Ухвала суду № 18873546, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р.Справа № 2а-11667/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняГрицаєнко М.О., Савченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-11667/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" (далі ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури") до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Чугуївська ОДПІ) про скасування рішень було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення Чугуївської ОДПІ № 0000731522/0 від 27.04.2010р., №0000731522/1 від 26.05.2010р., № 0000731522/2 від 02.07.2010р., № 0000731522/3 від 24.09.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Чугуївською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність винесених відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт зазначив, що за результатами проведеної 14.04.2010 року документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" з податку на додану вартість за лютий 2010р. було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), які виявились у тому, що позивачем не враховано зменшення залишку відємного значення в сумі 931426,00 грн., встановленого актом перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376, при поданні декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010р., що призвело до завищення відємного значення в сумі 238950,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 48709,00 грн.

Враховуючи викладене, податковим органом було правомірно визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58450,8 грн., у т.ч. за основним платежем 48709 грн. та за штрафними санкціями 9741,8 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів законності та обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання податкового органу, як на підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, на акт перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376 суд першої інстанції визнав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки інформація акту перевірки служить лише підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобовязань. Податковим органом доказів прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі вища зазначеного акту перевірки надано не було. В звязку з чим, посилання відповідача на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень лише на висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" 12.03.2010р. подано до Чугуївською ОДПІ у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, відповідно до рядка 26 якої відображено залишок відємного значення в сумі 238950 грн.

14.04.2010р. Чугуївською ОДПІ у Харківській області проведено документальну (камеральну) перевірку податкової декларації ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" з податку на додану вартість за лютий 2010 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, які виявились у тому, що позивачем не враховано зменшення залишку відємного значення в сумі 931426,00 грн., встановленого актом перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376, при поданні декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010р., що призвело до завищення відємного значення в сумі 238950,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 48709,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Чугуївською ОДПІ винесено податкове повідомлення рішення від 27.04.2010 р. № 0000731522/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 58450,8 грн., у т.ч. за основним платежем 48709 грн. та за штрафними санкціями 9741,8 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомлення-рішенням, позивач провів процедуру його адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарг, рішеннями уповноважених податкових органів в задоволенні скарг було відмовлено, у звязку з чим на адресу позивача були направлені рішення № 0000731522/1 від 26.05.2010р., № 0000731522/2 від 02.07.2010р., № 0000731522/3 від 24.09.2010р., якими позивачу доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Акт Чугуївської ОДПІ у Харківській області № 360/1522/34567376 від 14.04.2010р. невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010р., складений на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", за правилами якої, органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зауважив на те, що дана норма, яка вказана підставою для проведення камеральної перевірки в вступній частині акту, встановлює загальні права органу державної податкової служби на проведення всіх видів перевірок. При цьому конкретні підстави, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України. №2181. Зокрема, пп.4.2.2п.4.2 ст.4 Закону України №2181, передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Отже зазначені норми передбачають, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.

Як свідчать матеріали справи, камеральній перевірці від 14.04.2010р. за актом № 360/1522/34567376 підлягала податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що є свідченням порушення законодавчих термінів визначених для здійснення камеральної перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки вказано, що перевіряючими було використано данні, викладені в акті перевірки №56/2311/34567376 від 26.01.2009 р., яким було встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, а саме зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 931 426,00 грн., що стало підставою для здійснення камеральної перевірки від 14.04.2010 р. та включення цієї суми в обґрунтування розрахунків даного виду податку у наступні податкові періоди.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності Закон не передбачає будь-які акти про результати попередніх перевірок.

Як свідчать матеріали акту від 14.04.2010 р., перевірці підлягали показники податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що подавалися платником податків до контролюючого органу. У порівнянні з даними камеральної перевірки, не спостерігається розбіжностей між показниками платника податку та податковою інспекцією за розділами першим "податкові зобовязання" та другим "податковий кредит".

За даними третього розділу "розрахунки з бюджетом за звітний період" показники рядків 23 (залишок відємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), 24 (залишок відємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказані позивачем суми у податкових деклараціях відрізняються від даних перевірки мінусовим знаком.

Дані розбіжності обґрунтовуються відповідачем тим, що підприємством не враховано зменшення відємного значення в сумі 931 426,00 грн. встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що вимоги перевірияючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість або про визначення податкового зобов'язання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання, тому за своєю юридичною природою він не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обов'язковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформлені декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

При цьому інформація акту перевірки є підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України №2181. При цьому даним Законом передбачено (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 цього Закону), якщо податкове зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої такої суми і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Даних про те, що за результатами перевірки від 26.01.09 р. №56/2311/34567376 податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення відсутні і ці обставини не заперечуються відповідачем.

З врахуванням приписів ч. З ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони, не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому твердження перевіряючого про те, що підприємством не було враховано зменшення від'ємного значення ПДВ в сумі 931426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.09 р., в наступних звітних періодах є неправомірним, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем 12.03.09 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, згідно з якою позивачем задекларовано у рядку 26 залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 287659 грн. В декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року залишок відємного значення у сумі 287659 грн. правомірно перенесено до рядку 23.2 декларації та за результатами співвідношення податкових зобовязань та податкового кредиту за звітний місяць визначено у рядку 26 декларації залишок відємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду визначено у сумі 238950 грн.

Крім того, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР встановлено положення, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та що податковий кредит був сформований не у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми податкового зобовязання через порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, які виявились у тому, що позивачем не враховано зменшення залишку відємного значення в сумі 931426,00 грн., встановленого актом перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376, при поданні декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010р., що призвело до завищення відємного значення в сумі 238950,00 грн. та заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 48709,00 грн., колегія суддів з вища зазначених підстав до уваги не приймає.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-11667/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2011 р.