.2008 р. має адресу реєстрації - м. Вишневе, вул. Святошинська 27), в період виконання договору ТОВ “Релан”не знаходилось за юридичною адресою як в період перебування на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеса, так і в ДПІ у Києво-Святошинському районі.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на матеріали допиту директора ТОВ “Релан”ОСОБА_4, відповідно до яких ОСОБА_4 зазначив, що керівництво підприємства ТОВ “Релан”він не здійснював, наміру займатись комерційною діяльністю він не мав, бухгалтерські документи та податкові звіти не складав та не підписував, податкову звітність в органи ДПС не надавав, договори із підприємствами не укладав, гротові кошти в банківських установах не отримував та не перераховував, печатки, штампи ТОВ “Релан”ніколи не мав, їх місцезнаходження йому не відомо. Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що нікому він не доручав підписувати та надавати до органів ДІЮ податку звітність, укладати договори із іншими підприємствами він також нікому не доручав. Він не призначав себе директором ТОВ “Релан”та де знаходиться підприємство він не знає.

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій підприємством, що перевіряється, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає вказані доводи апеляційної скарги до уваги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Релан”зареєстроване як платник податку на додану вартість 02.03.2007 р., що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1, виданим ДПІ у Приморському районі м. Одеси 25.04.2008 р. (том 1, а.с. 112).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 2, а.с.34 - 38) запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ “Релан”, під час укладення договору підряду № 07/10/Б від 07.10.2008р. та його виконання - відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Таким чином, під час укладення між ПП “Будремкомплекс” та ТОВ “Релан”договору підряду і його виконання контрагент позивача мав статус юридичної особи.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. №17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 р. за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дії та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_3 на підписання фінансових та господарчих документах з боку ТОВ “Релан”, а саме Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 15.09.2008 р., та довіреністю від 15.09.2008 р., а також відсутністю доказів про відкликання довіреності виданої юридичною особою своєму представнику на час укладення та виконання договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність порушень закону при укладенні договір підряду № 15 від 21.04.2008р., оскільки вказаний правочин укладений право- і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчено печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Доказів, які б доводили необачність правової поведінки ПП “Будремкомплекс”при укладанні з ТОВ “Релан”договору підряду № 15 від 21.04.2008р., відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (додатковою угодою , актами виконаних послуг,податковими накладними, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні договору та додаткової угоди сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаним договором позивач фактично сплатив своєму контрагенту безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “Релан”з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та ТОВ “Релан” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг та розрахунки з постачальником таких послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що понесені позивачем валові витрати та податковий кредит підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають йому правові підстави для віднесення понесених витрат по взаємовідносинам з ТОВ “Релан” до валових витрат та формування податкового кредиту , тому в його діях не має порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97 № 168/97-ВР.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. № 0000391820/0 та № 0000381820/0 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011р. по справі№2070/2а-546/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.