Ухвала суду № 18873597, 25.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 р.Справа № 2а-16476/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-16476/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марка Плюс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Марка Плюс», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, у якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова:

1)№ 0000411550/0 від 01.09.2010 року;

2)№ 0000411550/1 від 14.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність включення податку на додану вартість до податкового кредиту згідно з податковими накладними, які були надані його контрагентами: ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас».

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що позивачем були порушені вимоги п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: між задекларованою сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобовязань його контрагентів виявлена розбіжність. Контрагенти не подавали до податкових органів податкову звітність за період, що перевірявся, в результаті чого відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 916158 грн. за березень, квітень, травень, червень 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Плюс» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Даним судовим рішенням скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000411550/0 від 01.09.2010 року, № 0000411550/1 від 14.12.2010 року.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач безпідставно завищив суму податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Марка Плюс» з питання встановлення причин розбіжності даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень, квітень, травень, червень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 6074/15-510/24276652 від 16.08.2010 року (а.с. 15-20, т. 1).

На думку відповідача, були встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2010 року, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 916158,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000411550/0 від 01.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1312027,50 грн. (а.с. 21, т. 1).

Вказане рішення було оскаржене позивачем до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, але скаргу позивача залишено без задоволення та за наслідками розгляду 14.12.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000411550/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1312027,50 грн. (а.с. 22, т. 1).

Оскаржувані позивачем податкові рішення відповідач обґрунтовує наступним. Податковим органом було співставлено відомості, задекларовані позивачем у Додатку № 5 податкової декларації, із податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів: ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас». Внаслідок цього відповідачем було виявлено невідповідність задекларованого податкового зобов'язання та податкового кредиту у позивача у розрізі контрагентів за березень, квітень, травень, червень 2010 року, у звязку з тим, що контрагентами-постачальниками ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас» не було задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ.

На підставі вказаного, відповідач дійшов висновку, що факт недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами ТОВ «Марка Плюс» свідчить про відсутність правових підстав для формування останнім податкового кредиту у сумі 916158,00 грн. за березень, квітень, травень, червень 2010 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Штудіан» було укладено договір купівлі-продажу № 010901 від 01.09.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Штудіан» зобовязується поставляти товари народного вжитку згідно з накладними, а ТОВ «Марка Плюс» зобовязується прийняти та оплатити вказані товари (а.с. 58, т. 1).

Факт передачі товару за вказаним договором підтверджується відповідними накладними (а.с. 79-120, т. 1), а факт оплати отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 59-78, т. 1).

Позивачем сплачено ПДВ на придбані у березні, квітні 2010 року товари у їх вартості.

Також позивач уклав з ТОВ «Травітас» договір купівлі-продажу № 1/06/10 від 30.04.2010 року, за умовами якого продавець, ТОВ «Травітас», зобовязується поставляти товари народного вжитку згідно з накладними, а покупець, ТОВ «Марка Плюс», зобовязується прийняти та оплатити вказані товари (а.с. 128, т. 1).

Факт передачі товару за вказаним договором підтверджується відповідними накладними (а.с. 140-178, т. 1), а факт оплати отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 129-138, т. 1).

Позивачем сплачено ПДВ на придбані у травні, червні 2010 року товари у їх вартості.

Суми ПДВ за податковими накладними, що були надані контрагентами позивача, були віднесені товариством «Марка Плюс» до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2010 року.

Згідно з приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів зазначає, що сума податку на додану вартість у розмірі 916158,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2010 року, підтверджена податковими накладними.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій та надання податкових накладних ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас» були зареєстровані як платники ПДВ.

В акті перевірки відповідач обґрунтовував причину порушення позивачем податкового законодавства тим, що контрагентами позивача, ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас», не подано податкові декларації та не задекларовано обєкти оподаткування. На підставі вказаного, відповідач зробив висновок про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ 916158,00 грн. за податковими накладними, що були видані позивачу його контрагентами.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені пунктом 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Статтею 61 Конституції України закріплено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не особа, що мала з ним господарські відносини.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до наступного висновку: якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо відображення податку у податковій звітності, то вказане тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за неподання його контрагентами податкової звітності та недекларування ними обєкту оподаткування.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму в розмірі 916158,00 грн., яка підтверджена податковими накладними, складеними ТОВ «Штудіан» та ТОВ «Травітас», у зв'язку з придбанням позивачем товарів у контрагентів-постачальників.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000411550/0 від 01.09.2010 року, № 0000411550/1 від 14.12.2010 року правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-16476/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.