Ухвала суду № 18872982, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р.Справа № 2а-1670/478/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. по справі№2а-1670/478/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго"(ВАТ «Полтаваобленерго», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві), в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 0004371702/0 про визначення позивачеві податкового зобов`язання в розмірі 10341,45 грн. повністю.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року по справі № 2а-1670/478/11 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 31.12.2010 року № 0004371702/0 в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 10135 грн. 80 коп., в тому числі 3378 грн. 60 коп. основний платіж, 6757 грн. 20 коп. штрафна санкція.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. по справі № 2а-1670/478/11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 31.12.2010 року № 0004371702/0 про донарахування Відкритому акціонерному товариству «Полтаваобленерго» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 205 грн. 65 коп., в тому числі 68 грн. 55 коп. основного платежу, 137 грн. 10 коп. штрафної санкції; прийняти нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 31.12.2010 року № 0004371702/0 в частині донарахування відкритому акціонерному товариству «Полтаваобленерго» податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 205 грн. 65 коп., в тому числі 68 грн. 55 коп. основного платежу, 137 грн. 10 коп. штрафної санкції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.9.10 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п.2.3, 3.1, 7.41, 7.43 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (надалі «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»), «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658. Стверджує, що кошти, які були отримані під звіт працівниками ВАТ «Полтаваобленерго» і витрачені на паркування автомобілів, не відносяться до оподатковуваного доходу підзвітних осіб, оскільки такі витрати підтверджені відповідними розрахунковими документами (паркувальними талонами). Відтак, вважає висновок акту перевірки про порушення ВАТ «Полтаваобленерго» пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.9.10 ст.9, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.2.3, 3.1, 7.41, 7.43 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» - необґрунтованим, а донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 68,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137,10 грн. безпідставним. За таких обставин, стверджує, що спірне податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 0004371702/0 про визначення податкового зобов`язання в розмірі 10341,45 грн. є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. по справі № 2а-1670/478/11 в частині задоволених позовних вимог та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтаваобленерго» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.4.2.4 п.4.2 ст.4, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Наполягає на тому, що сума страхової премії, сплаченої позивачем у грудні 2009 року за договорами довгострокового страхування життя працівників ПАТ «Полтаваобленерго», перевищує допустиму суму страхових внесків, що не включається у склад загального оподатковуваного доходу платника податку, розмір якої визначено пп.4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За таких обставин, вважає донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3378,60 грн. обґрунтованим, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ВАТ «Полтаваобленерго» підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. по справі № 2а-1670/478/11 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ВАТ «Полтаваобленерго» до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 0004371702/0 про визначення податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 10341,45 грн. задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив про зміну Відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго» свого найменування на «Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго», надавши суду копію відповідної довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копію статуту Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», та подав клопотання, в якому просив суд апеляційної інстанції вважати позивачем по справі № 2а-1670/478/11 Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (надалі ПАТ «Полтаваобленерго», позивач).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу за апеляційними скаргами ПАТ «Полтаваобленерго», ДПІ у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 р. по справі № 2а-1670/478/11 за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.08.2010 року по 07.12.2010 року державними податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.12.2010 року № 12592/23-4/00131819, яким зафіксовано порушення пп.пп.4.2.4, 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.3.1, 2.3, п. 7.41, 7.43 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, в результаті чого позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 3447 грн. 15 коп.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 0004371702/0, яким ПАТ "Полтаваобленерго" визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 10341 грн. 45 коп., в тому числі за основним платежем - 3447 грн. 15 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6894 грн. 30 коп.

Позивач, не погодившись із зазначенимподатковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 10135,80 грн., суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки податкове зобов`язання в сумі 3378,60 грн. та штрафні санкції в сумі 6757,20 грн. визначені позивачу необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 205,65 грн., суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки ДПІ у м. Полтаві правомірно донараховано позивачеві податкове зобов`язання в сумі 68,55 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 137,10 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для визначення позивачу податкового зобовязання в сумі 3378,60 грн. слугував висновок відповідача про неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб із суми доходу працівників у вигляді страхових внесків за договором довгострокового страхування життя, сплачених підприємством за працівників з перевищенням законодавчо встановленої норми.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.09.2006 року між Закритим акціонерним товариством “Страхове акціонерне товариство “Граве Україна” (Страховик) та позивачем (Страхувальник) було укладено договір № 780/2070 про порядок здійснення платежів за договорами страхування життя групи осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) (а.с.22-28).

Предметом вказаного договору є порядок здійснення платежів Страхувальником на користь Страховика за умовами відповідних договорів страхування, предметом яких є страхування життя однієї застрахованої особи, які розглядаються як окремі договори Індивідуальні договори страхування.

Згідно переліку застрахованих осіб платежі здійснюються по 10 індивідуальних договорах страхування (полісах).

Умовами договору передбачено, що страхова премія сплачується щорічно до початку дії страхового періоду, за який сплачується відповідна страхова премія.

Згідно пункту 3.1 Договору для кожного випадку чергової сплати щорічної премії Страховик виставляє Страхувальнику загальний рахунок-фактуру на всі річні премії за індивідуальними договорами страхування, які мають бути сплачені на вказану дату.

Закритим акціонерним товариством “Страхове акціонерне товариство “Граве Україна” виставлено позивачеві рахунок фактуру від 27.11.2009 року № 275, згідно якого загальна сума страхових платежів за договором довгострокового страхування життя склала 31924 грн. (а.с.29).

