Ухвала суду № 18873736, 16.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р.Справа № 2а-10457/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.01.2011 р. по справі №2-а-10457/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "KGS & CO"

до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання протиправним та недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне Акціонерне Товариство "КGS & Со", звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив визнати протиправним та недійсним в повному обсязі рішення відповідача про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 21.04.2010р. №1/2311/32500503.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив наступне.

В акті № 267/2311/32500503 від 23.03.2010р. відображені помилкові висновки Чугуївської ОДПІ про заниження валового доходу внаслідок реалізації ПАТ "КGS & Со" товару контрагентам за ціною, що є нижчою від рівня звичайних цін. При цьому, рівень звичайних цін був визначений податковим органом за ціною реалізації цими контрагентами придбаного у ПАТ товару третім особам. Позивач вважає, що всупереч п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковим органом при винесенні спірного рішення не взяті до уваги такі умови договорів, як кількість (об'єм) товарів (наприклад, об'єм товарної партії), строки виконання зобов'язань, умов платежів, звичайних для таких операцій, а також інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну. Окрім того, ОДПІ при винесенні спірного рішення не було досліджене економічне обґрунтування вартості реалізованої продукції, надане ПАТ на запити податкового органу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від31.01.2011 р. задоволено адміністративний позов Приватного Акціонерного Товариства "КGS & Со".

Визнано протиправним та скасувати рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 21 квітня 2010 р. № 1/2311/32500503.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.01.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.20.1, п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.18 ст. 1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 17 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також позивач надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 02.02.2010 року по 16.03.2010 року фахівцями Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області на підставі направлення від 01.02.2010 р. № 27 проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "KGS&CO" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008 р. по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 267/2311/32500503 від 23.03.2010 р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення Приватного акціонерного товариства "KGS&CO", зокрема, вимог п. 1.18 ст. 1, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 516077грн.

На підставі акту перевірки Чугуївською ОДПІ прийнято рішення № 1/2311/32500503 від 21.04.2010р., яким ПАТ "КGS & Со" визначено податкове зобовязання із застосування звичайних цін з ПДВ в загальному розмірі 25032 154,00 грн., у тому числі: основний платіж- 12516 077,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції 12516 077,00грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване належить до кола правових актів індивідуальної дії, оскільки покладає на особу обов'язок оплатити додатковий платіж на користь Держави по податку на додану вартість та є процедурним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції в галузі оподаткування.

При цьому суд першої інстанції, враховуючи приписи п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.8 пункту 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшов висновку про відсутність доказів реалізації ПАТ "КGS & Со" у спірних правовідносинах товару (ковпачки для укопорки пляшок) за ціною нижчою від собівартості, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності співставних умов поставки продукції за правочином між позивачем, ПАТ "КGS & Со" і ТОВ «Екотехпромсервіс» (договір - поставки від 01.06.2007р. №01.06.2007р., за яким з боку позивача відбувся продаж товару -ковпачки для укопорки пляшок) та за правочином між ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» і ТОВ «Пром-Еко-Сервіс» (за яким відбулась господарська операція з придбання товару - ковпачки для укопорки пляшок для їх подальшого використання при виробництві алкогольних напоїв).

Зміст акту планової виїзної перевірки від 23.03.2010р. №267/2311/32500503 також не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов поставки продукції (ковпачки для укопорки пляшок) позивачем, ПАТ "КGS & Со" та придбання продукції цього ж найменування ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», як-то: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів тощо. Крім того, у вказаному акті перевірки не викладені умови вищевказаних договорів, та, відповідно відсутні та документально не підтверджені судження суб'єкта владних повноважень щодо умов договорів, що згідно з ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки обґрунтованості таких суджень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Як свідчить акт перевірки №267/2311/32500503 від 23.03.2010р. на підставі якого прийняті оскаржуване рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, ПАТ "КGS & Со" вчинено порушення п. 1.18 ст. 1 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: при здійсненні господарських операцій по поставці товару (ковпачки для укопорки пляшок) на користь ТОВ «Екотехпросервіс» базу оподаткування ПДВ визначено за договірною вартістю товару, а не за звичайною ціною, яка дорівнює 1,80 грн.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459, Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758, специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів у формі рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.

Як свідчить зміст акту планової виїзної перевірки від 23.03.2010 р. №267/2311/32500503, податковим органом не викладено жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов поставки продукції (ковпачки для укопорки пляшок) позивачем, ПАТ "КGS & Со", та придбання продукції цього ж найменування ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм», як-то: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів тощо, а також не викладені умови договорів та не надана ним судження суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні в судове засідання апеляційної інстанції відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність співставних умов за договором поставки від 01.06.2007 р. №01.06.2007 р., укладеного між ПАТ "КGS & Со" і ТОВ «Екотехпромсервіс», за яким позивачем відбувся продаж товару - ковпачки для укопорки пляшок, та за правочином між ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» і ТОВ «Пром-Еко-Сервіс», за яким відбулась господарська операція з придбання товару - ковпачки для укопорки пляшок для їх подальшого використання при виробництві алкогольних напоїв.

Отже відповідачем не надано достатніх та належних доказів реалізації позивачем, ПАТ "КGS & Со", у спірних правовідносинах товару (ковпачки для укопорки пляшок) за ціною нижчою від собівартості. При цьому, представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції обставини відсутності збитків від виготовлення та реалізації цього товару (ковпачки для укопорки пляшок) визнані..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 21.04.2010р. №1/2311/32500503, прийняте Чугуївською обєднаною державною податковою інспекцією Харківської області не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто дії відповідача у правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "KGS&CO"в повному обсязі.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача у апеляційної скарзі про те, що рішення про застосування звичайних цін не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні ст. 17 КАС України, а тому не може бути визнане недійсним, виходячи з наступного.

Оскаржуване рішення Чугуївської ОДПІ про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін від 21 квітня 2010 р. № 1/2311/32500503 винесено на підставі акту перевірки №267/2311/32500503 від 23.03.10 р., складеного за результатами перевірки "KGS&CO" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009 р. У вказаному акті відповідачем зафіксований факт заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 12516077,00 грн.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням, прийнятим Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківської області, як суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, визначено позивачу суму податкового зобов'язання, колегія суддів вважає, що даний спір належить вирішувати саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері публічно - правових відносин.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від31.01.2011 р. по справі№2-а-10457/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуЧугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської областізалишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.01.2011 р. по справі№2-а-10457/10/2070 за позовомПриватного акціонерного товариства "KGS&CO" доЧугуївської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання протиправним та недійсним рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.