Постанова № 18872429, 01.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р. Справа № 2а-8912/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняГрицаєнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. по справі№2а-8912/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремус"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремус” (далі-позивач, ТОВ “Ремус”) звернулось до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі-відповідач, Охтирської МДПІ Сумської області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000392332/0 від 12.10.2010 р. та №0000402332/0 від 12.10.2010 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р. та №0000402332/0 від 12.10.2010 р.

В апеляційній скарзі Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову .

Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції не були дотримані положення ст..ст.7,9,138,143 Кодексу адміністративного судочинства в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та не вірно застосовані вимоги Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №234 від 13.08.2010 р., №246 від 30.08.2010 р. посадовими особами Охтирської МДПІ розпочато планову виїзну перевірку ТОВ “Ремус” на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2010 р. № 128/2332/33168612 (а.с.12-53).

На підставі висновків вищезазначеного акту були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000392332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток в розмірі 153641грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 79970грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 73671грн. 00коп. (а.с.11) та податкове повідомлення-рішення №0000402332/0 від 12.10.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 356792грн. 00коп. в тому числі: за основним платежем в розмірі 237861грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118931грн. 00коп. (а.с.101).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, посилаючись на п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», вважає, що ТОВ “Ремус” реалізовувало власну продукцію без оплати, оскільки вартість реалізації товару була нижчою собівартості продукції.

Отже відповідач вдається до розширеного тлумачення реалізації товару без оплати, розуміючи під цим продаж продукції за ціною нижчою від собівартості.

Однак, в даному випадку може йтися про застосування положень вищенаведеної норми Закону України “Про ПДВ” до спірних правовідносин, але за умови, застосування посадовими особами податкового органу процедури визначення звичайної ціни, що передбачена положеннями п.п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що не було зроблено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно по п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/97-ВР від 28.12.94р. із змінами та доповненнями, валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 4.1.6 ст. 4 Закону валовий дохід включає - доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: - вартості товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Враховуючи, що при здійсненні ТОВ „Ремус" операцій з реалізації готової продукції за цінами, нижчими за їх фактичну собівартість, позивач в результаті здійснення господарської діяльності отримав збитки.

Згідно п.1.23 ст.1 вищевказаного Закону України безоплатно надані товар (роботи, послуги) це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції 1 (робіт, послуг) , яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості (робіт, послуг) включаються :

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати ;

- змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Матеріалами справи встановлено, що Охтирська МДПІ надавала лист керівництву ТОВ „Ремус" за № 10184/10/233-113 від 03.09.2010 року, який отримано підприємством 06.09.2010 року, з проханням надати копії документів, в т.ч. калькуляцію на виготовлення металопластикових конструкцій.

Позивачем була надана калькуляція, в якій зазначені тільки витрати на придбання матеріалів та знижка в розмірі 43%. Будь-яких інших витрат товариством до наданої калькуляції не включено, в т.ч. відсутні втрати на збут, транспортні витрати, витрати на оплату праці працівникам товариства та інші.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що реалізація металопластикових конструкцій здійснювалась завідомо збитково, не включаючи в повній мірі витрати на їх виготовлення.

Крім цього, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що виробництво даної продукції носить не серійних характер, а під індивідуальні замовлення, а тому калькуляція повинна формуватися товариством під кожне замовлення окремо, враховуючи всі витрати та націнку, яка передбачається рентабельністю роботи підприємства.

ТОВ „Ремус" при формуванні собівартості продукції не лише не передбачає отримання прибутку, а й надає знижку в розмірі 43%, яка за відомо призводить до збиткової діяльності.

Під час проведення перевірки позивача, Охтирська МДПІ надає керівництву ТОВ «Ремус» іншого листа за № 10321/10/233-113 від 08.09.2010 року, який отримано 08.09.2010 року, в якому просить надати копії документів, в.т.ч. повну калькуляцію на виготовлення металопластикових конструкцій з урахуванням всіх затрат, на який ТОВ „Ремус" надало відповідь, в якій жодного слова немає про калькуляцію.

08.09.2010 року відповідач повторно звертається з листом до позивача з проханням надати формування ціни на реалізовану продукцію (металопластикова конструкція), а саме вказати витрати на придбання матеріалів, які входять в ціну реалізованої продукції, але на даний лист відповідь не надійшла взагалі (отримано керівництвом 08.09.2010 року).

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що операції з продажу продукції за цінами нижче собівартості в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, не відповідають вимогам визначення господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Операції з продажу продукції за цінами нижче фактичної собівартості є збитковими і суперечать суті підприємницької діяльності.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Статтею 142 ГК України передбачено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно статті 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Судом першої інстанції поза увагою залишено той факт, що компенсація за витрати понесені у зв'язку із господарською діяльністю підприємства не була отримана від покупців, а тому відповідно товари, роботи, послуги вартість яких не увійшла до ціни продажу вважаються безоплатно наданими, про зазначено в п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/97-ВР від 28.12.94р, - безоплатно надані товари (роботи, послуги) це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що справедливою ринковою ціною продукції є фактична вартість витрат понесена ТОВ „Ремус" на виготовлення продукції.

Дані відхилення - це сума понесених підприємством витрат, не компенсованих покупцями, в результаті чого ТОВ „Ремус" занижено валові доходи на загальну суму 1 189 305 грн.

Відповідно до п.4.2 ст.4, п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України " від 03.04.97 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операцій, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями передбачено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт надання послуг.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР ( зі змінами та доповненнями ) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/97-ВР від 28.12.94р. із змінами та доповненнями, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також: ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Порівнюючи доходи отримані ТОВ „Ремус" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року з понесеними витратами згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що витрати підприємства сформовані по рахунках: - рах. 90 (собівартість), рах. 92 ( адміністративні витрати) , 94 (інші витрати операційної діяльності), 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», перевищують дохід ( к-т 791 рах.- фінансові результати) на суму 1189305 грн. крім того ПДВ становить 237861 грн.

Враховуючи, що при здійсненні ТОВ „Ремус" операцій з реалізації готової продукції за цінами, нижчими за їх фактичну собівартість, ТОВ „Ремус" в результаті здійснення господарської діяльності отримало збитки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені операції з продажу продукції за цінами нижче собівартості в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у значенні .1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" .

Операції з продажу продукції за цінами нижче фактичної собівартості є збитковими і суперечать суті підприємницької діяльності. Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 142 ГК України передбачено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином внаслідок того, що компенсація за витрати понесені у зв'язку із господарською діяльністю підприємства не була отримана від покупців то відповідно товари, роботи, послуги вартість яких не увійшла до ціни продажу, вважаються безоплатно наданими та відповідно до п. 4.2 ст.4, п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168\97-ВР із змінами та доповненнями повинні включатися до об'єкту оподаткування ПДВ у відповідних періодах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що вказаний факт свідчить про обґрунтованість позиції відповідача під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. по справі№2а-8912/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремус» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 06.06.2011 р.