Чергова річна премія перерахована позивачем згідно платіжного доручення від 30.11.2009 року № 1000000254 в сумі 31924 грн. за ОСОБА_2 - поліс № 11,047.413 від 27.10.2006 року, ОСОБА_3 - поліс № 11,050.479 від 07.12.2006 року, ОСОБА_4 - поліс № 11,047.404 від 27.10.2006 року, ОСОБА_5 - поліс № 11,047.403 від 27.10.2006 року, ОСОБА_6 - поліс № 11,047.405 від 27.10.2006 року, ОСОБА_7 - поліс № 11,047.409 від 27.10.2006 року, ОСОБА_8 - поліс № 11,047.414 від 27.10.2006 року, ОСОБА_12 - поліс № 11,047.406 від 27.10.2006 року, ОСОБА_11 - поліс № 11,047.411 від 27.10.2006 року, ОСОБА_10 - поліс № 11,050.480 від 07.12.2006 року за страховий період з 01.11.2009 року по 01.11.2010 року (а.с.30).

В акті перевірки ДПІ у м. Полтаві зазначено, що ВАТ "Полтаваобленерго" не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 3378 грн. 60 коп. із суми доходу працівників у вигляді страхових внесків (страхових премій) за договором довгострокового страхування життя від 29.09.2006 року № 780/2070, сплачених підприємством за 10 працівників з перевищенням законодавчо встановленої норми 940 грн. у розрахунку на місяць, чим порушено норми підпункту 4.2.4 в) пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідно до пп. "в" пп. 4.2.4 п.4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою-резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків.

Виходячи зі змісту наведеної норми, судом першої інстанції вірно встановлено, що обовязковою умовою для визначення розміру місячного оподатковуваного доходу із суми, що сплачена працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя платника податку, є встановлення розміру нарахованої такому платнику податку заробітної плати у звітному податковому місяці, оскільки оподаткуванню підлягає сума, що перевищує 15 відсотків суми нарахованої заробітної плати. У випадку, якщо сплачена сума за вказаним договором не перевищує розміру 15-ти відсотків нарахованої заробітної плати платника податку у звітному податковому місяці, від оподаткування звільняється сума, що не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Однак, відповідачем під час проведення перевірки, в порушення вимог підпункту "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” не встановлено суми нарахованої заробітної плати працівників ПАТ "Полтаваобленерго" ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 у звітному податковому місяці та безпідставно взято до розрахунку одразу другий показник граничної суми неоподатковуваного доходу, що визначена Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів зазначає, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2009 року встановлено у розмірі 669 грн.

Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" з 1 січня 2010 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 869 грн.

Таким чином, сума місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у 2009 році, становила 940 грн. (669 грн. х 1,4), у 2010 році становила 1220,00 грн. (869 грн. х 1,4).

Виходячи з положень підпункту "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вказана сума береться у розрахунок за один звітний податковий місяць за сукупністю всіх внесків, що сплачуються працедавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Полтаваобленерго" 30.11.2009 року перераховано ЗАТ “Страхове акціонерне товариство “Граве Україна” кошти в сумі 31924 грн. за десятьох працівників за страховий період з 01.11.2009 року по 01.11.2010 року.

Оскільки перевірка позивача була проведена відповідачем за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, колегія суддів зазначає, що при перевірці правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб за договорами довгострокового страхування життя підлягають дослідженню показники нарахованої заробітної плати та розмір суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень за період з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року, за який проводилось перерахування страхових внесків.

Таким чином, до розрахунку повинні братись показники листопада, грудня 2009 року 1880 грн. (940*2), та показники з січня по червень 2010 року - 7320 грн. (1220,00*6,) а всього сума місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень на одного платника податку за 8 місяців, починаючи з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року, складає 9200 грн.

В розрахунку на одного працівника позивача сума страхової премії за період з 01.11.2009 року по 01.11.2010 року складає 3192 грн. 40 коп., тобто, не перевищує суму, визначену підпунктом "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необґрунтованість донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3378,60 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6757 грн. 20 коп. вірним, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0004371702/0 від 31.12.2010 р. таким, що підлягає скасуванню в частині визначення ПАТ «Полтаваобленерго» податкового зобов`язання на суму 10135,80 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтаваобленерго» до ДПІ у м. Полтаві про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 205,65 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, підставою для визначення позивачеві податкового зобов`язання в сумі 68,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137,10 грн. слугував висновок акту перевірки про порушення ПАТ "Полтаваобленерго" вимог пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 9.10 ст. 9, п. 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 3.1, 2.3, 7.41, 7.43 “Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України”, в результаті чого позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб із суми коштів, врахованих до авансових звітів працівників підприємства, витрати яких не підтверджені документально.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 06.08.2009 року по 11.06.2010 року до авансових звітів працівників ПАТ "Полтаваобленерго" враховані витрати на паркування автотранспорту у розмірі 457 грн., на підтвердження понесених витрат до авансових звітів додані паркувальні талони (а.с.106-110, 111-115, 118-160, 161-165,167-170).

Згідно статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 9 вказаного Закону визначений перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Згідно пункту 1 статті 9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як вбачається з наведеної норми права, вказаний перелік не містить операцій з надання послуг з паркування автотранспорту.

Таким чином, оплата за послуги паркування автотранспорту може здійснюватися з оформленням прибуткових касових ордерів з видачею квитанції або із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з видачею касового чеку.

Оскільки, паркувальні талони не являються розрахунковими документами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що понесені у відрядженнях витрати на паркування автотранспорту у розмірі 457 грн., враховані до авансових звітів працівників підприємства, не підтверджені документально, у звязку із чим, отримані під звіт кошти є оподатковуваним доходом підзвітних осіб.

Відповідно до підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про обґрунтованість донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 68,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137,10 грн. вірним, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0004371702/0 від 31.12.2010 р. в частині визначення ПАТ «Полтаваобленерго» податкового зобов`язання на суму 205,65 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", Державної податкової інспекції у м. Полтаві - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. по справі№2а-1670/478/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2011 р.