Ухвала суду № 18872491, 02.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р.Справа № 2а-5857/10/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Щербакова В.І.

представника позивача Іващенко П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-5857/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Протипожежні технології» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17.09.2010 року №0001092310/0 та від 10.11.2010 р. № 0001092310/1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001092310/0 від 17.09.2010 р. та податкове повідомлення-рішення № 0001092310/1 від 10.11.2010 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на неповне зясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту за період березень 2008 року-січень 2009 року суми ПДВ по податковим накладним виписаних ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК», оскільки податкові накладні підписані за угодами, що мають ознаки нікчемності.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит за січень 2010 року в сумі 2860 грн. за рахунок подвійного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Антарес-2000», оскільки вказана податкова накладна була включена до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2009 року та повторно включена до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Протипожежні технології" 29.12.2005 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 33964895) виконавчим комітетом Полтавської міської ради. З 30.12.2005 року позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві.

01.02.2006 року ТОВ "Протипожежні технології" зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво №23478241).

З 20.08.2010 р. по 06.09.2010 р. працівниками ДПІ у м.Полтаві проведено позачергову податкову перевірку ТОВ “Протипожежні технології” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки 13.09.2010 року відповідачем складено акт №8324/23-5/33964895, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачу донараховано податок на додану вартість за період з березня 2008 року по січень 2010 року, за наслідками нікчемних правочинів укладених між ТОВ “Протипожежні технології” та його контрагентами ТОВ “Анга”, ТОВ “Нефтекор - СК”, ТОВ “Тікко” на загальну суму 393235 грн., в тому числі: за березень 2008 року в сумі 28854 грн., за квітень 2008 року в сумі 90575 грн., за травень 2008 року в сумі 38293 грн., за червень 2008 року в сумі 19393 грн., за липень 2008 року в сумі 48943 грн., за серпень 2008 року в сумі 46390,6 грн., за вересень 2008 року в сумі 20462 грн., за жовтень 2008 року в сумі 22300,0 грн., за листопад 2008 року в сумі 33428,0 грн., за грудень 2008 року в сумі 18302,0 грн., за січень 2009 року в сумі 23435,0 грн., за січень 2010 року в сумі 2860,0 грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки 17.09.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092310/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 589852,5 грн., в тому числі: за основним платежем 393235 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 196617,5 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням рішенням ТОВ "Протипожежні технології" оскаржило його в адміністративному порядку в зв'язку із чим, 10.11.2010 року ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001092310/1 за яким сума донарахованого податку на додану вартість (589852,5 грн.) не змінилась.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту за період з березня 2008 року по січень 2009 року суми податку на додану вартість у сумі 390375 грн., оскільки, на думку відповідача, такі суми сплачені платником податку за операціями, що проведені на підставі нікчемних угод поставки товару, субпідряду та оренди, укладених з ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК», які мають ознаки нікчемності.

Висновки відповідача про нікчемність договорів поставки, субпідряду, оренди, укладених між позивачем та ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко» та ТОВ «Нефтекор-СК», грунтувалися на тому, що податкові накладні видані зазначеними контрагентами позивача не мають юридичної сили та доказовості, оскільки господарська діяльність позивача із його контрагентами ТОВ «Тікко», ТОВ «Анга», ТОВ «Нефтекор-СК» містить ознаки нікчемності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладення спірних договорів поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко» були укладені договори поставки товару.

Товар за договорами поставки від ТОВ «Анга» та ТОВ «Тікко» був отриманий позивачем, що стверджується видатковими, податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Позивачем проведена оплата за отриманий товар, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

Отриманий від ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко» товар, придбавався позивачем з метою використання при виконанні підрядних робіт за договорами підряду (а.с.140-332 т.7), укладеними з іншими контрагентами, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-3, складеними між позивачем та безпосередніми замовниками на виконання підрядних робіт.

Отже, договори поставки товару від ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко» були укладені позивачем з метою здійснення господарської діяльності по виконанню договорів підряду, спрямованої на реальне настання економічних результатів такої діяльності та отримання прибутку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт реального виконання умов спірних договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Анга» та ТОВ «Тікко».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Нефтекор-СК» були укладені договори субпідряду з монтажу пожежної та охоронної сигналізації та покраски металоконкструкцій та оренди.

Фактичне надання ТОВ «Нефтекор-СК» послуг з монтажу пожежної та охоронної сигналізації та покраски металоконструкцій підтверджується податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання-виконаних підрядних робіт, рахунками.

