Постанова № 18872466, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 2а-13259/10/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Радзівіло Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.02.2011р. по справі№2а-13259/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український науково-технологічний центр якості»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Український науково-технологічний центр якості», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003172305/0 від 09.08.10 р. та № 0003172305/1 від 14.10.10 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.11 р. по справі № 2а-13259/10/2070 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.11 р. по справі № 2а-13259/10/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0003172305/0 від 09.08.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 77418,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 38709,0 грн. є акт № 7682/2305/31939914 від 26.07.10 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р. Дана перевірка була проведена за заявою платника податків про зняття з обліку.

Позивач скористався правом узгодження податкового зобовязання в адміністративному порядку, для чого ним була подана до відповідача первинна скарга (в матеріалах справи відсутня, але її наявність представниками сторін не заперечувалася), за результатами розгляду якої було прийняте керівником ДПІ Дзержинського району м. Харкова рішення (в матеріалах справи відсутнє, але його наявність представниками сторін не заперечувалася), яким скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін. Проте відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003172305/1 від 14.10.10 р.

Слід відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення на час виникнення даних правовідносин були визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і дана норма не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення без часткового задоволення скарги платника податків чи без донарахування податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій. Оскільки прийняте відповідачем за результатами адміністративного узгодження податкового зобовязання податкове повідомлення-рішення є автентичними податковому повідомленню-рішенню ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0003172305/0 від 09.08.10 р.

В частині визначеного зобовязання та застосованих санкцій, у відповідача не було законних підстав для їх прийняття та направлення їх позивачу.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову в цій частині, але при цьому не врахував приписи вищенаведеної норми, що свідчить про наявність підстав для зміни постанови в частині мотивів та підстав для задоволення позову.

Як вказано в наданому до матеріалів справи акті перевірки, перевіряючими були виявлені порушення платником податків вимог п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що спричинило заниження податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 77418,0 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2007 р. на 71685,0 грн. та у 2 кварталі 2008 р. на 5733,0 грн. За даними перевірки виявлені порушення повязані з тим, що підприємством не були включені до валового доходу кредиторська заборгованість в сумі 286741,0 грн., строк позовної даності по якій закінчився, та кредиторська заборгованість в сумі 22932,0 по векселю, по якій також закінчився строк позовної давності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що в п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу», включається до валового доходу.

При цьому суд першої інстанції в судовому рішенні вказав на те, що ним на підставі матеріалів справи було встановлено, що кредиторська заборгованість у позивача виникла за договорами № 20/04-ЭКД від 20.04.04 р. на суму 38820,0 та № 18/01-ЭКД від 23.04.04 р. на суму 247921,0 грн., які були укладені ПП «Перспектива-Плюс»(покупець), правонаступником якого є з 20.07.06 р. позивач, та ТОВ «Спеціалізований проектно-констркторсько-технологічний центр»(продавець) і їх предметом були комплекти ескізної документації на устаткування загальнопромислового призначення в асортименті, кількості та цінах, вказаних у специфікаціях. Строк дії даних договорів сторонами узгоджений до повного виконання зобовязань.

Додатковою угодою № 1 від 20.07.04 р. строк оплати товару за договором № 20/04-ЭКД від 20.04.04 р. був подовжений до 31.12.04 р., а додатковою угодою № 2 від 30.12.04 р. до 31.12.05 р. Додатковою угодою до цього договору від 09.09.05 р. сторони узгодили провести розрахунки на суму 478599,0 грн. одним простим векселем, а додатковою угодою № 4 від 30.12.05 р. строк проведення платежів був подовжений до 31.12.06 р.

Додатковою угодою № 1 від 14.05.04 р. строк оплати товару за договором № 18/01-ЭКД від 23.04.04 р. був подовжений до 31.12.04 р., додатковою угодою № 2 від 01.01.05 р. до 31.12.05 р., додатковою угодою № 3 від 07.09.05 р. порядок оплати був змінений на вексельну, шляхом передачі одного простого векселя на суму 394160,0 грн., а додатковою угодою № 3 від 09.09.05 р. шляхом передачі 4 простих векселями на суму 840400,0 грн. Додатковою угодою № 5 від 30.12.05 р. строк оплати за договором був подовжений до 31.12.06 р.

В обґрунтування висновків суду першої інстанції в постанові є посилання на укладені ТОВ «Спеціалізований проектно-констркторсько-технологічний центр»(первинний кредитор) з TOB «УкрНТЦ «Ніохім-Екохім»(новий кредитор) договори уступки права вимоги № 0701/1 від 03.06.09 р. та № 0701 від 22.04.09 р., за якими первинний кредитор уступив право вимоги з позивача по даній справі (боржника) за зобовязаннями, що виникли за договорами № 18/01-ЭКД від 23.04.04 р. в сумі 247921,0 грн. та № 20/04-ЭКД від 20.04.04 р. в сумі 38820,0 грн. Боргові зобовязання позивачем були сплачені новому кредитору у період з 23.04.09 р. по 17.09.09 р., що відповідачем не заперечувалося.