Фактичне надання в оренду позивачу будівельного обладнання, а саме-пересувних компресорів з електродвигуном та будівельні ліса підтверджується договором оренди, податковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі майна.

Позивачем проведена оплата за виконані роботи та надані в оренду будівельні матеріали, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

Вказані послуги з монтажу пожежної та охоронної сигналізації, покраски металоконструкцій та оренди будівельного обладнання придбавалися позивачем з метою використання при виконанні підрядних робіт за договорами підряду (а.с.140-332 т.7), укладеними з іншими контрагентами, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-3, складеними між позивачем та безпосередніми замовниками на виконання підрядних робіт.

Отже, договори субпідряду з монтажу пожежної та охоронної сигналізації, покраски металоконкструкцій та оренди будівельного обладнання, укладені позивачем з ТОВ «Нефтекор-СК» з метою здійснення господарської діяльності по виконанню договорів підряду, спрямованої на реальне настання економічних результатів такої діяльності та отримання прибутку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт реального виконання умов спірних договорів субпідряду та оренди, укладених позивачем з ТОВ «Нефтекор-СК».

Отже, реальність господарських операцій з контрагентами позивача ТОВ «Тікко», ТОВ «Анга», ТОВ «Нефтекор-СК» підтверджується переліченими вище письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на нікчемність спірних угод з тих підстав, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 року встановлено, що в період з грудня 2004 року по лютий 2009 року підсудні у складі організованої групи підробили платіжні доручення, податкову звітність та інші документи ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у вказаному вироці досліджуються правовідносини ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» з певною групою контрагентів до яких позивач не відноситься, обставини, які були досліджені судом у кримінальній справі даної справи не стосуються.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів укладених позивачем з ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» слугував акт перевірки від 13.09.2010 року № 8324/23-5/33964895, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірні договори, укладені між позивачем та ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК», не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обгрунтованість висновків акту перевірки, то колегія суддів приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання спірних договорів, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту за період з березня 2008 року по січень 2009 року сум податку на додану вартість сплачених за операціями, проведеними на підставі договорів, укладених з ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи приписи зазначеної норми, датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були видані ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» у період з березня 2008 року по січень 2009 року.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції, за якими позивачем сформовано податковий кредит за період з березня 2008 року по січень 2009 року, мали реальних характер.

Податкові накладні, видані контрагентами позивача ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірний період, оформлені належним чином, таким чином позивачем правомірно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК».

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним від ТОВ «Анга», ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» в звязку з тим, що податкові накладні підписані неповноважною особою, а тому є недійсними, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» в редакції що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, податкова накладна вважається недійсною, у разі її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідачем не надано доказів, що податкові накладні підписані неповноважною особою.

Як вбачається з податкових накладних, вони видані контрагентами позивача, підписані посадовими особами та засвідчені печатками підприємств, а отже, спірні податкові накладні складені у відповідності до вимог п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної та є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої позивачем ТОВ «Анга»,ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» та зазначений в податкових накладних, виданих контрагентами.

Фактичні обставини справи обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Анга»,ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» правомірність включення позивачем до податкового кредиту за період з березня 2008 року по січень 2009 року суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Анга»,ТОВ «Тікко», ТОВ «Нефтекор-СК» в розмірі 390375 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.09.2010 року №0001092310/0 та від 10.11.2010 р. № 0001092310/1 позивачу також нараховано фінансові санкції за завищення податкового кредиту за січень 2010 р. в сумі 2860,00 грн. за рахунок подвійного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній № 6129 від 11.12.2009 р., отриманої від ТОВ «Антарес-2000».

Отже, вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 17.09.2010 року №0001092310/0 та від 10.11.2010 р. № 0001092310/1 позивачу визначено суму податкового зобовязання за неправомірне завищення податкового кредиту за період березень 2008 р.-січень 2009 р. та нараховано фінансові санкції за подвійне включення сум ПДВ по податковій накладній № 6129 від 11.12.2009 р.

Позивачем факт подвійного включення сум ПДВ по податковій накладній № 6129 від 11.12.2009 р. до податкового кредиту у січні 2010 року не спростовано.

Між тим, відповідачем не надано обгрунтування розрахунку фінансової санкції саме у сумі 100 грн., застосованої до позивача саме за завищення податкового кредиту за січень 2010 року у звязку з подвійним включенням ПДВ по податковій накладній № 6129 від 11.12.2009 р. до податкового кредиту, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010 року №0001092310/0 та від 10.11.2010 р. № 0001092310/1 в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-5857/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2011 р.