Порушення позивачем вимог податкового зобовязання відповідач повязує з тим, що на підставі оборотно-сальдових відомостей (рахунок 631) кредиторська заборгованість виникла 30.06.04 р., а погашена була відповідно аналітичного бухгалтерського обліку на підставі договорів про уступку права вимоги 03.06.09 р. та 22.04.09 р. відповідно, тобто за межами строку позовної давності.

Проте слід відмітити, що відповідно ст. 256, ст. 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України позовною давністю є термін, в межах якого, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки і його перебіг починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на те, що трирічний строк позовної давності для стягнення кредитором з позивача заборгованості по господарським операціям закінчувався 31.12.09 р., то саме з цієї дати у підприємства виникає обовязок провести коригування валових витрат та валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги. Але такий обовязок у позивача не виник у 2 кварталі 2007 р. та 2 кварталі 2008 р., як вважає відповідач.

Також порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач повязує з тим, що ним був виданий простий вексель за предявленням АТ компанія «Капітал»від 20.04.04 р. на суму 22932,0 грн. За даними перевіряючих АТ компанія «Капітал»було ліквідоване 06.02.07 р. шляхом реорганізації та злиття з ТОВ «Агропромком». В подальшому вказаний вексель був погашений шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «УкрНТЦ «Ніохім-Екохім». Оскільки платіж був здійснений у 2009 р., тобто за межами строку на предявлення векселю до платежу, відповідач дійшов висновку про те, що підприємство безпідставно не включило кредиторську заборгованість в сумі 22932,0 грн. до складу валового доходу за 2 квартал 2008 р.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на ст. 34 Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930 р., де визначено, що переказний (простий) вексель строком на пред'явлення підлягає оплаті при його пред'явлені. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання, якщо векселедавець не встановив триваліший термін. Якщо у векселі терміном "по пред'явленню" вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше певної дати, термін для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати. В ст. 71 вказаного Уніфікованого Закону передбачено, що перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися.

При цьому суд першої інстанції також послався на положення ст. 259 ЦК України, в якій визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Оскільки відповідачем при проведенні перевірки не була врахована угода про порядок погашення векселя б/н від 20.09.07 р., яка була укладена між TOB «Укр НТЦ «Ніохім-Екохім»та TOB «Український науково-технологічний центр якості», в якій вищевказані сторони домовились про порядок погашення векселя та виплати по ньому і визначили, що строк погашення векселя настає 15.09.09 р., суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність у позивача зобовязань по коригуванню валового доходу по операції з цим векселем. При цьому суд першої інстанції послався на приписи ч. 1 ст. 264 та ч. 3 ст. 264 ЦК України щодо перебігу строку позовної давності.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що Уніфікований Закон передбачає, що строк для пред'явлення векселю до платежу відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред'явленням»вказано, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати. У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (ст. 53, ст. 78 Уніфікованого Закону).

В ст. 77 Уніфікованого Закону вказано, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42). За таких підстав а операції з простим векселем слід розповсюджувати положення абз. 1 ст. 70 Уніфікованого закону, де вказано, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання. Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.07 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, повязаних з обігом векселів»рекомендовано судам застосовувати ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що посилаючись на угоду про порядок погашення векселя б/н від 20.09.07 р., яка була укладена між TOB «Укр НТЦ «Ніохім-Екохім»та TOB «Український науково-технологічний центр якості», суд першої інстанції не взяв до уваги того, що вексель на бланку № 80350589295258 від 20.04.04 р. підлягав предявленню до оплати 20.04.05 р., а строк для предявлення позовних вимог за цим векселем встановлений до 20.04.08 р. і є присічним, не може бути змінений за угодою сторін і не підлягає зупиненню або відновленню. Таким чином сторони за угодою від 20.09.07 р. не мали законного права визнавати дату погашення «за предявленням»до 14.09.09 р., а тому саме на цю дату позивач був зобовязаний здійснити коригування валового доходу на суму заборгованості по вказаному векселю.

Дані обставини свідчать про те, що відповідач безпідставно зробив висновок про заниження валового доходу за 2 квартал 2008 р. по операції з вказаним векселем.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову в цій частині, але при цьому не врахував приписи вищенаведених норм, що свідчить про наявність підстав для зміни постанови в частині мотивів та підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.02.2011р. по справі№2а-13259/10/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.02.2011р. по справі№2а-13259/10/2070 змінити в частині мотивів та підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0003172305/0 від 09.08.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 5733,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2866,5 грн. та № 0003172305/1 від 14.10.2010 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.02.2011р. по справі№2а-13259/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2011 року.